Головний лікар санаторію
«Медобори»
Василь МАРТИНЮК

 Тернопілля — край оздоровлення, знаний не лише в Україні, а й за її межами. Тут діє низка санаторіїв і пансіонатів з лікуванням, санаторіїв-профілакторіїв, баз відпочинку. Справжньою скарбницею лікувальних можливостей називають «Медобори». Цей заклад здали до ладу 1988 року в селі Конопківка, що в Теребовлянському районі. Але тодішні реалії період його становлення перетворили у фазу  занедбаності. Втім, активна діяльність санаторію  розпочалася  з призначенням на посаду головного лікаря Василя Мартинюка, з яким і веде розмову наш кореспондент. 

— Василю Івановичу, емблемою санаторію стала бджілка-трудівниця. Не менш цікаве і його гасло «Вам і нащадкам». Розшифруйте, будь ласка, ці символи.

— Санаторій розкинувся у селі, що носить ім’я барона Яна фон Конопки. Саме він у першій чверті ХІХ століття вирішив освоїти місцеве сірководневе джерело для оздоровлення й на власні кошти спорудити курортний комплекс. Його гаслом було «Вам і нащадкам». Сюди поправити власне здоров’я приїжджали хворі з усієї Східної Європи. Так тривало сімдесят років, доки пожежа не знищила курорт. Відновити зону лікування та відпочинку взялися лише наприкінці радянської епохи, й тут виросли будівлі «Медоборів».  За двадцять з лишком років у нашому лікувально-профілактичному закладі оздоровилися десятки тисяч людей різного віку, статі та соціальних категорій. Хіба це не засвідчує, що в нас працюють  віддані своїй справі люди? А щодо гасла... Ми його залишили без змін, бо вважаємо, що воно найліпше передає зміст нашої роботи. 

«Медобори» з пташиного польоту. Фото з архіву Василя Мартинюка

— Що змінилося в  діяльності «Медоборів» останнім часом?    

— Ринкові відносини зумовили докорінні зміни в підходах до діяльності в курортній галузі. Якщо на початках роботи санаторію ми були зорієнтовані на масове оздоровлення людей, то тепер основний наголос робимо на ефективності оздоровчого процесу. Колись у нас проводили 20 лікувальних процедур, що зводилися здебільшого до фізіотерапії та сірководневих ванн. Зараз їх майже 100. «Медобори» завдяки природі отримали важливі чинники лікування. Йдеться про «живу» воду — сірководневу та «мертву» — натрій-хлоридну йодобромну, а також торфогрязі. Якось вирішили на території нашого закладу почистити дно ставу, розширити його. Коли зняли шар намулу, знайшли родовище блакитної глини. Знаючи про її користь, вирішили серйозно зайнятися болюсотерапією, кажучи інакше — лікуванням глиною, в якій захована ледь не вся таблиця Менделєєва. Кожна мікрочастинка, безперечно, по-своєму впливає на організм чи здатна зберегти наше здоров’я.

— Чув, у вас освоїли й інші доволі екзотичні методи лікування...

— Крім нових методів лікування, реабілітації, оздоровлення, впровадження новітніх технологій діагностики та лікування, велику увагу приділяємо й нетрадиційним чинникам. Уперше в Україні, скажімо, взялися лікувати живим світлим нефільтрованим пивом. Його вживають внутрішньо або готують ванни чи медопивні обгортання. Про апітерапію теж не забули — маємо власну пасіку й лікуємо бджолами та продуктами бджільництва. Варто згадати й про іпотерапію — лікування за допомогою коней. Серед перспективних методів і кріотерапія, коли здоров’ю допомагає холод.

Тут нема нічого дивного: «Медобори» вважаються навчальною та науковою базою Тернопільського державного медуніверситету ім. Івана Горбачевського. У нас розмістилася кафедра медичної реабілітації, яка розробляє нові методики відновного лікування, надає консультативну та лікувальну допомогу.   

Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК» 

Василь МАРТИНЮК. Народився  1963 року в м. Дубно Рівненської області. 1985 року закінчив Тернопільський медінститут (нині — Тернопільський державний медуніверситет ім. Івана Горбачевського). У санаторії «Медобори» спочатку працював лікарем, а з 1994 року очолює цей заклад. Кандидат медичних наук. Заслужений лікар України.