ДОСВІД
Керівник повинен мати свободу вибору і нести відповідальність за результати роботи
У рейтингу столичної шкільної освіти Український гуманітарний ліцей Київського університету імені Тараса Шевченка посідає перші місця.
— Не люблю змагальності в освіті, — заявила його директор Галина Сазоненко. — Ми не бали набираємо, а вчимо дітей досягати мети.
Так, змагальності для звіту вона не терпить. Водночас у відповідальності й творенні справжньої справи завжди була першою. Лідерові тісно в шаблонних рамках, тому постійно генерує ідеї, які об’єднують біля неї не однодумців, наголошує, а різнодумців, що прагнуть однієї мети. Не випадково на останній сторінці її посібника «Педагогіка успіху» написано «Маю мужність жити і працювати за власними ідеями і принципами».
У тих словах уся Галина Сазоненко. Така позиція допомагає зростанню колег, які працюють із нею, і формуванню життєвого успіху ліцеїстів.
— Я своє життя, — каже вона, — поділила на етапи, які назвала мріями, бо належу до невиправних фантазерів і романтиків. Ліцей замислювався як мрія… Про Україну й українців, сучасну освіту, повну реалізацію обдаровань дитини, особливий ліцейний дух. Цього хотіли вчителі, учні, батьки і я — директор. Навіть дивно: ці великі мрії часто стають реаліями.
Учні Галини Сазоненко вміють використовувати і примножувати набуті знання. Фото надане Українським гуманітарним ліцеєм
Навчити не можна — можна навчитись
Мрію мало викохати. Її треба вміти захищати. Щодня. Галина Стефанівна одразу в цьому переконує.
— Такої навали непотрібних циркулярів ще не було! — показує гору розпоряджень. — Мене змушують брати участь у заходах, які не відповідають профілю ліцею. Не треба мені щось нав’язувати! Керівник повинен мати свободу вибору і нести відповідальність за результати роботи.
За це бореться все життя. Тож не випадково 20 років тому на конкурсній основі очолила навчальний заклад, який мав стати новаторським і готувати еліту держави. Поняття «еліта» окреслила конкретно — «Духовність», без неї хоч би яку посаду людина обіймала, особистістю не стане. Отже у ліцеї мають бути відповідні умови, коли мотивація навчання — на першому місці. Нам потрібні не люди знань, постійно наголошує Галина Стефанівна, а освічені особистості, що вміють набуті знання використовувати і примножувати.
Звичайно, стремління учнів має направляти учитель. А щоб був успіх, вважає Галина Сазоненко, директор повинен бути прикладом, тоді йому віритимуть, його підтримуватимуть. А тому й працює за трьох. Насамперед як учитель хімії. В 1995 році вона стала першим переможцем Всеукраїнського конкурсу «Учитель року». Як науковець. Роботи кандидата педагогічних наук Г. Сазоненко вивчають не лише в Україні. Плід праці директора Г. Сазоненко — навчальний заклад, який учні, батьки і вчителі називають школою успіху.
— Усі наші вихованці, — розповідають тут, — вступають не лише до Київського університету, а й до престижних вишів світу. Серед учорашніх ліцеїстів є міністри, народні депутати, науковці, успішні представники багатьох професій. Разом із ними росли і вчителі. Майже щороку хтось із колег захищає диплом кандидата наук.
Щоб стати наставником ліцею, претенденти проходять конкурс. Їхню готовність до роботи перевіряє не лише директор, а й майбутні колеги і навіть ліцеїсти. Наводять такий приклад. Амбітний молодик заявив, що саме в цьому ліцеї зможе найповніше себе реалізувати. Проте у директора виникли сумніви щодо його здібностей. Претендентові запропонували поспілкуватися з учнями на вільну тему. Висновок зробили такий: «Претендент — себелюб, у ліцеї працювати не зможе». Директор погодилася.
Учні теж вступають за конкурсом. Тести перевіряє комп’ютер. Тож на поблажливість ніхто не розраховує. Згодом окремі не витримують навантаження, їх доводиться відраховувати.
— Як правило, — каже директор, — це діти, які вступали до ліцею, але чітко не знали, чого хочуть. Хто ж визначився у виборі професії, з дистанції не сходить.
І знову без прикладу не обійтися. Зарахували хлопчину, який заявив, що хоче вивчати корейську мову. Такої тут не викладають. Учень наполягав, мотивуючи своє рішення тим, що згодом мріє закінчити університет у Сеулі.
— Довелося шукати йому викладача, — сміється Галина Стефанівна. — Зусилля виправдалися: він закінчив університет у Сеулі, а в 28 років став наймолодшим доктором економічних наук в Україні.
Погляд у майбутнє
Галина Сазоненко впевнена, що її сила — в сильних ідеях. Саме вони й складають етапи — мрії її життя. Нині працює над проектом школи майбутнього. Фактично її концепцію вже перевірено в ліцеї.
— Але нам так не вистачає приміщення, щоб розпочинати роботу з найменшими учнями, — каже директор. — Так хочеться мати повнокровну школу успіху, яка б готувала дитину з першого класу до успішної діяльності в житті. Нині хоч і маємо школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, всі загальноосвітні заклади уніфіковані. Щоб цього уникнути, різні типи загальноосвітніх навчальних закладів мають стати автономними. Їхня інноваційність має визначатись успішністю вихованців. Ми при цьому користуємося педагогікою успіху — акмеологією. «Акме» в перекладі з давньогрецької — «вершина», «розквіт».
У центрі акмеологічної моделі школи успішний учень. Як відомо, талант виховується талантом, еліту не може виховувати не еліта, а посередній учитель продукує собі подібних, отже, лише успішний учитель спроможний вести до успіху. Тому суспільством учитель має розглядатися не як посада, а як місія державного діяча.
Визначальним у формуванні успішної людини є освітній простір — простір спільного буття, перетворений усіма суб’єктами виховання на чинник інтегративного впливу на процес розвитку і самореалізації особистості. Тому так важливо внести зміни до Закону «Про загальну середню освіту» в частині «Статус ЗНЗ» як автономного навчального закладу, що забезпечить його самостійність і відповідальність за кінцевий результат. Запровадити в ЗНЗ на законодавчому рівні (або через підзаконні акти) повну фінансову самостійність відповідно до тези «гроші йдуть за дитиною» (світовий досвід). Науково-дослідні інститути АПН України (їх нині 14!) слід повернути освіті, створити відповідні центри досліджень у вишах чи загальноосвітніх навчальних закладах, щоб псевдоінноваційну діяльність замінити науковим прогнозуванням (освітня політика) і реальною життєдіяльністю школи.
Ліцеї, гімназії, колегіуми, старші класи загальноосвітніх навчальних закладів мають бути профільними.
Ці та інші пропозиції перевірено в ліцеї на практиці. Тут переконані: щоб дійти до мети, треба йти. І вони йдуть. У передмові до одного з посібників, написаного викладачами, є такі слова: «Ми випробовували на власному досвіді технології, переконували інших, сперечались і діяли, врешті усвідомили: технології — це перспектива, технології — це завтра, технології — це європейський стандарт освіти». Щоб були вони ефективними, Галина Сазоненко мрії свого життя не лише продумує, а й прогнозує результат їх втілення. Життя показує, що сильні ідеї людини, яка має мужність жити за власними принципами, збоїв не дають.