Народна поговірка, що колись народилася у селі, — «Моя хата скраю, я нічого не знаю», — стала актуальною і для великих будинків у містах.
Чомусь більшість з нас, хто мешкає у цих будинках, вважає, що по один бік вхідних дверей треба прибирати помешкання, а за дверима у під’їзді — нехай хоч потоп. Але ми теж ходимо у під’їзді, піднімаємось сходами, користуємось ліфтом, і сусіди нерідко зустрічаються, спілкуються… Проте прибирати після себе хоча б вуличний бруд далеко не всі вважають за потрібне. Більше того, ще й дехто навмисно смітить у ньому.
Заходиш інколи до знайомих, а на стінах їхнього під’їзду вся «народна творчість» представлена, стіни обмальовані й пообписувані, на сходах скло, шприци, а ліфт узагалі часто плутають з туалетом, причому як для себе, так і для чотирилапого друга. Приміром, мій сусід вечорами вигулює лабрадора. Пес іноді не витримує і забруднює ліфт. Так сусід, не бажаючи прибирати, виправдовується, що він цілий день на роботі і бідний собака не може так довго терпіти. З ним усі сваряться і доводять: через те, що його собака не витримує, не повинні страждати інші мешканці будинку, котрі не можуть зайти у ліфт. А він відповідає: а для чого тоді прибиральниця, нехай прибирає. І це при тому, що прибиральниця працює раз на три дні. Мабуть, коли собака не витримує і бруднить у квартирі, сусід теж чекає на «прибиральницю»? І такі випадки, на жаль, непоодинокі.
Часто спостерігаєш картину: вийдуть сусіди чи їхні гості на сходову клітку біля дверей покурити, пострушують попіл, покидають недопалки на підлогу — наче так і треба. Не те щоб замість попільнички взяти якусь коробочку чи баночку з-під кави? А ще полюбляють витрушувати у під’їзді ковдри, килимки.
А буває, роблять у своїй квартирі ремонт, повиносять усілякий непотріб, і стоїть він тижнями, захаращуючи прохід сусідам. Та ще й крейда від ремонту розноситься по всьому під’їзду і потрапляє до інших квартир. Чи важко намочити ганчірку і постелити біля вхідних дверей?
Більшість сусідів у моєму будинку кивають на прибиральницю, мовляв, лише вона відповідає за порядок, це її робота. Виходить, що коли собака не витримує, чи хтось хоче покурити, чи помалювати на стінах, то прибиральниця має бути тут як тут?.. У сусідньому будинку два під’їзди — перший чистий і світлий, другий занедбаний і брудний, а прибиральниця одна й та сама...
Не всі хочуть зрозуміти, що саме від них залежить охайність, і не лише під’їзду, а й прибудинкової території, вулиці та всього міста. А може, варто поставити у кожному будинку гучномовці, як у метро, які б постійно нагадували мешканцям: не там чисто, де прибирають, а там чисто, де не смітять. Власне, якщо хочемо щось змінити, щоб ми й наші діти жили не з брудними стінами, а з картинами, не зі сміттям, а з квітами, — потрібно починати із себе.