Українські дороги можна поділити на два типи. Ті, якими  безпечно їхати у будь-який час доби, і ті, які долати бажано засвітла. Це стосується автошляхів загального користування як місцевого значення, так і державного. Проблематичним для водіїв є те, що рівні ділянки межують з ямковістю, а за поганої видимості миттєво зорієнтуватися складно. На початку лютого в Одеській області на трасі М-12 (якою ще донедавна гордилися) вночі і за туману оминув одну ямку, другу, а потім загуркотіло під колесами так, немов на возі їду. Наслідок неприємний: сильно увігнув диск колеса.

Цього року дороги «заговорили» на місяць раніше. Спеціалісти зауважують, що їхній стан до березня, коли почнуть масово ремонтувати, погіршиться. Однак зокрема вінницькі дорожники  готові повністю освоїти кошти на експлуатаційне утримання та проведення поточного середнього і капітального ремонту. Тож технічно та організаційно (проекти виготовили) спроможні. Обсяги фінансування — найбільші з часу незалежності. Є і прагнення: вони запевнили, що за умови надання додаткових ресурсів зроблять більше добрих доріг.

Нові ділянки додаються

Торік на Вінниччині відремонтували 97 кілометрів доріг державного значення. Наприклад, було завершено роботи на М-12 від межі з Хмельницькою областю до міста Вінниці та на М-21 майже закінчили від свого обласного центру до Житомирщини. Тут, а також на інших нових ділянках, почуваєшся європейцем.

Інша картина там, де поточний середній ремонт не робили взагалі або багато років. На міжнародній трасі М-21 у бік міста Могилів-Подільський є ділянки, де  асфальтового покриття 3—4 сантиметри, потім шар щебеню до 15 см, а далі глина. Як тривалий час вона трималася, незрозуміло. Основа слабка, а інтенсивність руху та навантаження зросли в рази. Все разом і дало значні руйнування та деформації. Та навіть на М-12 Стрий — Тернопіль — Кропивницький — Знам’янка, яка входить до проекту Go Highway, що поєднуватиме чорноморські порти Одеси та Миколаєва з польським містом Гданськ на Балтійському морі, є вкрай занедбана ділянка. І немала — завдовжки приблизно 13 кілометрів за містом Гайсин. Вона найгірша між містами Вінниця та Умань. Тут машини вишиковуються у довгі колони, рухаються на першій та другій швидкості, що, крім зайвої напруги і марнування часу, завдає додаткової шкоди довкіллю.

«Цю ділянку капітально відремонтуємо. На цей рік заплановано значне фінансування — 2,5 мільярда гривень на поточний середній ремонт вінницьких доріг державного значення.  Пріоритетом  визначено завершити ремонт М-12 на території області. Цього року зробимо її на 90%, а за умови додаткового фінансування — повністю. Проект у нас є», — запевнив начальник служби автомобільних доріг у Вінницькій області Ігор Корольчук.

На Вінниччині М-12 має протяжність 185,4 кілометра. Це буде неймовірно, якщо авто їхатиме легко, а не водій постійно мацатиме трасу очима.

З його слів, також буде завершено М-21 з Вінниці до Житомирської області, а за умови додаткового фінансування проводитиметься ремонт цієї дороги у бік Могилева-Подільського. Та чимало закладено в плані на цей рік. «За рік чи два неможливо відремонтувати всі дороги. Однак за умови стабільного фінансування протягом двох років можливо завершити ремонт міжнародних трас на території області», — підсумував Корольчук.

Синиця в жмені

На експлуатаційне утримання доріг державного значення в області на цей рік передбачено 228 мільйонів гривень. І сьогодні вінницькі дорожники залатують аварійні ямки холодним асфальтом, а ті, які неможливо, бо повні води, засипають щебенем, щоб «колесо не відірвало». Наприклад, на мосту через річку Південний Буг, де провалилися стикувальні шви, вони кілька разів клали асфальт, поки не ліквідували вибоїни.

