Нещодавно виповнилося два роки відтоді, як стартувала, так би мовити, велика зачистка банківської системи головним фінансовим регулятором держави. Цифра, на яку вийшли нещодавно фахівці Національного банку України, — 80 ліквідованих фінансових установ. І начебто керівництво Нацбанку не збирається зупинятися на досягнутому.
Як зазначала не раз голова правління Нацбанку, з ринку виводили лише неефективні та неліквідні банки. Чи насправді це було так? Чи не можна було просто «пролікувати» фінансові установи і залишити їх працювати надалі? І чи була альтернатива такій політиці? Заодно доречно було б також проаналізувати, як — позитивно чи негативно — вплинули такі дії на клієнтів банків — і фізичних, і юридичних осіб.
«УК» намагався одержати відповідь на ці непрості питання від фахівців і експертів банківської справи.
Версія НБУ: недотримання нормативів
Слід зазначити, що останніми тижнями лише не ледачий не критикував діяльність регулятора та його керівників. У Нацбанку наголошують, що головною підставою для прийняття рішення про ліквідацію тієї чи іншої фінансової установи є недотримання ними нормативів. А також великий обсяг кредитів, які банки надавали компаніям акціонерів попри непрозору структуру власників та відсутність контролю за цими процесами.
Не зовсім погоджується з цим колишній заступник голови правління Нацбанку Олександр Савченко. Він переконаний, що єдина причина для виведення того чи іншого банку з ринку — його неплатоспроможність. На його переконання, недотримання нормативів не вирішальне для введення тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації фінустанови.
Така позиція екс-банкіра співзвучна з думкою міжнародного економіста Олександра Лобанова, який чимало років присвятив банківській справі, працюючи за кордоном: «Маючи досвід роботи в європейських банках та регуляторах, зазначу, що нормативи порушують фінустанови і в ЄС. Проте там ніколи банки не закривають саме через це. Тому в мене є лише одне припущення, чому так роблять в Україні: просто розчищають поле для роботи інших фінустанов. Конкуренції стає менше, і тим банкам, що залишаються, звісно, набагато простіше працювати».
Прес-служба регулятора на такі коментарі фахівців зазначила наступне: «Нацбанк не має на меті довести чисельність учасників банківського ринку до якоїсь певної кількості. Навпаки, розуміючи, з якими викликами зіткнулися у 2014 — 2015 роках економіка та банківський сектор України Національний банк пішов назустріч банківським установам та надав рівну для кожного банку можливість докапіталізуватися протягом трьох років. Вимоги до обсягу активних операцій із пов’язаними особами банки можуть виконати також не відразу, а у трирічний термін. Проте на ринку не мають права працювати неплатоспроможні банки; банки, причетні до діяльності, пов’язаної з відмиванням грошей, чи банки, які мають непрозору структуру власності. Саме такі банківські установи залишали ринок упродовж 2014-2016 років».
Версія банкірів: нас не чують, хоч ми все погоджуємо з регулятором
Однак банкіри наводять приклади, коли Нацбанк вводив тимчасові адміністрації в банки, які мали непогану ліквідність, були успішними. Так, за словами виконавчого директора Асоціації захисту банків Оксани Чепіжко, яка була одним з акціонерів банку «Юнісон», останній був доволі успішною фінансовою установою. За словами експерта, до кінця 2015 року Нацбанк був задоволений роботою цієї фінустанови, вона мала живі гроші, які працювали. «До того ми два роки намагалися погодити структуру власності з керівниками нашого головного фінансового регулятора. Проте на початку весни 2016 року Нацбанк уже заявив, що в нас погана ліквідність, ми неплатоспроможні, тож нас ліквідовуватимуть. Складається враження, що в регуляторі працюють фахівці, які просто не хочуть перейматися проблемами банкірів із комерційних фінансових установ», — резюмує вона.
Чи віддадуть людям та бізнесу 550 мільярдів гривень?
