Під лежачий камінь вода не тече. Хто працює, той і має. Ці вислови зрозумілі всім зі школи. І багато хто пов’язує їх переважно з дорослим життям, коли треба забезпечувати власну родину. Але більшає тих, хто вже у шкільному чи студентському віці замислюється, що і як зробити, аби на краще змінити і своє життя, і життя навколишніх.
Це про тих, кого називають суспільно активними. Тих, хто шукає можливості втілювати свої ідеї. І надзвичайно важливими в цьому процесі стають освітні проєкти. Одним з таких стала міжнародна освітня програма #diversityEUnited, яку реалізував Центр громадських ініціатив «Ідеї змін» разом з партнерами з Німеччини та Грузії.
Її цінність не лише в тому, що юні, зацікавленій у розвитку своєї країни та реалізації задуманого, програма дала дієві знання про права людини, участь молоді в демократії на національному й місцевому рівнях, інструменти для подальшого розвитку й активної участі в житті країни. А й у тому, що вона передбачала фінансову підтримку реалізації учасником програми власного проєкту. Найкращі проєктні ідеї отримали невеликі гранти.
Ще одна цінність програми — спрямованість на вразливі групи населення. Це зокрема внутрішньо переміщені особи, національні меншини, люди з інвалідністю, жителі віддалених сільських територій, мігранти, особи без громадянства, молодь з не підконтрольних уряду України територій (частини Донеччини, Луганщини, Криму), жителі регіонів, потерпілих від російської агресії на сході.
Мотиватори для інших
Координаторка проєкту #diversityEUnited Наталія Новикова розповіла, що молоді він сподобався, оскільки давав змогу одразу реалізовувати на практиці здобуті знання.
«Проєкт укотре спростував те, що українська молодь нічим, крім соцмереж, не цікавиться. Молодь порушує дуже цікаві й важливі питання і хоче їх вирішувати», — каже фахівець.
Своєю участю у програмі задоволена студентка Державного податкового університету (місто Ірпінь, Київщина) Софія Дем’яненко. Вона внутрішньо переміщена особа, приїхала з Луганщини.
«Для мене програма була дуже важливою. Адже коли переїхала і вступила в університет, зрозуміла, що студенти, які мають правозахисні ініціативи, зокрема спрямовані на захист прав ВПО, не відчувають підтримки місцевої влади. Пройшла серію тренінгів, потім написала проєктну заявку. Нині в Ірпені реалізую проєкт «Твоє право», спрямований на захист прав ВПО. Навіть після восьми років російської агресії ВПО та громади, де їх приймають, стикаються з багатьма проблемами в повсякденному житті», — зазначає Софія.
Для ефективної комунікації та співпраці між представниками місцевої влади й ВПО команда проєкту планує організувати круглий стіл. Такі заходи — змога поспілкуватися, висловити думки й пошукати спільні рішення.
А ось історія активності студентки магістратури Державного університету економіки і технологій, члена правління молодіжної ради при Дніпропетровській облдержадміністрації, члена ради ВПО Кривого Рогу Дарини Тріфонової розпочалася на першому курсі вишу. Вона теж внутрішньо переміщена особа.
«Майже одразу потрапила у студентську раду. Були тренінги і форуми. Дізналася про молодіжні ради, молодіжні громадські організації. Хотіла цим займатися, бо прагнула змін, руху, нових знань, досвіду, знайомств, втілювати свої ідеї в реальне життя. І це вдалося завдяки #diversityEUnited. Нині у Кривому Розі реалізую проєкт «Гра в місто».
Це чат-бот, який має поки що два квести містом. Один з них домашній. У ньому багато корисної для молоді інформації щодо молодіжної участі: молодіжної інфраструктури — організації, ради і чим вони можуть бути корисними. Другий — безпосередньо містом. Молодь у русі знайомиться з містом, дізнається про різні цікаві місця», — розповідає Дарина.
На запитання, які проблеми може розв’язати проєкт, дівчина відповідає так: «Кривий Ріг — найдовше місто в Європі, його довжина становить
Дарина хоче, щоб проєкт створив спільноту людей, об’єднаних любов’ю до міста, що цікавляться культурними й мистецькими новинами, обізнаних із молодіжною інфраструктурою міста — хабами, організаціями. Людей, що користуються можливостями, які надають молодіжні та студентські ради.
Ось так ВПО прагнуть змінити свої нові громади, поліпшуючи їх. Такі люди — приклад для наслідування корінним жителям громад.
Ще одна учасниця програми — ромська активістка вихователька дитячого ромського соціального центру міста Золотоноша на Черкащині Неля Кокуль. Вона визначилася зі своїм проєктом «Час знань» з огляду на те, що в місті багато ромських дітей не ходять до школи.
