Медицина, зауважила під час роботи «круглого столу», де обговорювали проблеми галузі, директор департаменту охорони здоров’я Вінницької облдержадміністрації Лідія Віденко, — обличчя влади. Подумалося одразу: це добре, що її представник так ставить питання. Зіставляє політику, яку проводить, з реаліями життя. А чи скрізь так при здійсненні реформи охорони здоров’я? Що вдалося? В чому допускаються прорахунки і які важелі впливу слід задіяти для поліпшення ситуації? Відповідь на ці запитання шукали учасники зустрічі.
Системний підхід, але не скрізь
Для об’єктивності зазначимо, що перші кроки на шляху реформування населення сприйняло як безсистемні. Звідси тільки й розмов про закриття поліклінік, погіршення медичного обслуговування тощо. Часто окремі негативні факти закривали всі добрі наміри, які виношувала влада. Нині, каже начальник управління реформ медичної допомоги профільного міністерства Костянтин Надутий, системний підхід запрацював.
Звідки така впевненість? За словами посадовця, переконує в цьому результат роботи. Здійснюється розмежування первинної і вторинної допомоги. Сімейний лікар не фіксуватиме загострення хвороби, а займатиметься її профілактикою. Тепер головне, щоб фахівці первинної ланки були зацікавлені у підвищенні якості роботи. Бо за обсяги у пілотних регіонах їм доплачують.
Водночас сімейних лікарів не вистачає. Не все гаразд і з забезпеченням їх обладнанням. Також не слід зволікати із впровадженням страхової медицини.
Певним зрушенням на краще завдячує реформі і начальник головного управління охорони здоров’я столичної міськадміністрації Віталій Мохорев. Вдалось реформувати швидку і невідкладну допомогу. Завдяки роботі сімейних лікарів кількість звернень до неї зменшилась. Медичну допомогу наблизили до киян — радіус охоплення закладами первинної ланки скоротився в кілька разів.
Тобто певні зрушення на краще на окремих напрямках роботи відчуваються. Проте проблеми, які постають, і зокрема нестача коштів, обладнання, кадрів, недовіра певної частини медиків і пацієнтів до змін, мають місце скрізь. Чи не тому Костянтин Надутий підкреслив, що нині рано говорити про медичні наслідки реформи. Щоправда, такому застереженню передувало пояснення, що в усьому світі у схожій ситуації наслідки мають через чотири-п’ять років. Але ж нам падати, як мовиться, далі нікуди. Тому учасники зустрічі не випадково більше уваги приділяли не окремим здобуткам, а прорахункам, які розбалансовують системну роботу.
Чи все враховано?
Як у нас часто буває? Реформи започатковують зверху, без обговорення громадськістю. Зате тепер дискусії не припиняються, і вони не завжди конструктивні. Однак є й слушні дослідження. Скажімо, Вінницька міська громадська організація допомоги дітям-інвалідам «Надія» вивчала проблеми реформи, шляхи їх розв’язання для того, щоб розробити рекомендації щодо запобіжних заходів під час її поширення на всі регіони у 2014 році.
Дослідження важливе ось чому. Представники громадськості взялися робити те, що слід було передбачити ще на початковому етапі: вивчити думку суспільства. Ось що показало одне з опитувань: ставлення до успішності реформи представників інвалідів таке: «негативне, успіху не матиме», «матиме успіх за певних умов», «матиме успіх, але чому — не відомо». Міські управлінці первинної медико-санітарної допомоги вважають, що реформу в місті не варто було проводити так швидко, тобто звертають увагу на її ретельнішу підготовку. Посадовці облдержадміністрації демонструють найвищий рівень віри в успіх справи. Отже, чим вища посада, тим більше оптимізму. Чому? Аналітики роз’яснюють: бо найгірше проінформовані про сутність реформи споживачі, представники осіб з інвалідністю. Це створює перешкоди для реформування, бо негативно налаштовує пацієнтів і спричиняє додаткове навантаження на сімейного лікаря, який має пояснити пацієнтові, чому і як змінилась система надання медичної допомоги. Потрібно посилити роз’яснювальну роботу серед населення, показувати людям переваги реформи.
Дослідники не лише констатують, а й пропонують заходи щодо вдосконалення роботи. Є специфічні, що мають місцеве значення, загальнодержавні. Окремим пунктом записано таке: «Респонденти хотіли б, щоб до них ставилися по-людському». У цьому, мабуть, сконцентровано впровадження реформи, яку очікує населення.
Мало вивіску змінити
Зміна вивіски на фасаді установи ще не свідчить про її реформування. Придбання нового устаткування — лише один з елементів розпочатої роботи. Головне, мабуть, у зміні свідомості і ставлення кожного до проблеми, посилення взаємовідповідальності за справу.
Без діалогу влади і населення, впевнений президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман, цього не зробити й у справі здійснення медичної реформи. Роз’яснювальної роботи не провели, а лікар не може і не повинен займатись піаром. Тим часом, вважає Семен Глузман, МОЗ залишили наодинці з реформою, хоч вона має соціальний характер. Отже, має проводитись у тісній співпраці з відповідними відомствами. Поки що її намагаються підняти, спираючись на одне крило. Чи не звідси перекіс?
КОМПЕТЕНТНО
«Буде результат – повернеться авторитет»
Микола ПРОДАНЧУК,
директор Інституту екогігієни
і токсикології ім. Л. І. Медведя:
— Хто ключова фігура реформи? Лікар. Деградація суспільних відносин спричинила падіння його авторитету — йому не довіряє значна частина населення. А це вже проблема не індивідуальна, а державна, оскільки йдеться про національну безпеку. Тому започаткована реформа — не медична, а соціальна. В галузі достатньо напрацювань для підтримки здоров’я і життя громадян. Реформи потребує система їх застосування. Добре, що зважились на проведення змін саме в цьому. Перші кроки висвітили і загострили проблеми. Вони відомі, а отже, за наполегливої роботи будуть розв’язані.
Звичайно, всім хочеться побачити результат якнайшвидше і безболісно. Так не буває. Прорахунок на старті не лише через брак належної роз’яснювальної роботи. Влада повинна була сказати, скільки все це коштує і що реально вона може фінансувати. За такого підходу реальними були б очікування. Нині всі орієнтуються на Європу, забуваючи, що фінансування медицини у нас відстає від зарубіжних можливостей. Тим часом проблема фінансів — це питання визначення черговості здійснення планів. Тобто стратегії і тактики. Однак слід пам’ятати головне: звертаючись по допомогу, пацієнт повинен вірити лікарю. Для цього той має бути забезпечений усім необхідним. Упевнений, ефективність реформи залежить від повернення авторитету лікаря.