ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
На Сумщині кількість рейсів на
приміських та міжміських
внутрішньообласних маршрутах зросла втричі
Для Сумської області питання пасажирських перевезень автомобільним транспортом було і залишається своєрідними «альфою» і «омегою». Не маючи авіасполучення і лише одне «трамваїзоване» місто Конотоп, край економічно приречений розраховувати тільки на автомобільні колеса. Щороку завдяки їм вдається перевозити до 100 мільйонів пасажирів, що становить дві третини їхньої загальної кількості.
Відтак усі зусилля обласної влади спрямовані на поліпшення ситуації на автобусно-пасажирських перевезеннях між містами і сільськими населеними пунктами, а в Сумах та районних центрах сподіваються на маршрутки. Така концентрація практичної уваги динамічно забезпечує позитивні результати.
Маємо те, що могли б і не мати…
Останніми роками маршрутна мережа Слобожанського краю помітно погустішала і сьогодні налічує 451 маршрут. З них 3 — міжнародних, 42 — міжобласних, 117 — міжміських внутрішньообласних і 289 — приміських. Деталізація не зайва, оскільки наведений «набір» поки що задовольняє населення області і її гостей. Іншими словами, нині уже не побачиш якогось «штурму» на автостанціях чи Сумському центральному автовокзалі, бо графіки складені таким чином, що за будь-якої святкової чи буденної днини кожен пасажир може дістатися потрібного населеного пункту без жодного ажіотажу чи нервів.
На переконання заступника начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Сумської облдержадміністрації Володимира Дудченка, це прямий результат практичного втілення Програми розвитку автомобільного транспорту у Сумській області. Протягом останніх 5-7 років насамперед вдалося додатково охопити рейсовим сполученням понад 200 сільських населених пунктів, які називають глибинними. І хоч на сьогодні деякі з них залишаються поки що поза цим переліком, усе ж таки показник майже 98 відсотків — а саме така кількість сіл мають пасажирський зв’язок і це є одним з кращих показників в Україні — свідчить сам про себе.
По-друге, значно оновлено автомобільний парк. Усе менше залишається автівок, термін експлуатації яких перевищує 5 років, не кажучи про 10. Нині до третини транспорту мають вік від 1 до 5 років, що позитивно позначається не тільки на комфортності перевезень, а й безпечності.
Зрештою, поставлено остаточну крапку і у формуванні складу авто- перевізників. У тендерах перемагають найдостойніші в усіх відношеннях — і стосовно дисциплінованості, і якості рухомого складу, і низки інших вимог, що так чи інакше впливають на перевезення. З-поміж них підприємства «Корунд-С» (м. Конотоп), «Компол» (м. Суми), ВАТ «Шосткинське АТП-15909» та інші.
Але все це не означає, що в області повний порядок і скрізь панує господарський штиль. Нині завершується розробка нової програми розвитку автотранспорту, що розрахована до 2015 року. Вочевидь, залишаються вузькі місця, які потрібно «розшивати».
Досконалість не має меж, але…
Якщо стисло означити мету розробленої програми, то вона спрямована насамперед на поліпшення якості і безпечності обслуговування пасажирів. Але за цими кількома словами — низка напрямків-розгалужень, кожне з яких «відповідає» за той чи інший сегмент.
За словами Володимира Дудченка, час сформував для галузі нові умови, а відтак ставить й інші вимоги. Насамперед не зняті з порядку денного такі питання, як 100-відсоткова безпечність транспорту; доступність послуг для усіх верств населення; розробка нової маршрутної мережі та її формування за принципом: село — районний центр — Суми; організація швидкісних та експресних маршрутів; професійна підготовка та перепідготовка насамперед водіїв та інших працівників; баланс інтересів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, користувачів послуг та суб’єктів господарювання.
Але головні проблемні вузли — якість доріг та незадовільний рівень розрахунків з державного бюджету за перевезення пільгових категорій громадян. Стосовно останнього, то майже кожен третій пасажир — пільговик. Нині загальна сума цього боргу перевищує 2 млн грн. У той же час на 2011 рік автогосподарство області потребує відшкодування в розмірі 12,8 мільйона гривень, хоча обсяг субвенції, затверджений місцевим бюджетам з державного, становить лише 9,5 мільйона. Виходить, що лише за одного з трьох пасажирів пільгових категорій перевізники одержують компенсацію, а решту доводиться перевозити власним коштом.
Погіршується якість доріг, якими доводиться виконувати рейси. Саме з цієї причини понад 30 сіл залишаються сам на сам з проблемою дістатися ра-йонного чи обласного центрів. У Буринському, Тростянецькому, деяких інших районах окремі ділянки вже нагадують напрямки руху, а не асфальтоване чи шосейне полотно.
Підсумок однозначний: на дорогах Сумщини ще багато роботи. І що швидше її виконуватимуть, то активніше крутитимуться колеса. А останнє прямо впливатиме на наповнення бюджету, а відтак на рівень добробуту кожного жителя.