«Щоб залучити до навчання дітей віком 6—9 років, для них ми проводили конкурси, інтелектуальні ігри з подарунками. Намагалися заохотити їх приходити до центру. Вчили абетку, писали у прописах. Прикро, що дев’ятирічні не вміють писати. Ми з волонтерами роздавали канцелярське приладдя, бо деякі родини не можуть собі його дозволити.
Проводили зустрічі з батьками, щоб обговорити важливість освіти їхніх дітей. Спростовували міфи, нібито ромські діти не зможуть адаптуватися до навчання в школі. І принаймні два десятки родин уже переконали в необхідності освіти для дітей. Вони віддадуть їх до школи наступного навчального року», — не приховує радості Неля. Вона шукає донорів, щоб її проєкт тривав і надалі.
Потрібні державі
Активна, дієва та впливова молодь — одна зі складових успіху українського суспільства. Тому не лише громадські організації, а й влада має перейматися створенням таких умов, у яких число активістів множитиметься.
А що нині пропонує держава молоді, яка хоче перетворювати країну на місце, де кожен може реалізувати свої ідеї?
2021 року ухвалено Закон «Про основні засади молодіжної політики». Указом Президента затверджено Національну молодіжну стратегію до 2030 року, покликану створити додаткові можливості для розвитку молоді, реалізації її конституційних прав і свобод, утвердити в молодіжному середовищі здоровий спосіб життя, сприяти ініціативі та активності молодих громадян в усіх сферах життєдіяльності суспільства й держави. Ухвалено Державну цільову соціальну програму «Молодь України» на 2021—2025 роки. Вона про посилення ролі й відповідального ставлення органів державної влади і органів місцевого самоврядування до самореалізації молоді. Влада має сконцентрувати свої зусилля на підвищенні рівня компетентностей молоді, зокрема громадянських, культури волонтерства, активізації залучення молоді до ухвалення рішень.
Заступник директора Всеукраїнського молодіжного центру Артур Кадельник називає 2021-й роком прориву в молодіжній політиці.
«Розпочалася реформа. Молодіжна політика має перестати бути галуззю, яку фінансують за залишковим принципом. Фінансів раніше вистачало на певні молодіжні заходи, зокрема фестивалі. Але держава вирішила, що вся молодіжна політка, заходи для молоді мають бути обґрунтовані й відповідати потребам молоді. Тобто щоб щось зробити, треба спочатку дослідити, чи потрібно це молоді і який буде ефект.
Молодіжна політика має бути ефективною, бо ресурсів небагато, і треба ними розумно розпоряджатися. 2022 року буде створено національну раду з питань молоді при уряді, Український молодіжний фонд. Верховна Рада спрямувала 45 мільйонів гривень на молодіжні громадські організації, центри, їхню інституційну підтримку.
У профільному міністерстві заговорили про стандарти молодіжних послуг, що їх мають надавати у громадах в молодіжних центрах, просторах. Є стандарт культурних послуг, які надають у громадах. Рекомендації щодо діяльності центрів, а також стандарти їхньої роботи напрацьовано за останні пів року, і ми очікуємо на їх затвердження. Рекомендації з молодіжних просторів уже затверджено. Процеси, що відбуваються, запускають молодіжну політику наново як окрему самодостатню галузь державної політики», — каже Артур Кадельник.
На запитання, які нині послуги надають молодіжні центри, він відповідає так: «В Україні двох однакових молодіжних центрів немає. Усі різні й унікально специфічні. Одні спеціалізуються на неформальній освіті — проводять певні заходи. Деякі фокусуються на вузьких темах, зокрема вуличній культурі, роботі із соціально вразливими верствами молоді, науці.
Нині Всеукраїнський молодіжний центр працює над створенням повної бази таких центрів на базі реєстру молодіжних центрів. Непогана база є в Асоціації молодіжних центрів, але вона неповна. Нині в України 280—380 молодіжних центрів — залежно від того, за якими критеріями їх рахувати».
Є молодіжні центри, молодіжні ради. Є закон, стратегія і програма. Це дуже добре. Але експерти наголошують, що саме влада на місцях має бути зацікавлена в тому, щоб дати більше можливостей для реалізації молоді, щоб молодь теж брала участь в ухваленні важливих рішень.
Місцева влада має бути готовою працювати з молодіжними радами, а не створювати їх для галочки. А самі ради, якщо вже їх створюють, теж мають працювати не для годиться. У них мають входити представники всіх верств молоді, їм слід чути й просувати голос різних людей, а не лише тих активних, що прийшла до ради.
Простий спосіб з’ясувати потреби — проводити опитування аудиторії. Залученість до ухвалення рішень має бути і в цих радах, і у громадах загалом. Тоді рішення відповідатимуть потребам людей. Отож рецепт успішної громади такий: зацікавлена влада плюс зацікавлені громадяни.
Ми в Google+