Масштабні роботи з експлуатаційного утримання розпочнуться у березні, а проведення поточного середнього ремонту — за належної температури повітря. Разом із тим, стан доріг залежить не лише від якості та обсягів виконаних робіт, але й від того, чи дотримуватимуться правил дорожнього руху власники великовантажних автомобілів. Не секрет, що за норми 40 тонн вантажать значно більше.

Ігор Євгенович розповів про таку ситуацію. В одному з сіл люди зупинили фуру, яка була настільки перевантажена, що руйнувала дорогу. За викликом на місце прибули представники поліції, Укртрансінспекції та громадських організацій. І що? Та нічого: водій закрився в кабіні, вони годину походили колами довкола фури і роз’їхалися. Чи можливе таке у сусідній Польщі? Там би штраф заплатив неабиякий і, доки не скинув зайву вагу, з місця не рушив би. А в нас багато років руйнують дороги, а відповідальність — мов з гусака вода. До слова, нещодавно проїхав кілька сотень кілометрів державною дорогою і не побачив вагового комплексу.

«Держава аграрна, депутати теж, а чи вигідні їм вагові комплекси — це вже інше питання. Я  особисто вживав би жорстких заходів за перевантаження», — зазначив Ігор Корольчук. З його слів, служба автомобільних доріг відповідає за підготовку майданчиків для встановлення вагових комплексів. Торік зробили кілька майданчиків і цю роботу продовжують.  На всю область 12 років був один пересувний ваговий комплекс. Торік отримали кілька нових. «Зважуванням займається Укртрансінспекція. Нині вагові комплекси проходять сертифікацію і, так розумію, що навесні будуть в експлуатації. Тож усе залежатиме від того, наскільки ефективно працюватиме Укртрансіспекція», — сказав він.

Уперше — стабільне фінансування

З 1 січня минулого року 7,5 тисячі доріг місцевого значення передано на баланс Вінницької облдержадміністрації. «Уперше місцеві дороги отримали стабільне фінансування. Торік було надано 623 мільйони гривень державної субвенції. Цим коштом ми зробили майже 40 кілометрів поточного середнього ремонту, а також було ліквідовано 729 тисяч квадратних метрів ямковості, що є рекордом з часу незалежності. Роботи проводили в кожному районі. Головним завданням було забезпечення проїзду місцевими автошляхами. Працювали за маршрутним принципом та за соціальним — забезпечення доступності до закладів охорони здоров’я та освіти», — зазначив начальник управління дорожнього господарства Вінницької облдержадміністрації Олег Бабій.

Зі створенням Державного дорожнього фонду місцеві автошляхи вперше отримали окреме фінансування. Цього року на утримання та розвиток мережі місцевих автодоріг загального користування в області буде залучено  840 мільйонів гривень. Сума порівняно з минулим роком значно зросла, однак першочергове завдання не змінилося — «забезпечення проїзду», а отже, існує велика потреба в ремонті. Поточним і середнім ремонтом цього року охоплять 40 кілометрів. Яка якість зробленого торік? Коли минулої осені їхав прямою дорогою з міста Немирів до райцентру Іллінці, то приємно був вражений старанністю дорожників. Хоча, зрозуміло, тут інший ремонт, ніж здійснюється на дорогах державного значення.

Олег Бабій сказав, що зазвичай ті райони, де залучено кошти співфінансування з районними, сільськими, селищними радами, громадами, приватними підприємцями, отримують більший і кращий результат виконаних робіт. А Ігор Корольчук зі свого досвіду зауважив: «Наприклад, влада Калинівського району, яка прагне розвитку території, за сприяння місцевих підприємств допомогла щебенем, тому там, зрозуміло, більше зробили. А є райони, яким ніби байдуже. Подібне на рівні господарств і громад. Усе залежить від людей на місцях». Справді: одне — на словах перейматися дорогами, а інше — долучатися практично до вирішення питання.