Голова Державної
реєстраційної служби України
Леонід ЄФІМЕНКО
Після оприлюднення Указу Президента стосовно оптимізації системи центральних органів виконавчої влади дехто зі скептиків лише посміхався. І нагадував, якими були наслідки таких намірів за радянських часів, та й пізніше також. Коли після різних реорганізацій та скорочень армія чиновників буквально через кілька місяців «зменшувалась» настільки, що потім для їх розміщення доводилось підшуковувати нові адмінбудівлі.
Поламати цю усталену бюрократичну практику, підвищити ефективність роботи органів державної влади та відповідальність її працівників — на це були спрямовані заходи, передбачені адміністративною реформою, яка проводилась на виконання відповідного Указу глави держави. Проаналізувати, наскільки вдалося реалізувати накреслене, ми вирішили на прикладі створеної менше року тому, відповідно до Указу Президента, Державної реєстраційної служби України. Із запитання про те, чим продиктовано виникнення нової структури у той час, коли відбулося значне скорочення інших інституцій та їх працівників, і яка практична користь від неї пересічним громадянам, розпочалась наша розмова з головою Державної реєстраційної служби України Леонідом Єфіменком.
— Через брак досвіду Україна після здобуття державності, по суті, скопіювала структуру державного управління колишнього Союзу. І попри неодноразові заяви про необхідність реформування, реальних змін насправді не відбувалося. Навпаки — створювалися все нові структури, розросталася чисельність їх працівників. І ось уперше, наприкінці минулого року, адміністративна реформа завдяки політичній волі глави держави з теоретичної площини перейшла у практичну. При цьому слід зазначити, що реформування проводиться не задля самого реформування. Його основна мета — прибрати бюрократичні бар’єри, які існували між структурами влади і громадянином, позбавити людей необхідності задля, умовно кажучи, якогось одного папірця вистоювати в чергах та обходити з десяток різних кабінетів. Також одним з головних напрямів реформування є підвищення відповідальності працівників, на яких покладено виконання державних функцій, за доручену їм ділянку роботи.
А тепер, власне, щодо вмотивованості створення Державної реєстраційної служби та її структур на місцях. Завдання, яке поставлено перед нами, — це передусім значне полегшення життя, як ви кажете, пересічних громадян. Слід зазначити, що вперше за часи незалежної України під одним дахом, так би мовити, сконцентровано функції, які раніше покладалися на різноманітні міністерства і відомства. Це не лише суттєво ускладнювало роботу державних органів, а й створювало перешкоди для належного здійснення громадянами і організаціями своїх прав у тих сферах, де потрібна державна реєстрація. На практиці відбулася реалізація ідеї «єдиного вікна».
Спеціаліст все пояснить чітко й дохідливо. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Тепер людині для отримання, приміром, свідоцтва про реєстрацію благодійного фонду, профспілкової чи громадської організації та ще одного свідоцтва про те, що така-то організація набула статусу юридичної особи, не треба оббивати пороги двох інстанцій — все це вона одержить в одного держреєстратора. Віднині функції державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських організацій, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності покладено на нашу службу.
— Леоніде Васильовичу, але ж концентрація цих функцій в одній службі ще не є гарантією від проявів корупції, які існували раніше. Коли, приміром, для одержання необхідних документів у тих же БТІ громадянам доводилося «віддячувати» її окремим працівникам. Інакше людей могли запустити по «колу», з якого вони не виходили місяцями.
— Повірте, що подібного не може бути апріорі. Передусім законом чітко визначено, що документ про держреєстрацію має бути виданий громадянину чи організації не пізніше встановленого терміну після їх звернення. Якщо держреєстратор порушив зазначені строки, його неправомірні дії можуть бути оскаржені в суді, який визначить міру покарання. Компенсація шкоди, завданої особі чи організації внаслідок таких дій, відбуватиметься, до речі, за рахунок коштів держбюджету. Окрім того, передбачена й безпосередня відповідальність реєстратора. І ви, мабуть, прекрасно розумієте, що ніхто не триматиме на такій посаді людину, за бездіяльність чи некомпетентність якої повинна розраховуватися держава. Тому наші працівники мають бути зацікавлені працювати так, щоб на їхню роботу не було нарікань та судових позовів.
— Оскільки ми почали розмову про держбюджет, то скажіть будь ласка, чи не завелика розкіш — додаткові витрати на утримання ваших структурних підрозділів в областях, районах тощо? Адже саме на цьому акцентували увагу, наприклад, окремі представники БТІ та органів самоврядування. Зрозуміло, що в основі такої критики лежать передусім відомчі інтереси, оскільки функція реєстрації речових прав на нерухоме майно перейшла тепер до вашої служби. І все ж таки, наскільки збільшиться навантаження на бюджет внаслідок створення нових структур на місцях?
— Давайте проаналізуємо, наскільки вмотивованою є така критика. Почнемо з підрозділу, який займатиметься державною реєстрацією актів цивільного стану громадян — цей підрозділ передано в наше підпорядкування від Міністерства юстиції. Тобто говорити про зростання чисельності працівників, які працюватимуть за цим напрямом, немає ніяких підстав: додаткової чисельності немає. Наступний підрозділ — реєстрація юридичних та фізичних осіб — підприємців. Його сформовано за рахунок осіб, які працювали раніше в системі Держкомпідприємництва. Державною реєстрацією (легалізацією) об’єднань громадян, інших громадських організацій, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності займатимуться фахівці, які раніше працювали в Мін’юсті.
