Усе частіше лікарі констатують, що подружжя не має дітей через безплідність чоловіка. Чому і що робити в подібній ситуації? На ці та інші запитання відповідає лікар-уролог Ігор ЧОРНОКУЛЬСЬКИЙ.
— Ігорю Сергійовичу, дітонародження природним шляхом у наші дні стає все проблемнішим. Що ж робити?
— Моя відповідь — допоміжні репродуктивні технології (ДРТ).
— Часто побутує думка, що допомоги потребують лише жінки.
— На неплідність страждають чоловіки і жінки в усьому світі. Про безплідність подружньої пари говорять, коли в шлюбі, що триває мінімум рік, за умови регулярних сексуальних контактів без контрацепції не відбулося зачаття. За іншими визначеннями, безплідним шлюб вважається по закінченню двох років. Якщо жінка молодша 20 років, то два роки не вважаються критичним терміном, але якщо їй за 30, то навіть річний термін повинен бути скорочений до півроку. Таким чином, висновок про неплідність шлюбу в кожному випадку робиться індивідуально. Неможливість мати дітей негативно впливає на сімейні стосунки. Розпадаються тисячі шлюбів, страждають мільйони людей. Отже, актуальність дослідження цього питання містить соціальні, медичні та психологічні аспекти.
За даними ВООЗ, на планеті від 60 до 80 млн подружніх пар (кожна четверта-п’ята) страждають на безпліддя. В Україні, за різними оцінками, з 15 мільйонів партнерських пар труднощі з тим, щоб завести дитину, мають від 1 до 3 мільйонів пар. Світова статистика свідчить про таку частоту неплідності за гендерним чинником: суто жіночий фактор становить 30% від загальної кількості людей, які хворіють на неплідність, чоловічий — 30%, поєднаний — 30% та 10% випадків мають нез’ясоване походження.
З огляду на таку поширеність захворювання, значно зростає цікавість до проблеми батьківського фактора неплідності, якості генетичного матеріалу чоловіків.
— Які причини чоловічої неплідності?
— За останні десятиліття вимоги до якості сперми зменшились утричі. Справді, якщо в 70-х роках ХХ століття нормою була наявність 60 млн сперматозоїдів у мл сперми, то на сьогодні ця норма знизилась утричі і становить 20 млн/мл. Це свідчить про дедалі гірший потенціал фертильності чоловіків, від покоління до покоління. Багато науковців таку тенденцію пов’язують із погіршенням екологічної ситуації, глобалізацією (і як наслідок підвищений рівень стресів), покращенням медичного обслуговування. А саме з розвитком ДРТ лікуються випадки чоловічої неплідності, які раніше вважалися невиліковними.
Наприклад, у чоловіка всі сперматозоїди нерухомі, а за допомогою сучасних методик введення сперматозоїда в яйцеклітину шляхом новітніх мікроскопічних технік такі чоловіки вже можуть мати дітей. Проте їхні діти, якщо це будуть хлопчики, — страждатимуть на неплідність. Отож ці технології вже нині призвели до такого парадокса: неплідність передається у спадок.
Якщо ж говорити про причини в організмі чоловіка, що заважають йому мати дітей, то їх умовно можна поділити на дві великі групи: сперматозоїди в яєчку не виробляються або виробляються дуже погано чи поганої якості (секреторна неплідність) та сперматозоїди в яєчку виробляються, але вийти зовні з еякулятом вони не можуть, оскільки є перешкода на їх шляху (обтураційна неплідність). Окрім того, виокремлюють також імунну чоловічу неплідність: у такому разі власний організм або організм партнерки виділяє антитіла до сперматозоїдів, вважаючи їх чужорідним матеріалом.
.jpg)
— Як залишитися «мачо»?
— З дитинства треба проходити профілактичні огляди (диспансеризацію). Такі дитячі проблеми, як крипторхізм (неопущення яєчок), паротит (інфекційне запалення яєчок), варикоцеле (варикозне розширення вен сім’яного канатика) можуть суттєво вплинути на спроможність мати дітей у майбутньому. Тому хлопчиків у дитячому віці треба обов’язково показати хірургу або дитячому урологу, щоб виключити або своєчасно встановити крипторхізм чи варикоцеле. Вірус, що викликає епідемічний паротит чи свинку, вражає різні залози організму.
