ПЕРСПЕКТИВА

Концесія може стати мотивацією для залучення інвестицій у вугільну галузь

Днями в Україні пролунав перший дзвоник (не плутати з першовересневим): міський голова Черкас Сергій Одарич заявив, що місто за 3 — 5 років має намір повністю відмовитись від використання природного газу для виробництва тепла й перейти на альтернативні джерела палива, зокрема на вугілля. З огляду на нашу залежність від імпортних енергоносіїв це без перебільшення великий почин. З уточненням: таким  він стане, коли набуде загальнодержавних масштабів.

Вугілля

Минулої неділі країна вітала шахтарів з професійним святом. Ці люди, як підкреслив Президент Віктор Янукович, своєю щоденною копіткою працею забезпечують добробут мільйонів українців. Прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що уряд  докладатиме всіх зусиль для забезпечення стійкої та ефективної роботи вугільної галузі і дотримання соціальних стандартів.

— Вугільна промисловість є надійним фундаментом паливно-енергетичного комплексу нашої держави, запорукою успішного розвитку всіх сфер її економіки й основою енергетичної безпеки України, — сказав у своєму вітанні міністр енергетики й вугільної промисловості Юрій Бойко.

Відрадно, що в нинішньому році гірники зустріли День шахтаря з десятивідсотковим зростанням видобутку вугілля. Але, як відомо, Президент поставив перед галуззю завдання: перейти межу щорічного видобутку у 100 млн тонн (нині Україна добуває менше 70 млн тонн). При всій самовідданості гірників зношеність основних фондів вугледобувних підприємств, низький рівень механізації об’єктивно не дають надії на якісний стрибок у продуктивності праці.

Динаміка основних показників державного сектору вуглепрому давно свідчить про необхідність системного підходу в реформах галузі. Зменшення кількості діючих шахт,  виробничих потужностей (для порівняння, у 1991 році Україна добувала 193 млн тонн вугілля),  обсягів поставок вугілля на внутрішній ринок загрожує енергетичній безпеці держави.

Основним чинником, що заважає розвиткові галузі, є недостатній обсяг інвестицій. До речі, окреслюючи шлях реформ у гірничій галузі, глава держави ще раніше вказував як на необхідність для держави будувати нові шахти, відновлювати виробництво на тимчасово непрацюючих, так і залучати приватного інвестора.  Там, де інвестори працюють на шахтах, вдалося підвищити рівень видобутку вугілля, підкреслював Президент.

 

Збільшення видобутку енергетичного вугілля зменшить споживання газу вітчизняними тепловими електростанціями. Фото з сайту cleanair.org

 

Концесія

Цей термін знедавна став популярним при обговоренні можливих форм реформування вуглепрому. Концесіонер-інвестор отримує у користування  об’єкт державного майна з низкою зобов’язань:  добудувати «недобуд» в разі його наявності й використовувати для здійснення господарської діяльності; повернути все майно державі (з добудованим «недобудом» й власними новобудовами) в стані, не гіршому, ніж на момент отримання об’єкта в концесію; перераховувати плату за користування об’єктом концесії.

Що важливо. Майно, яке передається в концесію, залишається у державній власності.  Майно, яке створюється концесіонером за державні кошти протягом строку дії договору, також є власністю держави.

Умови, якщо порівнювати з орендою, досить жорсткі. Але, хоч як дивно, бажаючих вистачає. Більше того, передбачена обов’язковість передачі державного майна у концесію виключно на конкурсних засадах. У тендері має перемогти той інвестор, який запропонує найбільші капіталовкладення, найоптимальніші терміни  будівництва нових та добудови незавершених об’єктів. Він також має зберегти зайнятість жителів населених пунктів, на території яких міститься об’єкт концесії.

Один з основних обов’язків інвестора — вивести об’єкт концесії на такий рівень, при якому в подальшому вже не буде потреби у бюджетній підтримці його господарської діяльності. Себто держава, зберігаючи за собою право власності на об’єкт, з одного боку звільняється від тягаря його бюджетного фінансування, з другого — отримує модернізоване за рахунок концесіонера виробництво.

Окремим пунктом можна назвати умову максимального використання вітчизняної сировини, матеріалів, робіт, послуг. Передача цілісного майнового комплексу підприємства в концесію також передбачає обов’язковість збереження трудових відносин між власником та трудовим колективом, зобов’язуючи саме інвестора виконувати умови колективного договору та галузевої угоди. Держава залишає за собою право контролю та ініціювання питання щодо розірвання договору концесії у разі невиконання інвестором взятих на себе умов та вимог чинного законодавства.

В умовах сьогоденних економічних реалій така форма бачиться чи не єдиним дієвим способом залучення недержавних інвестицій у модернізацію державних шахт. І як наслідок  держава отримуватиме інвестиційно привабливі підприємства для подальших заходів з приватизації.

Експерти

— У нас немає іншого шляху, ніж заохочувати притік на шахти приватного капіталу, — каже народний депутат Олександр Єфремов.

За його словами, концесія — цікава форма інвестування. Найближчим часом або в рамках державно-приватного партнерства, або у формі оренди всі шахти отримають своїх інвесторів. Вони повинні будуть доказувати, наскільки ефективно працюють. У питаннях управління вугільною галуззю держава показала, що вона є неефективним власником та керівником.

