Кожен несе свій хрест

«Куплю бойові нагороди —продам бойові нагороди». Слова, які мені особисто ріжуть душу, коли проходжу повз молодиків із табличкою в руках і цим бездушним написом. Здивування викликає те, що в когось є апетит на чуже, зароблене не завжди лише потом, а й кров’ю. Сьогодення порушило питання оновлення нагород для воїнів, які захищають країну від російського агресора. Нині ця тема набула особливої ваги. Завдяки подвигу тисяч солдатів, сотень волонтерів і капеланів, небайдужих громадян державі вдалося зберегти цілісність і суверенітет. Нині з-поміж першочергових завдань — гідно відзначити подвиг захисників. Громадські діячі висловлюють пропозицію запровадити для кожного учасника бойових дій відзнаку.

Голова робочої групи з розроблення і запровадження нових відомчих нагород при Міністерстві оборони Віталій Гайдукевич вважає за необхідне нумерувати нагороди і заносити інформацію про її власника, про його подвиг в електронний каталог. У такий спосіб вдасться зафіксувати історичні події і застрахувати сучасні нагороди від псевдогосподарів. Також він зазначив, що за 25 років незалежності України системного підходу до питання нагород не було. Робоча група Міноборони розробила комплекс упорядкування відомчих нагород.

— Із військовими нагородами є системні проблеми, — зауважив Віталій Гайдукевич. — Це невчасно отримані нагороди, нестача потрібної кількості вузькопрофільних нагород. Пострадянські мають узагальнювальний характер, як-от орден «За мужність» ІІІ ступеня. Як і хто визначає ступінь мужності? Або кого з учасників бойової операції, які продемонстрували звитягу, треба відзначити певною нагородою? Немає чіткої структурованої візуально зрозумілої схеми, за якою кожен міг би зрозуміти, за яку бойову ситуацію і яка відзнака чекає на бійця: відомча медаль, бойовий хрест чи нагорода державного рівня. Міністерство оборони поки що працює над розробленням такої схеми.

Поки що документи на нагородження проходять сім кіл пекла від командира нижчої ланки до командира підрозділу, бригади, командування АТО, сектору. І доки вони дійдуть до Міністерства — рак свисне.

Колегіальність замість кулуарності

Розробники відомчих нагород пропонують вчасно внести ясність у питання ініціювання нагородження. Відомі випадки, коли командири ставляться лояльно до одних і «забувають» про інших солдатів. Тому пропонують кулуарність замінити на колегіальність. Якщо в конкретній бойовій ситуації брали участь двоє чи п’ятеро бійців без комроти і стали свідками геройського вчинку їхнього товариша, солдати переповідають ситуацію командиру роти, а далі рішення про відзнаку бійця за ним.

— Учасники робочої групи спробували розробити нагородну піраміду, — розповів Віталій Гайдукевич. — У ній визначене місцезнаходження медалей певного роду, з’явилася нова категорія — військові бойові хрести. Умовно кажучи, є солдатський бойовий хрест і офіцерський, яким нагороджуватимуть не лише за участь в бойовій операції, а й за її розроблення, планування і реалізацію. Щоб високопосадовці не змогли між собою ділити нагороди, ми запропонували таке. Наприклад, офіцер на рівні командира бригади хоче отримати певну нагороду, має підстави. Зрозуміло, що в конкретній ситуації він був не один. Тому, щоб він міг отримати нагороду, їх мають отримати ще кілька солдатів. Офіцер не матиме права на сольну нагороду — лише в комплексі нагороджень нижчого рівня. Такий алгоритм унеможливить спекулювання і безпідставні відзнаки.

Розробники пропонують значно збільшити спектр нагород. Зокрема, на відомчому рівні пропонують ввести хрести, повернути до переліку нагород січну нагородну зброю, приміром, кортик та шаблю. В системі нагород їхнє місце поки що не визначено. Та доречне воно у форматі парадного однострою. Цей елемент додасть завершеності образу офіцера. Над розробленням шаблі потрібно також попрацювати. Історик зауважує, що у вітчизняних військових немає української шаблі. Церемоніальні однострої прапороносної групи доповнені шашкою. Вона не має нічого спільного з козацькою зброєю. І пояснює, що нагородна шабля могла б доповнювати котрусь із нагород державного рівня.

Військова нагорода для цивільних

Тож розробники нових відомчих відзнак вже підготували макети предметів геральдики, серед яких певна кількість медалей. Зокрема відзнака пораненим бійцям — медаль «За жертву крові в боях за волю України». Такою нагороджували поранених вояків, котрі брали участь у визвольних змаганнях у ХХ столітті в еміграції.

Медаль «За сприяння війську» отримають цивільні — волонтери, капелани, наукові співробітники підприємств оборонної промисловості, меценати, усі, хто опікується військом. У медалі обіграно образ Покрови — символ покровительства війська. Відзнаки для фіксації кар’єрного зростання, так званий пісок, обіграли по-новому. Медаль «За миротворчі місії» врахували.

Один із розробників нового для сучасної армії виду нагород — хреста — розповів, що Хрест Хоробрих стане базовою нагородою за мужність у бою. Його зможе отримати кожен із бійців за звитягу. Цю нагороду дублюватимуть три-чотири рази. З кількістю повторних нагороджень ще не визначилися. Якщо, умовно, солдат сьогодні здійснив бойовий подвиг, а через певний проміжок часу — аналогічний, він отримає таку саму нагороду. За другим разом і наступними видають позначку на стрічку повторного нагородження.

