ПІСЛЯМОВА

У Лондоні збірна України зробила крок назад порівняно з Олімпіадою-2008

Яна Шемякіна і Василь Ломаченко, Ольга Харлан і Денис Берінчик, Олена Костевич і Юрій Чебан. Сьогодні українські герої лондонських стартів на вустах всієї країни. Однак уболівальники відзначають і таке: 20 нагород на Олімпійських іграх — це найгірший результат за часів незалежності України. В Афінах-2004, Сіднеї-2000 та Атланті-1996 синьо-жовта дружина здобувала по 23 медалі, а в Пекіні-2008 — 27.

За перемогу в неофіційному командному заліку на спортивних аренах ХХХ літніх Ігор змагалися визнані фаворити — США, Китай, Велика Британія, Росія, Південна Корея і Німеччина. Проте українську збірну обійшли і такі далеко не найпотужніші у спорті країни, як Угорщина і Казахстан.

 

«Урядовий кур’єр» намагався розібратися, де синьо-жовта дружина втратила потенційні нагороди.

Юні таланти розгубилися

За рік до головних змагань чотириріччя спортивні чиновники вирішили організувати перші Юнацькі Олімпійські ігри. У Сінгапурі одним із найврожайніших виявився доробок наших майстрів блакитних доріжок. Дворазовим чемпіоном став Андрій Говоров із Дніпропетровська, повний комплект медалей — золоту, срібну і бронзову — привезла додому киянка Дарина Зевіна.

Успіх юних талантів вселяв упевненість. Адже після того, як завершила спортивну кар’єру Яна Клочкова, вітчизняним уболівальникам залишалося лише згадувати рекордні запливи «золотої рибки» в австралійському Сіднеї та Афінах. Тому серйозні сподівання спеціалісти та журналісти пов’язували з новою хвилею олімпійських зірочок, які голосно заявили про себе на Юнацьких іграх. Та ж Зевіна стала чемпіонкою Європи на дистанціях 100 і 200 м у плаванні на спині. За підсумками минулого року НОК України визнав 18-річну Дарину головною олімпійською надією країни.

На доріжках Акватичного центру в Лондоні Зевіна і Говоров справді виявилися серед найкращих. Але тільки у порівнянні зі своїми товаришами по збірній. Що ж до конкурентів з інших країн, то спортсмени продемонстрували просто космічні швидкості. Дарина, яку тренує її батько Юрій Михайлович, у півфіналі двохсотметрівки на спині поступилася сама собі трьома десятими — 2.09,70. Це шосте місце у запливі і лише 12-те у підсумковому протоколі.

На дистанції вдвічі коротшій наша головна олімпійська надія не потрапила навіть до 16 кращих. У чвертьфіналі вона показала занадто скромний результат —

1 хв. 00, 57 с і у підсумковому протоколі розташувалася на 18-му рядку.

У своєму коронному виді — 50-метрівці вільним стилем вихованець дніпропетровської плавальної школи Говоров торкнувся бортика лише восьмим — 22,12. Це на три сотих секунди гірше за час, показаний в ранковій кваліфікації, і загальне 14-те місце.

Нагадаю, мова йде про найсильніших вітчизняних майстрів. Решта їхніх товаришів по команді посіли місця, безмірно далекі від призових. Харків’янка Дар’я Степанюк у спринті вільним стилем була 33-ю, киянин Максим Шемберєв у комплексі — 35, а брасистка Марія Лівер з Дніпропетровська — 37-ю.

Пригадую, як свого часу в розмові з кореспондентом «Урядового кур’єра» шеф олімпійської місії України на Іграх-2008 Ніна Уманець скаржилася на таке. У китайській столиці плавці розіграли 32 комплекти нагород. Представники української збірної не тільки жодного разу не піднімалися на п’єдестал — вони були представлені в фінальних запливах лише в двох номерах програми. За чотири роки нічого не змінилося: у британській столиці жоден із 14 українських збірників не доплив навіть до фіналу.

Чемпіонка світу з сучасного п'ятиборства Вікторія Терещук у Лондоні фінішувала 23-ю.
Фото з сайту noc-ukr.org

Тренуємось за кордоном

Фахівці прекрасно розуміють, що сьогодні нам не до снаги на рівних конкурувати з лідерами світового плавання. Американці виловили у блакитній воді 16 золотих нагород, китайці — 5, французи — 4. Але ж серед призерів були представники Тунісу, Кореї, Росії, Білорусі, Литви. До речі, у стометрівці брасом серед жінок перемогу здобула представниця збірної Литви Рута Мейлютіте, якій лише 15 років. Медаль Рути стала для збірної Литви першим олімпійським золотом Лондона-2012.