Враховуючи необхідність економії коштів та стислі строки, відведені для створення служби, у підготовленому нами Положенні, затвердженому главою держави, передбачено, що Державна реєстраційна служба здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи головних управлінь юстиції. Це дало нам можливість зекономити на приміщеннях, допоміжних службах, які мали б створюватися (бухгалтерія, кадри, секретар, технічні працівники) тощо. Заодно виграли і в часі, оскільки не треба було проводити бюрократичних узгоджень і пошуків додаткових коштів.
Так склалося, що свого часу Держкомпідприємництво ліквідував територіальні підрозділи. Внаслідок цього реєстратори юридичних та фізичних осіб-підприємців працюють у штаті райдержадміністрацій або виконкомів міських рад. Враховуючи, що саме на їхню роботу найбільше нарікань, в тому числі окремих з них звинувачують у сприянні рейдерству, ми вирішили посилити контроль за їхньою діяльністю. Тепер у кожному обласному управлінні юстиції працюватимуть по два-три працівники нашої служби, які контролюватимуть роботу вищеназваних реєстраторів. Але знову ж таки, штат обласних підрозділів Мін’юсту перебуватиме у межах, передбачених відповідним документом Кабінету Міністрів. Тож розмови про якесь велике додаткове навантаження на бюджет внаслідок створення нашої служби не мають під собою реальних підстав.
Більше того, якщо ви вже згадали про БТІ, то можу сказати, що чутки, розтиражовані через окремі ЗМІ про те, що всі працівники цих організацій опиняться на вулиці внаслідок реорганізації, не відповідають дійсності. Ми зацікавлені в тому, щоб фахівці, які на сьогодні працюють у БТІ, перейшли в систему Державної реєстраційної служби. Звичайно, при цьому вони мають відповідати вимогам, визначеним Міністерством юстиції щодо освіти, досвіду роботи, вміння працювати з усіма реєстрами. Прагнення людей, які відповідають цим критеріям, ми всіляко підтримуємо. У них є можливість через стажування або конкурсний відбір перейти на держслужбу в структури Укрдержреєстру.
— Нещодавно під час спілкування з високопоставленим держслужбовцем довелось почути, що посада реєстратора не дуже приваблює людей. Мовляв, зарплати невеликі, зате адміністративна відповідальність у вигляді штрафу за порушення термінів реєстрації може бути вищою, ніж зарплата. У той же час, після того, як набере чинності Закон «Про ринок земель», навантаження на тих, хто займатиметься питанням реєстрації актів купівлі-продажу, значно зросте.
— Думаю, що це не зовсім так. Законом передбачено, що права, які були раніше зареєстровані, визнаються державою і не потребують повторної фіксації. Людина просто звертається до нотаріуса, той посвідчує договір, і з цим та іншими документами громадянин приходить до реєстратора. Останній повинен упевнитися в тому, що ці документи оформлені правильно. Він не має права аналізувати правомірність нотаріальних дій, дій органів місцевого самоврядування чи райдержадміністрацій, а лише впевнитись у тому, що всі документи оформлено правильно. Все інше можна відмінити лише в судовому порядку. І якщо службовець має весь багаж знань, необхідних для ведення реєстрації, він працюватиме у нормальному режимі без перевантажень. Зарплата в них буде як у головного спеціаліста чи начальника відповідного підрозділу Міністерства юстиції. Думаю, 2,5 тисячі гривень для працівника районного масштабу — не так уже й погано.
— І на завершення. Чи враховано в ході підготовки закону та Положення про Державну реєстраційну службу досвід, як прийнято говорити, цивілізованої Європи?
— Скажемо так: враховано, але не скопійовано. Попереду ще чимало роботи. Адже потрібно на законодавчому рівні зняти протиріччя, які існують у законах, що регулюють діяльність суб’єктів, на які поширюється закон, що визначає правове поле діяльності Державної реєстраційної служби. Ми співпрацюємо з аналогічними структурами Росії, Польщі, країн Балтії. Узагальнивши досвід, ми створили уніфіковану систему з наближенням до специфіки нашого законодавства та традицій. Найважливішим у ній, як і в європейській практиці, є спільний підхід до головного — реєстрація має бути виконана державою і держава має відповідати за свої дії.
Василь ТУГЛУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Леонід ЄФІМЕНКО. Народився 11 лютого 1960 р. у с. Старосільці Коростишівського р-ну Житомирської області. Освіта вища. У 1987 р. закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, юридичний факультет. Працював юрисконсультом Укррічфлоту, викладачем юридичного факультету Київського університету ім. Т. Шевченка. З 1992 р. — в апараті КМ України.
З 09.1996 р. по 11.1997 р. — заступник начальника, перший заступник начальника юридичного управління Кабінету Міністрів України. З 11.1997 р. по 01.2011 р. — заступник міністра, заступник Державного секретаря Міністерства юстиції, заступник міністра юстиції.
З 01.2011 р. — голова Державної реєстраційної служби України.
Заслужений юрист України. Нагороджений орденами «За заслуги» ІII і ІІ ступеня. Державний службовець 2-го рангу.