Здається, житлово-комунальний аврал не страшний тільки жителям тих містечок і сіл, де рівень благ цивілізації й досі на зародковому етапі: система водопостачання — криниця, теплозабезпечення — грубка. Городяни ж дедалі більше потерпають від різних нештатних ситуацій, які вже переходять у розряд штатних: то теплотрасу прорве, коли вдарять сильні морози, то вода зафонтанує не там, де треба. Причини — незадовільний стан мереж і брак грошей на їх утримання. А міста розростаються, отже збільшуються навантаження на системи. Чи не переростуть точкові аврали у масштабний комунальний колапс? Як цього не допустити? Про це розмовляємо з керівником відділення «Міське будівництво» Академії будівництва України, почесним президентом Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» Леонідом ПОКРОВСЬКИМ.
— Леоніде Леонідовичу, у Києві та в інших містах, де є попит на житло, вже кілька десятиліть поспіль спостерігаємо будівельний бум. Чи є ще запас міцності у комунальних мережах?
— У радянські часи мережі споруджували з певним запасом міцності, однак зрозуміло, що він вичерпується. Нових мереж будують небагато, тож, вочевидь, ризики є. Їх вдалось би істотно зменшити, якби наші міста забудовували із чіткішим розумінням перспективи їхнього розвитку. Для цього потрібно дуже відповідально підходити до розробки комплексної забудови міст. А це неможливо здійснити без ретельно напрацьованих генеральних планів.
Органам місцевого самоврядування під час розроблення генпланів слід передбачити і відповідні схеми тепло- і водопостачання, транспортного забезпечення, місць розташування і захоронення відходів тощо. А ще необхідно враховувати паливно-енергетичні баланси місцевих видів палива для економного використання енергоресурсів.
Світовий досвід доводить, що забезпечити динамічний розвиток сучасних міст у ринкових умовах може тільки комплексний підхід до планування інфраструктури, і в результаті — до грамотної забудови міст. Це може бути здійснено тільки за умови жорсткої законодавчо-нормативної бази.
— Однак не секрет, що навіть коли вона є, не всі дотримуються законів. Як приклад — незаконне будівництво в Києві: тільки тепер із ним повели боротьбу. А що, раніше не бачили?
— Це свідчить, що потрібні не лише нормативні документи, а й жорсткий контроль за їх дотриманням. Та це, мабуть, уже сфера діяльності контролюючих та правоохоронних органів. І це не єдина містобудівна проблема. І не тільки столиці.
Якщо ж говорити про запас міцності і його резерви, то хочу зауважити: резерви можна знайти у колишніх промислових зонах і на об’єктах, які в часи СРСР процвітали, а нині занепадають. Їх можна використати для забудови на благо громади.
— Що маєте на увазі?
— Поясню на прикладі Києва. Там багато промислових зон і підприємств, які розташовані на «дорогій» території, мають розвинену інфраструктуру, комунальні мережі, не задіяні в повному обсязі. Наслідок — неоптимальне використання ресурсів. Об’єкти, до яких підведено комунікації, транспортні розв’язки, що забезпечують функціонування об’єктів, можна використати як майданчики для міського будівництва. Під час забудови таких територій треба враховувати історичні, соціально-культурні, архітектурно-художні аспекти і діяльність населення. Так, забудова промислових зон Дарниці й центру Києва мають відрізнятися саме через ці особливості. Отже, йдеться про унікальні проекти і рішення.
У зв’язку з цим потрібна й реконструкція інженерної системи міст: теплоенергетичної, постачання газу, електро- і водозабезпечення тощо. У нинішній ситуації важливий аспект — оптимальне використання нетрадиційних видів палива, наприклад біомаси, відходів деревини тощо.
— З огляду на нинішні тарифи люди у малих містах, селах дедалі більше уваги звертають на місцеві та нетрадиційні види енергоресурсів, наприклад, купують сонячні колектори. А чи можливе і доцільне застосування таких видів палива в мегаполісах? А головне: наскільки безпечне?
— Як показує досвід інших країн, не можна допустити розбалансування централізованих систем енерго- та теплозабезпечення, тож у будинках, де передбачене центральне опалення, не варто монтувати квартирні котельні установки. Адже як не раз підкреслювали інженери, для цього необхідний монтаж вентиляційних систем, кабельних мереж тощо.
Споруджуючи об’єкти, не приєднані до централізованих систем, будувати децентралізовані можна. З огляду на нічні «провали» електроспоживання, для економії газу в малих містах, селах і селищах, котеджних містечках будуть доцільними електрокотли.
А ось аспект безпеки обов’язково потрібно враховувати. Особливо ж якщо йдеться про об’єкти, які піддаються великим експлуатаційним навантаженням. Причиною руйнувань інженерних споруд та їхніх складових нерідко стають структурні зміни композиційних матеріалів під час експлуатаційних навантажень і природного старіння об’єкта. Стан об’єкта загалом і його конструктивних складових дає змогу прогнозувати відповідний динамічний моніторинг. Тільки завдяки йому можна своєчасно виявити проблемні моменти.
— Ідеться про перспективу такого моніторингу чи його вже ведуть?
— Увага до цієї справи органів місцевого самоврядування і комунальників мала б бути більшою, і є позитивні напрацювання.
Зокрема, в теплоенергетиці потребує серйозної уваги стан димових труб. Науковці Академії будівництва України розробили оригінальний метод динамічного моніторингу інженерних та природних об’єктів. Він ∂рунтується на новому способі відстеження механічних характеристик об’єкта і дає змогу фіксувати динамічні зміни його параметрів міцності. Щоб не вдаватися в деталі, зрозумілі лише фахівцям, зауважу, що завдяки впровадженню цього методу можна істотно знизити експлуатаційні ризики і продовжити термін експлуатації об’єктів.
Інна КОСЯНЧУК, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ "УК"
Леонід ПОКРОВСЬКИЙ. Народився 1939 р. в м. Орел. З 1944 року його родина переїхала до України. 1967-го закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Працював на керівних посадах у галузі ЖКГ. З 1990 року — президент Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго». З 2008-го — почесний президент цієї організації, керівник відділення «Міське будівництво» Академії будівництва України.