Хоч фахівці постійно попереджають про перенасиченість ринку праці представниками одних спеціальностей, і дефіцитом інших, та під час вступу до вишів конкурс на так звані престижні факультети не зменшується. І не лише тому, що так багато молоді мріє про фах юриста, економіста тощо. Для багатьох головне насамперед здобути престижний диплом. А де працюватимуть — це вже інша річ. Бо робота за фахом «світить» далеко не всім, і тут навіть не важливо, який у тебе диплом. Це довели експерти Дослідницького центру Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна. Вони під час дослідження з’ясували, що тільки 36% українських працівників трудяться за спеціальністю. 20% зауважують, що їхня робота пов’язана з отриманим фахом лише частково, а 44% довелось змінити професію.
Ці результати, вочевидь, тільки підтверджують те, що кожен з нас і так бачить у житті. Приміром, коли лікар міняє свою професію на фах масажиста—приватного підприємця, бо так заробить більше, та й сам планує свій робочий час. Коли вчитель влаштовується реалізатором на базар, а свій основний фах використовує лише займаючись репетиторством. Так вчинила моя знайома Марія Максимівна. Вона пропрацювала в школі всього три роки. Своє рішення коментує так: «А що робити? Дітей люблю, але зараз учителі працюють в таких умовах, що залишитись у школі можуть або ті, кому більше нікуди подітись, або найстійкіші. Я не стійка. Хоча люблю дітей і з задоволенням з ними займаюсь як репетитор. Та й упевненість в завтрашньому дні більша. Щось зароблю на базарі, а щось батьки дітей заплатять…»
Ці житейські спостереження доповнюють висновки експертів. Найчастіше люди міняють фах через проблеми з пошуком роботи, низьку зарплату, а також брак кар’єрних перспектив. Не останню роль відіграє й професійне вигорання, апатія і стреси. Бо ж не секрет, що є роботодавці, які прагнуть «витиснути» з працівника максимум, не переймаючись тим, що з людиною буде далі.
Ще одна з причин зміни роботи — надто високі запити молодого фахівця. Нерідко вступник до вишу впевнений, що роботу знайде без проблем, та ще й одразу високооплачувану, а реальність виявляється іншою.
От і доводиться шукати себе в інших сферах діяльності. Цікаво, що для багатьох підтверджується народна мудрість: «Все, що робиться, — на краще». Бо кожен другий з тих, хто перекваліфікувався, не шкодує про це. Як зауважують експерти, хоч нова професія й вимагає отримання нових навичок та знань, яких не дала профільна освіта, більшість опитаних не шкодують про зміну професії. Так, 44% офісних працівників упевнені, що вони зробили правильний вибір, а 11% хоч і не задоволені новою роботою, та все одно раді, що не працюють за фахом. Ще 16% задоволені новою роботою, хоча й дещо шкодують, що відмовились від обраної професії. А ось тих, хто розчарувався у новій сфері діяльності, небагато — лише 7%.
Отже, виходить, що маємо парадоксальну ситуацію: можна отримати який трапиться фах, а там… як пощастить. І навряд чи можна тут нарікати на недостатню профорієнтаційну роботу чи на те, що молодь у нас апатична і йде вчитись абикуди, лишень отримати диплом. Бо життєві реалії вносять свої корективи, і від цього нині нікуди не подітися.