…Ноги крутило так, що вночі доводилося по кілька разів прокидатися. А на полюванні (було таке!) узагалі довелося розрядити рушницю і, аби вийти до найближчої дороги, при кожному кроці спиратися на неї, наче на костур. Такою «радістю» я обзавівся в молодості. Після того як двічі невдало приземлявся під час стрибків з парашутом. Потім упродовж багатьох років не міг позбутися цього своєрідного нагадування: за кілька хвилин неймовірної радості, що відчуває людина під куполом парашута, часто доводиться платити саме таку ціну — біль у ногах! Проблеми, що стала вже хронічною, допомогла назавжди позбутися порада досвідченого лісівника: «Спробуй попарити ноги у хвойному екстракті!» Скажу відверто: скористався нею я без особливої віри. А дарма! Дві півлітрівки сходового на розведену смолу препарату, який за радянських часів випускали волинські лісгоспи, почергово розвів у ванні із гарячою водою. Таким чином вдалося прийняти чотири цілющі процедури, які назавжди позбавили мене ниючого болю в суглобах нижніх кінцівок.
Тож чи варто дивуватися, що ваш покірний слуга скористався нагодою і навідався до волинських лісівників, коли вони запросили на пуск відновленого цеху виробництва хвойного екстракту.
Коли директор — господар свого слова
Маневицький держлісгосп — один із найбільших на Волині. Його працівники ведуть господарство на понад 52 тисячах гектарів. Основна лісоутворююча порода тут — сосна, яку масово насаджували у повоєнні роки на тутешніх піщаних землях. Нині настав час поетапно «знімати врожаї» стиглої деревини. І якщо із реалізацією та переробкою на пиломатеріали стовбурів дерев жодних проблем немає, то порубні рештки і хвоя додавали раніше клопоту. Адже за законами лісівничої практики лісосіку слід підготувати під посадку наступного року. А для цього її потрібно очистити, щоб спеціальні лісові плуги могли підготувати грунт, у який і висаджуватимуть крихітні саджанці сосни.
— Донедавна у Маневицькому лісгоспі, як і в аналогічних підприємствах України, порубні рештки просто… спалювали. Але нові економічні реалії, пошук додаткових джерел фінансових надходжень, бажання сповна використовувати виробничу базу підштовхнули до вже призабутої практики, що колись слугувала лісівникам усього СРСР прикладом для наслідування, — розповідає директор підприємства Володимир Радіон. — В її основі — принцип максимально ефективного використання всього, що має дерево: від його кореня до верхівки крони. Наприклад, з коріння сосон отримували скипидар, із беріз — сік для промислової переробки, а з їхньої кори — дьоготь, із хвої та зеленого гілля — екстракт і хлорофіло-каротинову пасту для потреб тваринництва тощо.
Відмінник лісового господарства Володимир Радіон серед колег і партнерів має тверду репутацію людини слова. Саме вона та ще досконале знання всіх технологічних процесів допомогли йому позбутися непростої економічної спадщини, що після Революції гідності залишили по собі «папєрєдніки». Довелося чимало попрацювати, аби позбутися невиправданих економічних витрат і почати знову повертати робочі місця працівникам лісгоспу, свого часу звільнених чи переведених у підприємці «реформою» головного лісника Януковича. Нині на рахунку державного підприємства не борги, як це було донедавна, а позитивне сальдо, на частку якого (134 тисячі гривень) й відновлено роботу цеху з випуску добре апробованого хвойного екстракту, що використовують для приготування лікувальних ванн у разі захворювання центральної та периферичної нервових систем.
— Уже є замовлення від столичних оздоровчих закладів та санаторію матері і дитини «Пролісок». Сподіваємося, на цю продукцію з унікальними цілющими властивостями надійдуть замовлення й від інших лікувально-санаторних закладів України, — приєднується до розмови начальник цеху Марія Яковлєва, яка випускала цю чудодійну продукцію ще за Союзу. — Поки що плануємо виготовити 5—6 тонн, а далі — життя покаже.
Відновлення роботи цеху, який убезпечили від здачі на металобрухт, але який простояв без діла понад два десятки років, — не єдина добра справа нинішнього керівника ДП «Маневицьке лісове господарство», вважає голова Маневицької райдержадміністрації Андрій Линдюк. На підприємстві працює робітнича їдальня, що нині зустрічає гостей євроремонтом і затишком. Комплексний обід у ній, за попередніми розрахунками, коштує для працівників приблизно 25 гривень. А здешевити продукти для кухні допомогла відремонтована недавно велика теплиця. На площі 800 квадратних метрів працівники лісгоспу вирощуватимуть сіянці сосни для лісокультурних потреб, троянди для реалізації та городину для власного споживання. А м’ясо здешевить облаштований у лісі вольєр для вирощування просто неба свиней породи мангал.
А ще в активі небагатослівного маневицького директора та очолюваної ним команди — запуск нового лісопильного цеху, облаштування території лісгоспу бетонними під’їзними шляхами, пуск нової палетної лінії, ремонт контор Галузіївського та Карасинського лісництв, заміна котлів у центральній котельні лісгоспу. Поставлені лісогосподарські плани тут виконують лише працівники штатних бригад, що забезпечені новими тракторами та бензопилами. Не забувають маневицькі лісівники і про тих, хто відстоює нині кордони нашої держави від проникнення путінської та сепаратистської гидоти: для потреб Збройних сил України лісівники вже надали матеріалів та грошової допомоги майже на 400 тисяч гривень.
Головне — не стояти на місці
— Відновлення роботи цього цеху — черговий етап відродження слави Волинської області як регіону, де за радянських часів й постала знана в СРСР та далеко за його межами комплексна система використання лісів, — прокоментував пуск єдиного в Україні цеху з випуску хвойного екстракту начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик. — Що це не порожні слова, підтверджує те, що в першому кварталі цього року всі лісогосподарські підприємства області забезпечили виконання всіх запланованих показників. Лідерами за обсягом зростання реалізації продукції стали Колківський, Любомльський, Маневицький, Поліський держлісгоспи та ДП «Камінь-Каширськагроліс». Скоротилася боргова яма лісгоспів, що за попереднього начальника обласного управління лісового та мисливського господарства сягала не одного десятка мільйонів гривень. Тому в першому кварталі на придбання, будівництво та реконструкцію основних засобів спрямували 13,2 мільйона гривень.
Нині на рахунках лісгоспів з’явилися живі гроші, що дає змогу не лише інвестувати у виробництво, а й поступово погашати борги. Майже до 4000 гривень зросла і середня заробітна плата в системі. І це при тому, що останнім часом в лісовій сфері області створено 775 нових робочих місць, — хоч і невелике, але знакове свідчення того, що наша лісова галузь таки починає оживати.
Валерій МЕЛЬНИК (фото автора),
«Урядовий кур’єр»