У підлітковому віці та старшому — свої проблеми, пов’язані із можливістю зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом. При підозрі на інфекції, що передаються статевим шляхом, або на простатит слід негайно звернутися до лікаря.
Якщо ж говорити про дорослих — то тут чинниками ризику є порушення раціону харчування, стрес, шкідливі звички (особливо куріння), перегрівання ділянки калитки. До серйозних проблем призводить і наявність у чоловіків артеріальної гіпертонії, ожиріння, цукрового діабету, порушення ліпідного обміну.
Чинник харчування має принципово важливе значення у формуванні, розвитку і функціонуванні чоловічих статевих залоз. Повноцінні білки, що містять повний набір амінокислот, необхідні для нормального функціонування статевої системи. Крім білків для сперматогенезу необхідні вітаміни і вуглеводи. Серед вітамінів найбільше значення мають Е, С, А, а також вітаміни групи В.
Тривалий стресовий вплив призводить до зниження різних функцій організму, до змін в утворенні статевих гормонів і зниження продуктивності сперми. Чоловіки з ідіопатичною (без встановленої причини) неплідністю характеризуються більш вираженими стресовими чинниками на роботі і важчими показниками індивідуального стресу.
— А деякі ще й курять перед сексом…
— Ідіоти! Нікотин призводить до звуження судин різних органів, в тому числі артерій яєчка. Інакше кажучи, під впливом нікотину розвивається недостатність кровопостачання яєчка, що порушує процес утворення і дозрівання сперматозоїдів. Надмірне вживання алкоголю призводить до ураження багатьох органів, включаючи печінку і, побічно, яєчка. Тривале зловживання спиртним може порушувати сперматогенез і знижувати статеву функцію, в результаті — порушення утворення чоловічих статевих гормонів.
Підвищення температури тіла вище 38,5 може пригнічувати сперматогенез на тривалий період (до 3 місяців). Підвищена температура навколишнього середовища здатна викликати пригнічення утворення сперматозоїдів. За деякими даними, до такого самого результату призводить вплив підвищених температур на яєчко при прийомі гарячої ванни, тривалому водінні машини, особливо з увімкненим підігрівом сидінь, розташування включеного ноутбука на колінах тощо.
— Що робити, якщо усі «постріли» «в холосту»?
— Насамперед не панікувати і звернутися до уролога, андролога. Він обов’язково ретельно розпитає вас про перенесені захворювання і травми, призначить необхідні дослідження (різні лабораторні, ультразвукове дослідження, визначення анти?спермальних антитіл, посткоїтальний тест). Потім лікар призначить відповідну терапію. Спеціаліст не залишить поза увагою і лікування інфекційно-запальних захворювань статевих органів. За необхідності проведе стимуляцію сперматогенезу. А для настання вагітності може бути проведена інсемінація спермою партнера (на тлі медикаментозної стимуляції) протягом 3–4 циклів; в разі неефективності цієї процедури — застосування різноманітних високопрофесійних хірургічних технік, екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) та інші методи ДРТ.
— Отже, пиячити і шукати відради у наркотиках не варто?
— Боже збав! Неплідність — це ж не певний сталий патологічний стан. Скоріше — потенціал, що може підвищуватись або знижуватись з часом в обох партнерів, дуже чутливо реагуючи на всі чинники навколишнього середовища, внутрішнього самопочуття та душевної рівноваги. Тому навіть якщо всі показники лабораторних аналізів та інструментальних методів дослідження в нормі, це не є приводом, щоб із стовідсотковою впевненістю прогнозувати настання вагітності у партнерки. І навпаки, коли результати аналізів, м’яко кажучи, «не дотягують» до норми, це не дає право лікарю сказати пацієнтові, що дітей у нього не буде.
Як мовиться, не треба зациклюватись на проблемі. Пари, які «відпускають» ситуацію, вже не так часто з надією заглядають у тести вагітності, їдуть на відпочинок або навіть всиновлюють дітей, нерідко отримують довгоочікувану і несподівану вагітність. Треба вірити в себе.
Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ЧОРНОКУЛЬСЬКИЙ. Народився 1985 року. Закінчив з відзнакою Національний медичний університет імені О. Богомольця. Працює лікарем-урологом Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами та старшим лаборантом кафедри урології Національного медичного університету імені О. Богомольця (за сумісництвом).