СКАРБИ
Для миколаївців такою знахідкою стала гончарна піч на острові Березань
Тисячі років миколаївська земля зберігає безцінні скарби. Відкриває вона їх тільки тим, хто дбайливо досліджує серцевину надр. В області склалася сильна школа археології. Володимир Станко, Олександр Балушкін, Валентин Єлісєєв, Володимир Клюшінцев — їхні справи і знання успадковують молоді археологи. Гармонія традицій і новацій вивела Миколаївщину в першу п’ятірку областей за кількістю і різноманітністю археологічних пам’яток.
Нині в краї понад п’ять тисяч об’єктів археології. Торік співробітники кафедри археології, давньої та середньовічної історії спільно з фахівцями лабораторії археології та етнології Інституту історії та права Миколаївського університету імені В. Сухомлинського організували 9 археологічних експедицій на території Миколаївської, Херсонської й Вінницької областей. У розкопках першого археологічного досвіду набули вихованці обласного центру туризму і краєзнавства, студенти.
Відреставровані керамічні вироби з Березані. Фото надані Інститутом історії та права МНУ ім. В.Сухомлинського
Не «сплять кургани темні»
В археологічних дослідженнях, які проводяться в Україні, зацікавлені багато країн. Зрозуміло, іноземці не можуть навіть претендувати на вивезення раритетів. Але взяти участь організаційно чи фінансово — цілком. Ще в разі виявлення унікальної знахідки на території України мають право на вторинну експозицію. Тобто представити артефакт у колекції за кордоном, а потім — повернути його на батьківщину.
— Нині ми співпрацюємо з кількома іноземними науковими установами, — розповідає старший викладач Інституту історії та права Миколаївського національного університету імені В. Сухомлинського Олександр Смирнов. — Росія, Німеччина, Польща, Франція частково є спонсорами робіт, частково допомагають фахівцями.
Берлінський археологічний інститут цікавиться дослідженнями епохи ранньої бронзи, яка в Миколаївській області представлена ??знаменитим Диким Садом у центрі Миколаєва та поселенням Розанівка в Новобузькому районі. Зі співробітниками Познанського археологічного інституту (Польща) українських науковців пов’язує спільна робота на курганах Побужжя. Це територія Миколаївської й Вінницької областей.
Науковці з Інституту пустель і степів (Франція) хочуть вивчати наші великі курганні могильники. Їм цікаві роботи на курганах скіфського часу, що в Березнегуватському та Казанківському районах. Розкопки можуть коштувати до 200 тисяч євро. За період незалежної України дослідження такого масштабу не проводили зовсім.
Основна експедиція Ермітажу (Росія) ще з радянських часів працювала на острові Березань, грецькій колонії Північного Причорномор’я. Своїм уподобанням росіяни не зраджують досі. Щоправда, нині вони не мають коштів на власну експедицію, тому копають ділянку під юрисдикцією Інституту археології НАН України.
— Торік, — каже Олександр Смирнов, — росіяни приїхали тільки з грошима на харчування. Та й нам виділили зовсім трохи на весь сезон виключно на доставку води (попри те, що вартість однієї поїздки катером становить 300 гривень). Добре, рідний інститут допомагав.
Археологія у світі затребувана, вона у великій ціні. І «кургани темні» не сплять, і чорні археологи, які ці кургани запримітили, теж не сплять.
З потонулого корабля підняли амфору, яка прекрасно збереглася
Особливий рейтинг для сакральних місць
На моє нагадування, що Миколаївська область входить до ТОП-5 «хранителів стародавньої історії України», місцеві археологи відреагували стримано. З властивою їм часткою іронії і скромності. «Може, і не у п’ятірці, але й не нижче». Насправді рейтинг областей на археологічній карті України професійно не визначався. Висновки роблять із кількості публікацій в наукових археологічних вісниках або на основі опитувань у ЗМІ. І все-таки Миколаївщина справді в галузі археології — один з лідерів. На території південного регіону представлено майже всі стародавні епохи. І пам’ятки ці — сакральні, вони мають не тільки матеріальний, а й духовний вимір. Загалом на території області є пам’ятки, яких немає в жодному регіоні України.
— Що стосується епохи верхнього палеоліту, першого заселення людей, то Миколаївській області є чим пишатися, — пояснює Олександр Смирнов. — Після Криму й Закарпаття одна з найвідоміших світових пам’яток — Анетівка Доманівського району.
Є мезолітичні стоянки на річках Південний Буг та Інгул. На жаль, пішов із життя великий археолог — знавець мезоліту Володимир Станко, але майстерність свою передав. Нині за його розробками працюють одесити. Навіть популярне свого часу Трипілля у нас представлено. Це північ, Первомайський район.
