Днями засновниці Гомеопатичного центру імені свого батька Дем’яна Попова Тетяні Поповій виповнюється 85 років. Цей рік ювілейний і для Київської гомеопатичної школи, яка існує вже 80 років і входить до трійки найвідоміших у світі, — компанію їй складають Лондонська гомеопатична та грецька школа Джорджа Вітулкаса. Пацієнти Тетяни Дем’янівни розпорошені у всьому світі, серед сотень її учнів німецькі та швейцарські громадяни, яким вона викладала німецькою мовою. Тим часом відомий за межами України гомеопат, незважаючи на солідний вік, не полишає роботи, двічі на тиждень приймає пацієнтів у Гомеопатичному центрі.

Лікар-гомеопат Тетяна Попова

— Тетяно Дем’янівно, пам’ятаєте своє перше знайомство з гомеопатією?

— Мені було 8 років. У нашого знайомого співака зник голос, і він почав заробляти на життя плетінням светрів. Батько вилікував його. І свою кар’єру співак продовжив в Америці.

— Які основні міфи про гомеопатію?

— Перший: гомеопатія неефективна. Але ж скільки в неї вдячних пацієнтів! Другий: допомагає, але потрібно довго лікуватися. Це неправильне твердження. Усе залежить від захворювання, його тривалості, наскільки пацієнт уміло розповів лікареві про своє захворювання. І досі зберігаю телеграму з Прибалтики від пацієнта: «Тетяно, ви чарівниця! Після першого вживання ліків мені перестали боліти суглоби».

Ще одна страшилка, цього разу від МОЗ СРСР: гомеопатія шкодить, хоч за 65 років трудової діяльності я цього не бачила. У 1960-ті роки у країні, яка боролася з усім на світі, двічі забороняли деякі важливі гомеопатичні ліки. Тим часом батько гомеопатії Самуель Ганеман говорив про життєву силу організму. У кого вона виснажена, той важче бореться із хворобами. Лікареві важливо натиснути на ту кнопку, яка змусить цю силу боротися. Фармакологів і гомеопатів розрізняють два слова: боротьба і захист. Перші борються з гіпертонією, остеопорозом, а ми — допомагаємо.

— Чи можна застосовувати арсенал гомеопатії для лікування українських бійців?

— Маємо багато ранозагоювальних та антигнійних ліків, тих, які позбавляють від так званого фантомного болю, страху, тривожних станів. Гомеопатія може допомогти відновленню людей з порушеною психікою. Наші гомеопати пропонували деяким шпиталям допомогу, але там зустріли їх не дуже приязно.

— Про що мріють представники Київської гомеопатичної школи?

— Про створення гомеопатичного стаціонару. Там би наші медики значно підвищили свою кваліфікацію, бо мали б змогу спостерігати за дією ліків на пацієнтів.

— За що любите гомеопатію і що вас засмучує?

— Нині в Україні запроваджують інститут сімейних лікарів. Такими сімейними лікарями і є гомеопати, які лікують цілі родинні династії. Але як студент-медик, який не має досвіду, може стати сімейним лікарем?

Сучасні медичні дослідження мало що дають по суті. Я, скажімо, прошу, щоб до мене приходили без макіяжу, щоб бачити колір обличчя. Скажімо, негаразди зі шкірою на плечах можуть свідчити про порушення в ендокринній системі. Для мене важливо, сідає пацієнт у профіль (означає, що він недовірливий) чи анфас. Якщо він сидів у профіль, а повернувся анфас, це означає, що справа просунулася у ваш бік. Але чи багато докторів цікавиться такими речами? Печаль сучасної гомеопатії в тому, що є дуже багато банальних, не думаючих гомеопатів.

ДОСЬЄ «УК»

Тетяна ПОПОВА. Народилася у Кіровограді 1930 року. Закінчила Київський медичний інститут. В 1987 році створила перше в Києві госпрозрахункове гомеопатичне відділення, на базі якого організовано Гомеопатичний центр імені Дем’яна Попова. Авторка книжок, присвячених гомеопатичному лікуванню. Заслужений лікар України.

Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»