Війна відірвала його від звичних щоденних справ, улюбленої роботи. Усі захоплення Олександра Гуляєва, майстра лісу Ліплявського лісництва на Черкащині, пов’язані із природою. Це риболовля, полювання, охорона й захист лісу. І роботу свою вважає улюбленим заняттям, бо майже весь час до війни проводив серед природи. Знає в лісі кожну стежину. Контроль за правильністю лісокористування, охороною і захистом зелених насаджень на закріплених лісогосподарських дільницях — обов’язки майстра.

Однак із торішнього червня він на фронті. Ще одна спеціальність Олександра — сапер. Воює у складі 25 окремого стрілецького батальйону. Спочатку захищав Україну під Сіверськом, потім поблизу Білогорівки, а нині — Соледар. Встановлення і знешкодження бойових снарядів, прокладання маршрутів на мінних полях, участь у бойових операціях — такі тепер будні Олександра та його товаришів. Загострене почуття обов’язку

І хоч лісова тиша лишилася у снах та спогадах, уміння спостерігати, розрізняти сигнали природи згодилися у військовій справі.

Його дуже цінують у підрозділі як сапера. Багато хто завдяки Олександрові тепер краще орієнтується на місцевості та виявляє небезпечні об’єкти. Скільки їх уже знешкодили — важко й сказати. Залишені окупантами пристрої непомітні. І тільки загострене чуття сапера, його професіоналізм допомагають виявляти їх. На територіях, де тривають активні бойові дії, в землі залишаються міни, снаряди, що не розірвалися, бомби і гранати. Часто окупанти розкидають вибухівку, і саме сапери допомагають очищати території від смертоносного бруду.

Кілька місяців тому керівництво військової частини, в якій служить Олександр, вручило подяку філії «Золотоніське лісове господарство» за те, що в них працює воїн і патріот. Його 13-річний досвід роботи в лісі, високий професіоналізм пригодилися в українському війську. А позивний «Лісник» найточніше відображає його сутність.

І психологічна стійкість

Він їхав у короткотермінову відпустку з радістю й натхненням, яких давно не відчував. Розумів, як засумував за Ліплявським лісом, родиною. Ось і домівка. Дружина та син Дмитрик з донькою Полінкою зустрічають його зі сльозами радості. Дім, як надійний оберіг, огортає спокоєм і впевненістю в житті та перемозі. Привітно хитають віттям з дитинства знайомі сосни.

А ось група школярів, з якими посадив не одне дерево. Учні Ліплявської загальноосвітньої школи за традицією вийшли з лопатами, щоб засадити ще одну ділянку. У лісництві давно співпрацюють з юними лісівниками. Створені їхніми руками зелені куточки звеселяють місцеві краєвиди. Особливого колориту цьогорічній посадковій кампанії додала участь колишнього майстра лісу Олександра Гуляєва. Його донька Полінка завзято працювала нарівні зі старшими. Усі разом заліснили майже 30 сотих гектара, посадивши 2 тисячі сіянців сосни звичайної.

Діти розпитують його про війну, будні сапера. Намагався знайти слова, щоб застерегти їх від можливих необдуманих вчинків, аби більше цінували життя, знали славну історію свого козацького краю, оберігали природу. На війні він ще більше усвідомив важливість роботи лісівників. Ліс — запорука здорового майбутнього нації, переконував дітей Олександр, і радісно було бачити розуміння в їхніх очах. Захоплено розповідав юним слухачам про побратимів, які завжди підтримають і допоможуть, про небезпечну, але потрібну спеціальність сапера, про вміння бачити те, чого не дано бачити ворогам. Своєю вірою й упевненістю в перемозі України запалював дитячі серця.

Нині воїн знов на передовій. Його серце зігрівають спогади про дорогих людей, рідні місця, слова глибокої вдячності за ратну працю, які сказали односельці. І від цього йому легше боротися з російською нечистю, яка прийшла на рідну землю.