Неподалік села Мигія в Первомайському районі Миколаївської області, яке відомо дивовижними природними краєвидами, кілька місяців тому утворилося озеро. З’явилось воно на місці кар’єра, де видобували каолін. Власники кар’єра згорнули виробництво й покинули його. Котлован став заповнюватися водою, тож утворилося блакитне озеро з білосніжними берегами. І сюди потягнулися люди.

Ще на початку року хтось із місцевих жителів розвідав це місце. Зробив кілька селфі й розмістив у соцмережі. А вже навесні до озера почалася проща. І нині люди, попри карантинні обмеження, сотнями приїжджають подивитися на каолінову водойму.

Заради селфі

Вона й справді вражає. На тлі блакитного неба дивовижний вигляд мають білосніжні гори, а під ними — небесного кольору озеро. Спраглі до нових вражень туристи фотографуються і обстежують незвичайні території.

Жага до краси цілком зрозуміла. Однак відвідини озера — не прогулянка на природі.

«Це відпрацьований ка-р’єр, де утворився феномен, — пояснює миколаївський еколог Олег Деркач. — Проте складно пояснити таку прощу до штучно створеної місцевості, адже на Миколаївщині є насправді унікальні історичні та природні пам’ятки. До того ж, великі сумніви викликає законність перебування людей на кар’єрі. Такі об’єкти заборонено відвідувати. Не відомо, яка речовина розчинена у воді. Чи безпечна вона? Це не з’ясовано. Чи не посунеться глина, що може призвести до біди? У цих місцевостях покладів каоліну чимало. Є мальовничий Петропавлівський каньйон, який створила природа. Там також шарами виступає біла глина. Абсолютно не поділяю стремління робити з каньйонів місця для відпочинку чи туризму».

Нагадав Олег Михайлович ще про один кар’єр неподалік каолінового. Кілька років тому туристським об’єктом стало так зване радонове озеро, хоч ніхто не довів, що вода в ньому містить радон. Відбулася навіть урочиста презентація нової туристської локації. До озера потяглися туристи: хто заради селфі, хто полоскотати нерви. Історія завершилася печально. У зв’язку з недотриманням правил безпеки на тролеї дівчина зламала хребет. Тролей демонтували, хоч охочих фотографуватися не поменшало.

Звісно, жодних правил безпеки не дотримувалися й люди, які відвідували і каолінове лазурове озеро. Добре, що поки що обійшлося без трагедій. І ніхто не додумався намащуватися тією глиною чи купатися в озері. Лазурового кольору озеро набуло внаслідок розчинення білої глини у воді. Жодного дива! Тим більше природного. Коли дописувачі стали масово розміщувати в соціальних мережах свої світлини, дехто навіть порівнював його із знаменитим турецьким Памуккале. І сміх і гріх! Стародавнє місто Ієраполіс і джерела Памуккале — природний і культурний об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО! А миколаївський кар’єр — промисловий об’єкт, покинутий власниками.

Як з’явилося, так і зникло

Поки користувачі соцмереж змагалися світлинами біля блакитної лагуни, озеро щезло. З огляду на ажіотаж власники кар’єру воду відкачали, виставили охорону, розмістили застережні таблички. В інтерв’ю програмі ТСН охоронець кар’єра Олександр Іваненко розповів, що відвідувачі приїжджали навіть уночі.

«Порода може обвалитися, а люди захочуть у воду стрибнути. Якщо застрягне, сам уже не вилізе, — каже він. — Навіть після того, як встановили шлагбаум, приїжджають, нічого не розуміють». Працівники кар’єра кажуть, що вода в озері небезпечна, бо туди стікають добрива з полів. Дивуються, що їхній кар’єр перетворився на туристську Мекку.

Голова Мигіївської ОТГ Світлана Почтаренко розповіла, що письмово повідомлено керівництво підприємства, якому належить кар’єр, про адміністративну відповідальність у зв’язку з масовою присутністю людей на території. А відкачування води схвалила.

Порадів цьому і Владислав Артамонов, директор Національного природного парку «Бузький Гард», територія якого межує з каоліновим озером.

«Пласти каоліну в наших місцевостях трапляються часто, — каже Владислав Альбертович. — Імовірно, інвестори обрали саме Вербову балку, Мигіївське родовище завдяки тому, що глина тут високої якості, чиста. Я не прихильник штучних туристських об’єктів, а ще колись тут була ракетна пускова точка. На території нашого парку було п’ять відпрацьованих кар’єрів і ще кілька геологічних розвідок. Свого часу на кордонах парку намагалися створити чимало кар’єрів, бо на них добряче заробляють. Нам вдалось обстояти інтереси парку».

Навіщо шукати красу і диво в мертвому котловані, якщо навколо стільки цікавого та непізнаного?

ХТО ГОСПОДАР?

Інвестували французи

Цікаве розслідування про господарів провела миколаївська журналістка Олександра Ющішена-В’язнікова. Колега дізналася, що на видобування каоліну в цьому місці надано дозвіл компанії «Пласт» ще у 2007 році. До того, як ТОВ «Пласт» узялося за ці роботи, кар’єра там не було, вони все починали з нуля.

У документах науково-виробничої установи Державної служби геології та надр України «Геоінформ України» зазначено, що термін експлуатації кар’єра — 29,8 року, загальний обсяг становить 3055,1 тисячі тонн. Розробка родовища економічно доцільна: термін окупності капітальних витрат становить 5,1 року, рівень рентабельності до виробничих фондів — 32,1%. У реєстрах власників зазначено, що власник фірми-добувача каоліну — компанія «Сока Україна», яка належить громадянинові Франції.

Каолін — гірська порода, що складається з каолініту білого кольору. З каоліну виробляють керамічну, хімічну продукцію, пластмаси, гумотехнічні вироби, цегли і цемент, скловолокно. Заради цього французькі інвестори вклали гроші в українські надра. Чи триватиме розробка кар’єра, не відомо.