ПРИРОДА

У житомирських лісах прибуло звірів і… проблем

Щороку фахівці проводять свого роду інвентаризацію живності у мисливських угіддях. Без цих статистичних даних неможливо ні об’єктивно оцінити стан популяції конкретних видів тварин, ні встановити допустимі ліміти на добування мисливських трофеїв, ні своєчасно вжити заходів для збереження і примноження фауни. Стосовно останнього завдання, то про ефективність роботи лісівників і мисливствознавців Житомирщини красномовно свідчить той факт, що нині у мисливських угіддях області вже 2017 лосів. Це майже вдвічі більше, ніж було вісім років тому, хоча це майже на чверть менше від обрахованої науковцями оптимальної чисельності.

Від промислу — до елітного дозвілля

За цей самий період у 1,7 раза зросла кількість козуль та кабанів, в 1,4 раза — зайця-русака. Втім, навіть 48 тисяч вуханів замало, щоб дозволити їх безконтрольний відстріл. Особливо з урахуванням того, що мисливські угіддя Житомирщини служать місцем добування звіра для майже 15 тисяч (!) місцевих, і не менш численних приїжджих шанувальників полювання із сусідніх областей і Києва.

За існуючого нині співвідношення звірини і мисливців йдеться швидше про елітний вид дозвілля, ніж про банальний промисел задля добування м’яса. Ще більше підстав стверджувати це, коли перейти від зайців до козуль, чисельність яких на Житомирщині вже наближається до оптимального рівня і становить приблизно 16 тисяч особин. Та мисливствознавці скрупульозно підрахували, що торік без шкоди для популяції можна було відстріляти лише 496 тварин. Зрозуміло, що таке задоволення дороге і далеко не кожен мисливець може собі це дозволити.

Тим більше, що ведення мисливського господарства — справа затратна і на сьогодні ще аж ніяк не самоокупна. Так, наприклад, торік на його фінансування спрямовано 16,3 мільйона гривень, в т. ч. держлісгоспами, підпорядкованими Житомирському обласному управлінню лісового господарства, — 4,6 мільйона гривень, місцевими організаціями Українського товариства мисливців і рибалок — 4 мільйони, іншими користувачами мисливських угідь — 7,7 мільйона гривень. Натомість віддача від продажу ліцензій та надання послуг при проведенні полювання обмежилась лише 2,8 мільйона гривень.

Часті зустрічі з кабанами — не для нервових. Фото прес-служби
Житомирського облуправління лісового і мисливського господарства. 

Що занадто — те на шкоду

Навряд чи є потреба пояснювати, що найбажаніший мисливський трофей на Поліссі — лось. Не менш очевидно, що сохаті на сьогодні потребують особливого захисту і піклування, через що впродовж 2010—2011 років в Україні полювання на цього звіра було під забороною, а торік у всій Житомирській області добули лише 21 лося.

Натомість кардинально інша ситуація із ще донедавна престижним для мисливства звіром — кабаном. Нині їх чисельність у мисливських угіддях Житомирщини… майже вдвічі(!) вища  від оптимальної, за якої звірі не завдають відчутної шкоди ні лісовим масивам, ні сусіднім полям. Не дивно, що від нахабних набігів свинячих стад, яким важко прогодуватися на природних кормових угіддях, дедалі частіше потерпають городи поліщуків, а жителі деяких сіл вночі вже навіть побоюються виходити з будинків.

Крім того, вітчизняним законодавством не передбачено жодного відшкодування аграріям за завдану дикими тваринами шкоду, що призводить до загострення і без того непростих стосунків між користувачами мисливських угідь та жителями навколишніх сіл.

 — Ні в держлісгоспі, ні у приватному мисливському господарстві не мають права добути жодної дикої свині без ліцензії на її відстріл, виданої уповноваженим на це державним органом, — ділиться наболілим завідувач сектору мисливського господарства Житомирського обласного управління лісового господарства Роман Логвінчук. — Вартість такої ліценції — 600 гривень, а з урахуванням послуг єгерів та оплати добутої мисливцем продукції ( за м’ясо впольованої тварини вноситься відповідна сума) кабан обходиться приблизно в 2,5 тисячі гривень.

Отож цілком закономірно, що дедалі популярнішим серед мисливців стає полювання на козуль, яких, на відміну від лосів, у лісах Житомирщини майже увосьмеро більше, а вартість добування однієї особини — на рівні 1,2-1,5 тисячі гривень. Проблема лише в тому, що популяція цього виду — фактично на рівні оптимальної, тим часом як понад три тисячі «понаднормативних» диких свиней поступово «розорюють» (у прямому значенні слова) лісові угіддя та навколишні поля. Це обертається прямими втратами для господарників і довкілля, а неконтрольоване зростання поголів’я загрожує бідою не лише самим свиням, бо з великою вірогідністю може призвести до спалаху хвороб серед занадто скупченого «лісового населення» і навіть свійських тварин.

Тим часом є напрочуд простий і водночас ефективний механізм розв’язання проблеми. На переконання фахівців, так само як цілковита заборона на добування лося благотворно відобразилась на зростанні його чисельності, зниження вартості ліцензій на відстріл кабана збільшить кількість бажаючих добути гідний справжнього мисливця трофей. Це дасть змогу поліпшити «демографічну» ситуацію в лісах й отримати аж ніяк не зайві додаткові кошти на ведення мисливського господарства.