Є таке прислів’я: «Порожня бочка найгучніше дзвенить». Пригадалось воно, бо так звані захисники природи намагаються почати чергову кампанію проти кліткового розведення звірів. А хто з них був у спеціалізованих господарствах, бачив, що і як там відбувається? Запитання, як кажуть, без відповіді.
Зате закордонні експерти відвідують їх регулярно. І на міжнародних конференціях, які щороку проводять у Київському національному університеті технологій та дизайну, дають найвищі оцінки веденню галузі. Водночас уже інші експерти — моди — відзначають успіх українських дизайнерів у проектуванні виробів з хутра. Їхня продукція успішно завойовує закордонні ринки, даючи Україні не лише валюту, а й визнання. Високо оцінюють нашу роботу й представники силових структур, які дякують за теплі речі для фронтовиків.
Усе це пишу для того, щоб підкреслити: є хутрова галузь з тисячолітніми традиціями. Вона потрібна людям, не завдає їм шкоди, працює на науковій основі під найжорсткішим контролем. Забаганки тих, хто ні за що не відповідає, можуть її зруйнувати. При цьому життя звірів не поліпшиться. А ось люди можуть втратити дуже багато.
У надскладних умовах, коли для державного бюджету України важлива кожна гривня, розпочато, по суті, внутрішню війну, спрямовану на повне знищення однієї з найстаріших вітчизняних бюджетоутворюючих галузей — хутрової. На жаль, до цього наступу долучилися, вочевидь, не до кінця з’ясувавши проблему, й поодинокі народні депутати України, які насамперед мали б дбати про невпинне підвищення добробуту українських людей, а не піаритися на справді все ще гострих екологічних проблемах.
Залишимо поза дискусією, що шкідливіше для довкілля — натуральне хутро чи його синтетичні замінники. Тут, як кажуть, і так усе зрозуміло. Звернімо увагу на інше: всі вітчизняні звірогосподарства сертифіковано на відповідність за найвищими європейськими стандартами, які, до речі, давно підтвердили екологічну дієвість у країнах Європейського Союзу.
«Борці за довкілля» посилаються у заявах на окремі чи не найбільш розвинені країни Європи, які, на жаль, ще довго залишатимуться для нас недосяжним прикладом, якщо так безбожно ставитимемося до розвитку власної промисловості. Справді, ці держави можуть собі дозволити селективний підхід до тих промислових галузей, які найбільше сприяють належній розбудові їхніх економічних систем. Але чому не взяти за приклад Китай, де створено справді безпрецедентні тепличні умови для розвитку хутрової індустрії, або Польщу, в якій надають щонайбільше сприяння припливу саме зовнішніх інвестицій у цю сферу? Маємо не нищити, а розвивати прибуткову галузь.
Дехто посилається на економію харчових ресурсів, але навряд чи сам їстиме те, що споживають тварини кліткового розведення. Отже, навіщо спекулювати навколо цих дражливих для суспільства питань? Хоч і так усе зрозуміло. За їхніми словами, більшість провідних спортсменів, полярників та інших людей, яким потрібний теплий одяг, хутра давно не носять. Як, кажуть, їм видніше. Але варто спитати про це і в учасників АТО, до форменого комплектування яких входять зимові шапки, бекеші або кожухи та рукавиці на хутрі.
Тож чи не краще скерувати усю силу руху «зелених» на влаштування бездомних тварин, яких шкуродери знищують просто на вулицях наших міст, зробити жорсткішими санкції стосовно них — хоч би такими, як до хутровиків. Адже боротьба зі звіроводами може мати продовження і щодо корів, свиней і навіть курей, що інакше, як нісенітницею, не назвеш. На хвилі дешевого популізму не можна зводити все до абсурду.
Нам не відомі дослідження, згідно з якими 70% жителів України, зокрема Києва, висловлюються про заборону хутра. Але Українська асоціація хутровиків, що входить до Міжнародної хутрової федерації, а це професійні об’єднання такого профілю з майже 40 країн, і надалі робитиме все, залежне від неї, щоб подальша розбудова галузі в Україні відбувалась у належному екологічному руслі. На це спрямовано зокрема розроблену разом із провідними науковцями Київського національного університету технологій та дизайну Концепцію розвитку хутрового комплексу України на 2015—2020 роки, видання цілої серії підручників екологічного спрямування. Серед них «Ефективні екологоорієнтовані технології виробництва хутрових і шкіряних матеріалів» тощо. Відтак працюємо відповідно до вимог часу.
Тому не хоронитимемо хутрову галузь завчасно: групки людей із плакатами — це ще не народ України, який завжди мудро і виважено підходить до належного облаштування свого життя та побуту. У світовій історії було вже все: і знищення харчів, і спалювання книжок, — але мудрість завжди брала гору. Віримо, навіть упевнені, що вітчизняна хутрова галузь не зійде на маргінес, а й надалі робитиме вагомий внесок в економічну розбудову України та подальше підвищення добробуту всіх верств наших громадян. Адже вони це давно вже заслужили.
При цьому хочу зауважити: в розв’язання будь-якої проблеми не емоції мають брати гору. Тож завершити хочу ще одним прислів’ям: «Тричі міряй, а раз відріж».
Ігор ЗВАРИЧ,
президент Української асоціації хутровиків,
народний депутат України V і VI скликань,
почесний доктор КНУТД
для «Урядового кур’єра»