Причина наших болісних поразок на поверхні. Найпрестижніші турніри з цього виду спорту — чемпіонати Європи та етапи Кубка світу приймають сьогодні Мадрид і Неаполь, Москва і Берлін, Стокгольм і Больцано. У Києві немає умов не тільки для проведення подібних міжнародних стартів, а й навіть чемпіонату України з плавання.

 «Нам необхідно багато зробити, аби наші олімпійці якісно підготувалися до наступних Олімпійських ігор, — наголосив Прем’єр-міністр України Микола Азаров під час зустрічі з провідними економічними експертами України. — Ми розробляємо чотирирічну програму підготовки до Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро. Програма передбачатиме, зокрема, будівництво об’єктів спортивної інфраструктури — сучасного легкоатлетичного манежу, олімпійського стадіону тощо.

Зараз у світі спортивні об’єкти на зовсім іншому рівні. Це сплав науки, спорту, медицини, сучасних технологій. Якщо ми хочемо зберегти свої досягнення у великому спорті, нам потрібно багато зробити».

За кількістю олімпійських нагород з плаванням може конкурувати лише королева спорту. Саме легкоатлетів у складі збірної України було найбільше на минулих Іграх — 78 спортсменів. Вітчизняні майстри бігу і стрибків привозили «золото» з Атланти, Афін і Сіднея. А от у Пекіні зійти на найвищу сходинку п’єдесталу не судилося. Хоча у столиці Великої Британії прилетіли чемпіонка світу в потрійному стрибку Ольга Саладуха, олімпійська чемпіонка Пекіна Наталя Добринська, дворазова чемпіонка світу з сучасного п’ятиборства Вікторія Терещук.

За словами головного тренера збірної Олександра Апайчева, наші легкоатлети розраховували на повторення пекінського результату, де вони виграли п’ять медалей. Надії не справдилися. Єдина срібна медаль метальника списа з Дніпропетровська Олександра П’ятниці та дві «бронзи» Ольги Саладухи і спринтерського квартету чотири по 100 м — надто скромний показник для нащадків слави Валерія Борзова та Сергія Бубки.

Судді свистіли проти нас

Ще одна несподіванка чекала вболівальників у стрільбі з лука. Олімпійський чемпіон Пекіна Віктор Рубан з Харківщини цього разу обмежився п’ятим місцем у командній першості. Без медалей повернулися додому наші дзюдоїсти на чолі з чемпіоном світу Георгієм Зантарая, представники греко-римської боротьби, стрибуни у воду, велосипедисти і майстри вітрильного спорту.

На початку нинішнього олімпійського циклу практично вичерпався спортивний ресурс, що залишився нам у спадок від колишнього Союзу. Підтвердження цього — безмедальний виступ на Британських островах героїв Афін-2004 — стрибуна на батуті Юрія Нікітіна і майстра вільної боротьби Ірини Мерлені. Не здійснилися мрії про повторення тріумфу Пекіна ще чотирьох наших олімпійських чемпіонів — стрільця з лука Віктора Рубана, легкоатлетки Наталі Добринської, майстрів кульової стрільби Артура Айвазяна і Олександра Петріва.

Підтвердити свій рівень майстерності зуміли лише фехтувальниця Ольга Харлан, каноїстка Інна Осипенко-Радомська, стрілець Олена Костевич та найкращий боксер олімпійського турніру-2008 — Василь Ломаченко. На обрії засяяли нові зірки — вихованці незалежної держави. На жаль, їх не так багато, як хотілося б.

Звичайно, підсумовуючи виступи наших олімпійців, не можна не згадати і необ’єктивні рішення суддів, особливо в боксі та спортивній гімнастиці. Двічі наші спортсмени вже навіть починали святкувати завоювання бронзових медалей, але за рішенням арбітрів їх в українців забрали. Причому жодну з українських апеляцій не задовольнили.

Ось так і вийшло: 20 нагород на Іграх-2012, викарбуваних королівським двором Великої Британії, стали для української збірної найгіршим результатом за часів незалежності.

КОМПЕТЕНТНО

Сергій БУБКА,
президент Національного олімпійського комітету України:

«Ігри були для нас дуже непростими. Конкуренція виявилася вкрай високою і жорсткою. Я задоволений виступом наших спортсменів, які в цих умовах впоралися і гідно презентували Україну. 20 медалей — достойний показник. До речі, саме стільки ж ми мали на чемпіонатах світу в олімпійських номерах програми у передолімпійському 2011-му.

14 загальнокомандне місце на Олімпійських іграх серед 204 країн-учасниць — ще одне підтвердження того, що ми — серед потужних спортивних держав».