«Багато народів населяють нашу батьківщину росію: росіяни, татари, євреї, комі, марійці, башкири, карели, удмурти, буряти, аварці, осетини, чеченці, чукчі, якути, ненці та інші».

Цьогорічний початок подорожі школярів Маріуполя до «Країни знань» — це, схоже, аж ніяк не про знання. Дітей розтрощеного терористами українського міста під пильним наглядом ведуть і штовхають до «найкращої у світі» країни, в якій вони начебто тепер живуть. А наведена вище максима з російського підручника, як бачите, категорично переконує дітей: українців ніколи не було й немає в росії та на Донбасі й у тому-таки Маріуполі.

Такі цинічні уроки «любові до рф» після повномасштабного вторгнення рашистів на тимчасово окупованих територіях України нині запроваджують ще активніше і брутальніше, ніж 2014 року в ОРДЛО. Бо у кремлі розчарувалися відсутністю натовпів українців із квітами, які б вітали «визволителів». Тому аморальні зайди взялися рятувати ситуацію: вбивати дорослих і «перевиховувати» дітей та підлітків. Зокрема напередодні нового навчального року депутати держдуми рф навіть підготували доповідь «Про нацифікацію освіти в Україні» і поставили педагогам завдання перевиховати юних українців. Точніше, у доповіді вжили інший термін стосовно школярів та студентів, яких окупанти вирішили перекодувати.

Особливий наголос на історію та «радную рєчь»

Чули шкільну новину? Злі стосовно окупаційної влади Маріуполя язики поширюють тезу: з навчальної програми нещодавно вилучили оповідання Антона Чехова «Ванька». З якого дива? Бо, мовляв, пильні «комутреба» побачили небажані паралелі між листом літературного дев’ятирічного хлопчика, який нарікав на лиху долю і слізно прохав дідуся: «возьмі мєня отсєда», та сучасними реальними авторами схожого листа. Після того як за кілька днів боїв на Донбасі бригада морпіхів з Далекого Сходу зазнала величезних втрат, вцілілі «асвабадітєлі» письмово поскаржилися губернаторові свого краю і навіть попрохали допомоги від головного підстаркуватого кремлівського палія війни. Цікаво, що лист «на губєрню дєдушкє» дійшов. Але налякані вояки отримали гідну відповідь: у вас у бригаді «потєрьнєт», а це панічне звернення — дезінформація від ЦРУ, НАТО, України та інших ворогів рф.

А тим часом учні вцілілих шкіл Маріуполя під диктування окупантів та вчителів-колабораціоністів справді пишуть листи. Їх, знедолених, змушують псувати папір текстами зі словами вдячності… російським окупантам, які зруйнували рідне місто, вбивши тисячі мирних людей, а нині продовжують так само жорстоко «визволяти» Бахмут, Авдіївку та інші населені пункти Донбасу.

Огидна акція рашистських пропагандистів у вигляді листів маріупольських дітей воякам на передову має назвисько «zоv». Юні адресанти під наглядом педагогів змушені письмово бажати російським загарбникам здоров’я, бойових успіхів та перемоги над Україною. Саме таку наругу над дітьми колабораціоністи, знімаючи все на камери, наприклад, здійснили у школі №4 Кальміуського району міста.

На жаль, до таких методів перевиховання маріупольських школярів окупанти вдаються досить активно і цілеспрямовано. Мета очевидна: зробити все можливе, щоб через рік-другий геть усі школярі молодших, середніх та старших класів були переконані в тому, що Маріуполь — це рф, і саме тому місто у березні-квітні перетворили на руїну та братську могилу ЗСУ, «бандерівці» та «Азов».

Звідси й часті тематичні «розмови про важливе» замість нормальних уроків: «Наш спільний дім росія», «День прапора рф», «з росією назавжди» тощо. Особливий наголос у шкільній програмі педагогів відтепер змушують робити на вивченні російської мови та літератури і найдужче — на історії рф.

«Щось схоже відбувалося 2014 року на окупованих територіях Донбасу, оскільки предмет «Історія України» вилучили із програми, а натомість ввели «Історію Вітчизни». А у вересні цього року з’явився новий курс «Історія росії та регіональних компонентів». Зрозуміло, про саму Україну там ідеться тільки побіжно, але промовисто: вона завжди була і є частиною російської імперії. Про захід України російські підручники і методички зовсім не згадують, хіба в контексті улюбленого у кремлі Степана Бандери», — розповідає вчителька з Маріуполя.

