ШОУ
Будні мільйонерок майже такі самі, як і звичайних українців, лише цифри на цінниках для них не мають значення
Катерина БРАТКО
для «Урядового кур’єра»
Останнім часом на українських телеканалах кількість передач про життя багатих та знаменитих росте не по днях, а по годинах. «Урядовий кур’єр» уже писав про реаліті-шоу «Багаті теж плачуть». Проте на момент виходу статті ми могли лише передбачати, як воно, коли в тебе є все. Минув деякий час і, подивившись кілька передач, розумієш, що загалом життя в них… скажімо так, — на любителя. Одним подобається мало не щодня витрачати купу грошей на не дуже потрібні речі, тусуватись у ресторанах та клубах, інші вважають це марно витраченим часом. Щодо сліз, то куди ж без них — проблеми є в усіх і від них не врятують навіть мільйони.
Хіба це не кохання?!
Після перегляду чергової серії шоу мимоволі згадуєш слова однієї з жительок підмосковної Рубльовки: жити тут добре, але сусідки часто змінюються. Вперше почувши цю фразу, замислилась і зрозуміла, що частка правди в цих словах таки є. Вкрай рідко заможні чоловіки одружуються лише раз і на все життя.
У жодному разі ні на кого не хочу вказувати пальцем, мабуть, начиталася інтерв’ю, в яких відомі люди розпинались про щасливе подружнє життя, а вже через кілька місяців вони ж подавали на розлучення і топтали свою екс-половинку в багнюці.
Звісно, вітчизняні мільйонери переконують, що вони неймовірно кохають одне одного і збираються жити в шлюбі «допоки смерть не розлучить їх». Дуже хочеться їм цього побажати. Власне, й переконання в щирості почуттів подекуди мають доволі реалістичний вигляд. Адже хай би там як, а гроші це лише папірці, за які можна купити багато що, але не все! Приміром, мама співачки Камалії часто-густо перегинає палицю. Проте зять-мільйонер терпить тещу й лише інколи може кинути гостреньке слівце чи погляд у бік родички. Що ж робити, коли його кохана дружина йде в комплекті зі своєю матусею. Ось так і виходить, що пан Захур має можливість придбати фабрики, заводи й пароплави, але не відсутність тещі. Хіба це не кохання?!
Відверто кажучи, особисто я від цього реаліті чекала трохи більшого. А так вийшла мильна опера із затягнутим сюжетом, а інколи й браком такого. Єдина, хто час від часу радує, — Наталія Вітвицька. Пані не приховує, що може взяти напрокат чоловіка або висловити своє «фе» в хімчистці. До речі, цей скандал лише вкотре підтвердив давно відомий факт: більшість вітчизняних як дешевих, так і дорогих хімчисток обслуговують клієнтів приблизно однаково — абияк! Їм байдуже, що вони чистять сорочку, куплену за кілька сотень гривень, чи сукню від Валентино вартістю в кілька тисяч доларів.
Не змогла впоратись із власною «жабою», яка чавила мене тоді, коли Юлія Вороніна купувала прикраси, відпочиваючи в Дубаї. До неї в готельний номер прийшла продавчиня ювелірних виробів, і Юлія придбала всього стільки, що завдяки цьому виторгу продавець зможе, мабуть, цілий рік не працювати. Проте заздрю не Юлії, а підприємливому ювеліру, яка змогла знайти підхід до тугенького гаманця Вороніних. Ех, може, й собі щось таке навчитись майструвати і знайти таких справді дорогоцінних клієнток!
Маленькі діти — маленькі проблеми
Проте чергова серія довела: проблеми є в усіх і загалом вони схожі. Так, діти подружжя Вороніних капризують так само, як і їхні однолітки із менш заможних родин. Власне, підстави на те в малечі були. Адже в черговій серії вони разом із матусею приїхали до Парижа, щоб піти до Діснейленду. Проте замість гарних вражень отримали зіпсований настрій. Адже цей казковий світ зустрів українців… здоровецьким скупченням людей, які хочуть зайти всередину. Звісно, щоб покататись на атракціоні, потрібно теж вистояти в черзі. Юлія з дітьми покаталась на одному атракціоні й вистояла в черзі до якоїсь принцеси, з якою дітки фотографувались. Проте коли її донька побачила цю казкову істоту, то трошки злякалась. Відверто скажу: принцеса була ще тією красунею, яку б і я, доросла тітонька, злякалась. Отакі вони, ці казкові створіння. Одне слово, після всього побаченого їхати у Діснейленд пропало будь-яке бажання.
І якщо Юлія намагалась зробити своїх дітей щасливими, то Камалія зосередилась на тому, щоб і в її величезному будинку було чути дитячий сміх. Співачка не соромлячись на всю країну розповіла про свої проблеми із здоров’ям й численні спроби їх розв’язати.
У Наталії Вітвицької та Ольги Громової діти вже доволі дорослі, тому й проблем як таких у них немає. Єдине, що син Наталії, як і більшість чоловіків, трохи сердився, коли матуся на півтори години застрягла в магазині, купуючи чергову не дуже потрібну дрібничку. А дочка Громової комизилася, побачивши знімальну групу, тому матуся змушена була її тактовно заспокоювати.