— Хрест Хоробрих, — пояснює Віталій Гайдукевич, — стане масовою нагородою для учасників бойових сутичок — від рядового до старшого офіцера. Для генерала отримати солдатський Хрест Хоробрих вважатиметься великою честю. Це означатиме його особисту участь в бойовому зіткненні.

За сталеву витримку

Офіцерський Сталевий Хрест має вигляд пернача. Цією нагородою відзначатимуть гідних за участь, планування та реалізацію бойових операцій і несення відповідальності за особовий склад до чотирьох разів. Також його зможуть отримати сержанти, які за певних умов виконували функції офіцера. Розробники відзнаки пропонують відливати нагороду зі сталі підбитої техніки ворога. Цю нагороду пропонують також дублювати до чотирьох разів.

Новими бойовими нагородами, вважають в оборонному відомстві, треба нагородити усіх бійців за попередні два роки війни.

Також передбачено нагороди мирного часу — хрести Неба/Моря/Землі за розвиток війська в певному секторі. І найвища нагорода Міністерства оборони — Хрест Слави (робоча назва). Її вручає міністр за підсумками попередніх нагороджень. Людина має бути кавалером Хреста Хоробрих або Сталевого Хреста. А бажано, щоб була кавалером бойового і видового хреста. В бойовий час пройшов війну, у мирний доклав зусиль до реформування.

Пільги замінити на еквівалент

На думку громадського діяча, непогано було б матеріально підкріпити певні нагороди. Не у вигляді пільг, а монетизовано. Адресна грошова допомога — це правильне рішення. У всякому разі, європейський досвід базується на цьому. Однак, зауважують фахівці, без розробленої системи державних нагород говорити про монетарне підкріплення котроїсь із них важко.

Мир в Україні неодмінно настане. Бойові нагороди відійдуть в історію, втративши актуальність.

ОКРЕМА ДУМКА

Вшанувати подвиг

Оксана БЄЛЬСЬКА, психолог:

— Маю практичний досвід роботи на передовій, тож упевнена: відзнаки солдатам потрібні як ковток повітря. Військовослужбовці ставляться до нагород інакше, ніж цивільні. Зовсім іншими зусиллями вони даються на передовій. Нагородну систему необхідно якомога швидше змінити. Не лише командир має визначати кандидата на нагороду. Це мають робити колегіально, навіть більше дослухаючись до солдатів, товаришів по службі. Нині рядові часто нарікають, що відзначають переважно офіцерів, а то й таких військовослужбовців, які більше перебувають в тилу, ніж на полі бою. А їм, бачите, медаль, орден на груди. Під час війни така ситуація на передовій не згуртовує. Дайте бійцям більше відзнак — від значка до позачергової відпустки. Увага і повага для них необхідні.

А школярам і дошкільнятам потрібно розповідати про подвиги сучасних захисників, про нагороди, якими держава відзначає героїв. Щоб дитина, побачивши бійця, могла сказати, що знає, як називається нагорода і за що її вручають. Знаєте, який сплеск позитивних емоцій викличе така розмова у вояка? Часто брак позитиву заважає адаптуватися після повернення додому. Повернувся, і що далі? Ось нещодавня розмова з бійцем 93-ї бригади, з яким, як і з багатьма, підтримую стосунки і після демобілізації. Соромиться солдат одягати військову форму без нагород. Каже, «а чим я доведу сусідам, що воював? Вистачає й таких, що скажуть, мабуть, десь пиячив в окопі. Бо чим моя форма відрізняється від камуфляжу сусіда, купленого на базарі, в якому він по господарству порається?»

Хоч що кажіть, а зустрічають по одежі. Тому будь-яка відзнака для нашого захисника стане його окрасою і нашою всенародною гордістю. І психологам зменшиться роботи.

ТОЧКА ЗОРУ

Потрібен новий погляд

Валентин БАДРАК,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Нагороди належать до мотиваційного пакета. Такий нині потрібно розробити і втілювати під час створення і розвитку армії нового типу. Окрім нагороди, військовослужбовець має отримати довідки до пенсійного, медичного забезпечення, забезпечення освітою і житлом.

Стара система нагород, і це сьогодні чітко видно, дискредитована. Їх отримували люди, які не мали стосунку до тих відзнак. Ідеться не про армійську систему, а про загальну, водночас і про звання Героя України. Громадськість піддавала сумніву доречність присвоєння високого звання представникам шоу-бізнесу. Ми маємо розглядати систему нагород для військових як один з елементів розвитку армії, щоб вона не суперечила філософії державних нагород. Державні нагороди повинні мати монетарний еквівалент. Це підвищить їхню цінність. Сума відрізняла б одну від іншої.

Потрібно розробити чітку і зрозумілу схему отримання нагород від рядового до генерала. Були випадки, наприклад, в Афганістані, коли нагорода приходила, умовно кажучи, на підрозділ. І командир чи відповідальна особа за нагороди вирішувала, кому її вручити. Тому часто відзначали не ту людину, яка здійснила військовий подвиг, а тиловика.

Впливу людського фактора не уникнути, якщо не зробити систему прозорою, з колективним підходом. Рішення про нагородження військовослужбовця слід ухвалювати колегіально, щось на кшталт державної комісії.