Як купували педагогів…

За інформацією із середовища маріупольських педагогів, нині в окупованому Маріуполі залишилося близько тисячі освітян, які до 24 лютого працювали у школах міста. Ще влітку, коли окупанти метушливо почали імітувати підготовку до вересневого «Дня знань» у вцілілих школах, більшість цих учителів пристали на пропозицію співпрацювати з російськими загарбниками. Тобто погодилися з тими, хто ще недавно з усіх видів зброї знищував їхнє житло, школи і все місто, вбивав рідних, близьких, друзів, колег. Вони погодилися відтепер розповідати дітям, що України в Маріуполі, на Донбасі та й у всьому світі ніколи не було, а завжди і скрізь існувала тільки росія.

Ще влітку місцеві освітянські колабораціоністи пристали на пропозицію окупаційної адміністрації пройти російську перекваліфікацію. Учителів «перековували» і готували для «уроків любові до рф» у ростові-на-дону, а директорів шкіл, професійно-технічних ліцеїв та керівників дитячих садочків — аж у санкт-петербурзі. Ці курси, за словами учасників, більше нагадували детальніше ознайомлення з російськими навчальними програмами. Найбільшу увагу організатори приділяли вчителям історії та російської мови. А після закінчення перекваліфікації всім видали сертифікати, які дають змогу працювати в навчальних закладах на окупованих рф територіях.

Певна річ, педагоги, які зробили цей вибір, категорично відмовляються обговорювати причини такого кроку навіть із друзями чи колегами, з якими свого часу чимало попрацювали пліч-о-пліч. На важку тему очевидної зради України та співпраці з державою-агресором існує табу, хоч час від часу з’являються нарікання колабораціоністів, серед яких далеко не всі палкі прихильники росії, на важливі обставини, котрі вплинули на вибір. Найчастіше називають складні життєві ситуації й вимушену необхідність якось виживати в місті, звідки не вдалося вчасно виїхати. Та й досвід земляків, які загинули в дорозі, зупинив тоді багатьох із них.
«Не секрет, однією з важливих причин того, що більшість колег, які перейшли на бік ворога, стало фінансове питання. У Маріуполі обмаль можливостей заробити гроші, крім як співпрацювати з окупантами. А вчителям за місцевими мірками платять досить щедро: 25—32 тисячі російських рублів», — розповідає одна з освітян, яка свого часу утрималася від «курсів» у ростові.

Прикметно, що окупанти фактично примітивно купували не тільки педагогів, а й батьків дітей, щоб ті відводили їх до шкіл з російським навчанням. Адже всім, хто віддав учнів до навчальних закладів міста, окупаційна влада видала «підйомні 10 тисяч рублів».

Однак є й інший бік фінансового питання, про який мовчать освітяни-колабораціоністи. Бо попри галасливі пропагандистські запевнення про одну на всіх єдину росію, маріупольці почуваються людьми іншого сорту. Вони готові за заробітну плату 30 тисяч рублів звинувачувати Україну і вчити дітей любити рф, хоч держава-агресор їх як очевидних зрадників неприховано зневажає. Адже російським учителям, які приїздять працювати на окупований Донбас, платять значно більше — аж 150 тисяч рублів. Відчуйте різницю.

Маріуполь, який дощенту зруйнували рашисти, стало одним з доказів жорстокості кремлівських «визволителів». Проте, погодьмося, зусилля тамтешніх учителів, які намагаються вбити в голови знедолених дітей підступну російську брехню, нітрохи не гуманніші за потужні обстріли чи бомбардування, що призвели до великої кількості жертв. Тому відповідно до ст. 111-1 КК України, кожен, хто втілює у школах російські стандарти освіти, вважається злочинцем. За «уроки любові» до рф передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі від 2 до 5 років з конфіскацією майна та забороною займатися викладацькою діяльністю. За попередньою інформацією правоохоронців, в Україні вже відкрили більш як два десятки кримінальних проваджень проти вчителів, які співпрацюють з окупантами. І це тільки початок.