— Державно-приватне партнерство — той інструмент, котрий дасть змогу зберегти у власності держави активи, що передаються в управління приватній компанії, — зазначає народний депутат, голова Комітету ВР України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталія Королевська.

Вона особливо наголошує, що держава не повинна роздавати в управління свої активи  будь-кому. Передача в концесію має смисл, коли буде проведено прозорий конкурс, в якому братимуть участь відомі компанії, з підтвердженим досвідом роботи в галузі, з хорошою репутацією та кредитною історією. «Повинні бути чітко закріплені реальні зобов’язання інвестора, обговорений з колективом соціальний пакет, чітко виписані гарантії відповідальності й механізми повернення в державне управління у разі невиконання інвестором зобов’язань, необхідні банківські гарантії виконання зобов’язань», — підкреслила спів?автор Закону «Про престижність шахтарської праці»  Н. Королевська.

— На сьогодні понад 70% стаціонарних установок на державних шахтах у неробочому стані , — каже заступник голови Комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики й ядерної безпеки Михайло Волинець. — При цьому з держбюджету виділяються кошти тільки на забезпечення видобутку вугілля, на капітальне будівництво вони не виділяються.

За його даними, якщо в минулому році обсяг бюджетного фінансування галузі оцінювався в 19,7 млрд грн, а було виділено лише 8,9 млрд, то в нинішньому році замість необхідних 11 млрд спрямовано лише 5,8 млрд грн. Всі розмови щодо приватизації підприємств вуглепрому поки що розмовами й лишаються, стверджує депутат і зауважує: «Тепер єдиним інструментом, який дасть змогу швидко й на довгий термін заохотити інвестиції в галузь, може бути лише концесія. За рахунок концесії може змінитися ситуація на «Свердлов?антрациті» й «Ровенькиантрациті».

Перші ластівки

Михайло Волинець недарма згадав два державні підприємства. Як повідомлялось, ще на початку нинішнього року ці надзвичайно важливі для вітчизняного енергетичного балансу підприємства, що добувають стратегічну сировину — антрацит, — звернулись до Міненерговугілля з проханням розглянути можливість залучення довгострокових інвестицій. Для вивчення ситуації їх відвідала робоча група на чолі із заступником міністра Сергієм Чехом.

«Свердловантрацит». Основний висновок робочої групи: підприємство підходить до межі, за якою, в умовах нестачі інвестицій, гарантований спад виробництва. І навпаки, за їх наявності до 2016 року підприємство спроможне збільшити видобування вугілля до 6,8 млн тонн.

Досвід є. В 2010-му від приватного інвестора було залучено 260 млн грн (в рамках державно-приватного партнерства, на умовах повернення інвестицій через рік) — видобуток вугілля за результатами минулого року збільшився на 600 тис. тонн (10%), сягнувши майже 6,4 млн тонн.

За підрахунками робочої групи, на 2012-2016 рр. «Свердловантрациту» потрібно більш ніж 2 млрд грн. Без приватного інвестора не обійтись. Тільки тоді трудовий колектив не просто матиме роботу, а зможе нарешті вийти на беззбитковий її рівень, позбавившись залежності від державної фінансової підтримки й перетворившись у потужного донора місцевого бюджету.

Без такого рівня вкладень продуктивність праці впаде, збитки підприємства за п’ять років сягнуть мільярда гривень, чого просто не перенесе місцевий бюджет, на 60% залежний від податкових відрахувань державного підприємства. Враховуючи все це експерти міністерської робочої групи зійшлись на думці: найбільш відповідає інтересам держави і підприємства механізм концесії; концесіонер може бути залучений лише на умовах відкритого й прозорого конкурсу; потенційні концесіонери повинні запропонувати своє бачення розвитку підприємства, яке повинно відповідати загальній стратегії держави з розвитку енергетики й вугільного сектору.

«Ровенькиантрацит». Зростання видобутку у минулому році на 22% (на 1,1 млн тонн — до 6 млн) відбулося також завдяки успішному залученню приватних інвестицій — 502 млн грн, з яких 300 млн — в рамках угоди про державно-приватне партнерство. За умов сприятливого інвестиційного клімату, котрий вимірюється сумою в 2,2 млрд грн,  ДП зможе до 2016 року збільшити виробничу потужність до 7 млн тонн.  В іншому разі, підрахувала робоча група міністерства, виробництво за п’ять років впаде до 5,8 млн тонн, а підприємство зазнає збитків 700 млн грн.

Перспектива дефіциту вугілля антрацитових марок — це загроза нестачі палива для українських ТЕС. Адже згідно з прогнозним балансом Міненерго до 2014 року Україна з нинішніх 10 млн тонн енергетичного вугілля потребуватиме не менше 13,4 млн тонн щорічно. Якщо ініціативу Черкас щодо відмови від імпортного газу й переходу на вітчизняне вугілля підтримають й інші регіони, то, дуже ймовірно, Україні потрібно буде ще більше власного палива.

До речі, якщо вважати передачу в концесію й черкаську ініціативу принципово вирішеним питанням, то остання — добра й цілком законна нагода ставити перед потенційними концесіонерами вугільних підприємств ще один пункт вимог: 100-відсоткове забезпечення вітчизняним паливом насамперед  вітчизняного споживача.  А День шахтаря-2012 може бути прекрасною нагодою підбиття підсумків: наскільки за рік просунулась наша держава на шляху до енергетичної незалежності.