ТОЧКА ЗОРУ
Нещодавно новий телепроект «Багаті теж плачуть» започаткував канал 1+1. Яскраве шоу не залишило байдужими глядачів. Ось які відгуки надійшли на нашу редакційну пошту.
«Соромно, що така продукція має попит»
Ірина РОГОВА
«Багаті теж плачуть» — нова програма на одному з провідних телеканалів країни. Перші хвилини ефіру і одразу запитання: на кого вона розрахована? На людей, які втратили здатність мислити й аналізувати? Ще десять хвилин перегляду — і на підсвідомому рівні намагаєшся визначити головну ідею цієї програми. Варіантів кілька: показати, як і чим живуть багаті люди; можливо, пропіарити їх; нагадати більшій частині українців, що в них немає тисячі доларів для катання на коні; а, можливо, просто виправдати багатих — вони ж не винні, що в них є гроші, а в інших немає. У будь-якому разі відповідь на запитання, яку функцію виконує ця програма, довго шукати не треба: розважати, розважати і ще раз розважати!
Найстрашніше те, що більшість програм сучасного телевізійного простору розраховані саме на це. Про решту функцій телебачення забули або ж вдають, що забули. Таке враження, ніби все це робиться навмисне — для того, щоб відключити свідомість народу. Адже крізь призму розважальних програм важко розгледіти проблеми, які оточують нас у сьогоднішньому суспільстві. Невже теперішній глядач настільки деградував, що не здатний подивитися просвітницьку програму? А може, і дивився б, та немає. Хоч не можу бути такою однозначною, адже рейтинги сучасних «розважалівок» дають змогу телеканалам створювати нові програми такого самого характеру.
Результат від того, що «Багаті теж плачуть», — страшний сором за те, що телебачення забуло про свої основні завдання і перетворилось на звичайний бізнес: показуємо те, що приносить прибуток. І, звичайно ж, соромно, що така продукція має попит.
І головне, збагни: багаті теж плачуть
Анна СТРОКАНЬ
Те, чого в тебе ніколи не буде, але заздрити ніхто не забороняв. Навіщо тобі своє життя? Живи чужим — воно ж зіркове! Розумію, проблеми є в усіх. Проте чи не краще обговорити, які нещасні селебрітіс, і забути, що в твоєму холодильнику немає і не буде заморських чи навіть вітчизняних делікатесів. А ще можна сяйнути інтелектом і поділитись інформацією, яку почерпнув із програми. Наприклад, як об’їздити коня, яку сукню вдягти або чим відрізняється цукерниця від фруктовниці. Цікаво ще й послухати іноземця — справжню англійську, якої ти все одно не зрозумієш, але ж як мелодійно звучить! І головне, збагни: багаті теж плачуть. Що там твої нарікання на зарплату чи свавілля чиновників? Переймися краще зірковими проблемами. Пожалій їх, приголуб, поспівчувай. І тоді твоє життя не здаватиметься таким несправедливим, дріб’язковим і сірим.
А якщо серйозно, то соромно стає за приземленість сучасного медіа-простору. Телебачення перестало бути каталізатором зростання духовного і соціального. Воно не лише опускається до рівня малоосвіченого глядача, воно опускає за собою громадську свідомість. І страшно, що така тенденція вигідна всім: глядачам не потрібно думати, творчій групі — непокоїтися за якість і зміст, спонсорам — боятись за гроші, владі… А що до того чиновницькій еліті? Отарою, як відомо, керувати легше.
Цікаво й те, що за такими програмами і такою політикою каналів стоять люди, які просто заробляють на цьому гроші. Але чи вони самі дивитимуться те, що так щедро фінансують?
Чи такого варто прагнути?
Мар’яна САВКА
Щастя не в грошах, але краще плакати в «Бентлі», ніж у маршрутці. За таким принципом живуть героїні реаліті-шоу «Багаті теж плачуть». Цей телепроект про гламурне життя українських світських пані, в яких начебто також є проблеми, як і в пересічних жінок. Та чи їхні проблеми не висмоктані з пальця? Особисто я як глядач не відчула ні жалощів, ні співчуття до них. Я просто спостерігала за заможним життям цих жінок, які насправді нічим не займаються. Чи саме такого життя варто прагнути?
У жодному разі не засуджую цих жінок і їхнього стилю життя. Але я не впевнена, що це вдала ідея — показувати на всю країну свою заможність і розкіш, коли біля екранів телевізорів сидять такі самі жінки і з такими самими проблемами, як і в них (інсульт, відсутність дітей, розлучення). Проте вони, маючи тисячу гривень зарплатні, не знають, чи вистачить їм завтра грошей, щоб сплатити рахунки, аби й надалі стежити за колізіями телепроекту і поспівчувати бідолашним.
Що дивитися телеглядачам — особистий вибір кожного. Але сумніваюся, що дивитимусь це реаліті-шоу й далі.