Тепер треба проаналізувати, як така політика позначилися на економіці, пересічних громадянах та бізнесменах. Як вважає голова Всеукраїнської громадської асоціації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников, крах будь-якого банку (малого чи великого) — це удар по країні, її репутації, фінансовій системі та навіть ВВП. «Нам необхідно боротися за кожен банк, як роблять це країни Європи та Америки. У США введення тимчасової адміністрації у фінустанову — просто нонсенс. Держава одразу ж застосовує вагомі важелі впливу і робить усе для того, щоб «пролікувати» такий банк і випустити його на ринок здоровим», — додає він.
Асоціація захисту банків наводить переконливі цифри, які демонструють, що масова ліквідація банків нічого хорошого не дала. Загальні збитки банків за останні 2,5 року досягли рекордної цифри — 136,7 мільярда гривень. На сьогодні дедалі менше фізичних осіб довіряють свої гроші фінансовим установам. Так, відтік депозитів населення з 2014-го до жовтня 2016 року становив 44,6 мільярда гривень. На сьогодні через процедуру повернення вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) пройшло вже понад півтора мільйона вкладників.
Проте на рахунках банків залишилися замороженими 400—550 мільярдів гривень обігових коштів компаній та фізичних осіб. Це просто астрономічна сума, яка дорівнює 22 мільярдам доларів.
Зрозуміло, що фізичні особи, які мали вклади на суму понад 200 тисяч гривень, не скоро отримають їх назад з відсотками. А що вже казати про кошти компаній та їхні депозитні рахунки?! Як відомо, юридичні особи отримують свої кошти з банку, який ліквідується (чи його ліквідовано) фактично у 7—8-му чергу. Експерти кажуть, що це означає одне: грошей вони не отримають ніколи.
Відповідь на запитання щодо повернення депозитів юридичних та фізичних осіб від прес-служби Нацбанку була такою: «Це питання перебуває у компетенції ФГВФО, який відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює виплати коштів вкладників неплатоспроможних банків». І все. А чи отримають всі свої кошти із відсотками населення чи підприємці, не уточнено.
Нацбанк наголошує, що начебто у більшості розвинених країн кількість банків невелика. Проте «УК» знайшов цікаву інформацію щодо цього. Станом на липень 2016 року кількість банків у різних країнах Європи була такою: Німеччина — 1842 банки (населення 81,2 мільйона), Австрія — 731 банк (8,6 мільйона), Польща — 691 банк (38,5 мільйона). А що вже й казати про США, де налічується тисячі фінансових установ.
Україну часто порівнюють за населенням та площею із Францією. У цій країні 623 банки. Тож з огляду на те, що населення України останніми роками значно скоротилося та що 3—4 мільйони наших співвітчизників постійно працюють за кордоном, у нашій країні спокійнісінько можуть співіснувати понад 500 банків. Звісно, з такою кількістю фінансових установ у країні розвивалася б конкуренція — знижувалися б ціни на послуги банків, зокрема і кредити, розміри ставок яких просто зашкалюють і не дають малому та середньому бізнесу нормально розвиватися й надалі розбудовувати легальну сильну економіку.
Тому Оксана Чепіжко вважає, що першочергові передумови для виходу з кризи всієї банківської системи — законодавчі зміни. «Нині наш регулятор має дуже багато повноважень. Нацбанк може самостійно ухвалювати рішення про визнання банків неплатоспроможними та виведення їх із ринку. Вважаємо, що визнання фінансової установи неплатоспроможною, її ліквідація та відкликання в неї ліцензії має підтверджувати лише суд на основі професійних експертиз», — додає вона.
На це твердження банкіра у регуляторі наголошують, що Нацбанк здійснює регулювання та нагляд не з огляду на висловлювання деяких «представників банківської спільноти, а відповідно до положень Конституції України і низки законів, які регламентують процедуру відкликання ліцензій та ліквідації установ.
Від редакції. Без сумніву, з ринку повинні піти «кишенькові», малоліквідні та сумнівні банки. Проте ФГВФО дедалі тяжче справляється із завданнями. Тому повернення чималої кількості великих вкладів населення та оборотних коштів підприємців перебуває під загрозою. Більшість банків, безумовно, треба «лікувати» й надавати їм шанс знову працювати. Однак вирішення питання щодо ліквідації банків судовими органами потребує обговорення та ухвалення відповідних законів.