Маємо до тисячі курганів. Від ІІІ–ІV тисячоліття до нашої ери аж до середньовіччя. Є унікальні поселення епохи пізньої бронзи, коли люди осіли, почали займатися сільським господарством. Сабатинівська і Білозерська культури основоположні для цього періоду. На двох із цих поселень і нині працюють археологи: Розанівка Новобузького району та Дикий Сад у Миколаєві.
— Після епохи фінальної бронзи настає період грецької колонізації, — продовжує Олександр Ігорович. — Тут усі карти в руки Миколаївщині. На території області розташована гордість усієї України найперша грецька колонія Північного Причорномор’я Борисфен на острові Березань. Після Березані, звичайно, Ольвія. Єдине місто-поліс, яке не постраждало внаслідок урбанізації. Античний час завершує римський період. Роботи останніх двох років дають змогу зробити висновки про присутність на наших землях римських легіонерів.
Також Миколаївщина представлена ??унікальними знахідками сарматського часу (Соколова могила в Ковалівці, селище Весняне). Є ∂рунтовні докази підпоховань кочівників у курганах (авари, половці, печеніги). Нещодавно розкопали половецьке поховання в Новобузькому районі. Цікавий пласт історії пов’язаний з представництвом генуезьких італійських колоній. До цього вважали, що генуезці освоювали виключно Крим. Так-от, залишили свій слід італійці й на нашому березі.
Триває підводна експедиція в акваторії Кінбурнської коси «Берег богів»
Презент від чорних археологів
Якщо висловитися за прикладом відомої мнемонічної фрази, для археологів вона звучатиме приблизно так: «Кожен археолог бажає знати, де знайде пектораль». Єдине уточнення: кожен археолог хоче знайти саме свою пектораль. Або щось гідне її.
У цьому їхньому основному занятті іноді друзями виявляються чорні археологи. Хоч зазвичай із ними не дружать. Але їм іноді заздрять, бо вони — від комерції, тому сильніші.
А торік вони піднесли подарунок — не знищили унікальної знахідки на острові Березань. Там наші археологи виявили гончарну піч. Це відкриття дало змогу буквально перевернути усталені уявлення про керамічне виробництві на Березані. Знахідка довела, що на острові мали змогу виготовляти кераміку, схожу на північно-іонічну.
Це справді переворот в археології. Тому що тепер цілим поколінням фахівців доведеться доводити належність кераміки до північно-іонічної або до нашої, з острова Березань. Різниці жодної. Хіба щодо складу глини. Лише за один рік археологи знайшли на Березані 38 посудин різної функціональності. Світильники, миски, одноручні глечики, килики. Причому кераміка тонкостінна, столова, з малюнками та орнаментами. Думали, з Греції. Виявилося, місцева. Просто умільці примудрилися так імітувати грецький стиль, що відрізнити ніхто й не намагався.
Тепер археологам усього світу доведеться помізкувати над миколаївським відкриттям. За 150 років кераміки часів Північної Іонії накопичилося чимало. Зокрема, у приватних колекціях. Доведеться все переглянути...
— Головна відмінність полягає у тісті глини, — впевнений Олександр Смирнов. — Ми спробуємо зробити в Німеччині повний спектральний аналіз глин і тоді зможемо відрізнити місцеву кераміку від привізної. Не маючи такої печі на власному розкопі ще рік тому, я б зробив 100% висновок про кераміку з Північної Іонії. Тепер упевнений, що це місцева кераміка. Нехай переконуються й інші.
На березі богів
Торік відбулося й унікальне підводне археологічне відкриття. До речі, не перше в області. Але відтоді підводна археологія вийшла на новий рівень. Спочатку в районі Кінбурнської коси завдяки працівникам національного парку виявили людей, які діставали з-під води цілі амфори.
До речі, амфори в цих місцях знаходять регулярно. Щоправда, відправляють їх або в особисті колекції, або в оплачувані. Добре, що категорія «оплачуваних» якраз і постраждала у зв’язку із прибуттям офіційних археологів, складанням актів та пред’явленням відповідних претензій. Людей, що діставали амфори, затримано.
А археологи виявили на дні на глибині кілька метрів судно. Згодом в акваторію прибули фахівці Кримської республіканської установи «Чорноморський центр підводних досліджень» на чолі з директором Сергієм Воронковим. Експедиція називалася «Берег богів». Виявили давньогрецьке судно, підняли з дна моря чотири амфори, які добре збереглися. На дні амфор — речовина, яку ще належить дослідити. Це або вино, або оливкова олія. Матеріал відправили в Італію. Саме там є лабораторії, в яких можна визначити первинний матеріал. З часом ми обов’язково дізнаємося, що хотіли довезти греки до берегів Ольвії.
Так зафіксовано чергову пам’ятку підводної археології, яка потребує збереження. На жаль, про це ніхто не дбає. Тому й пірнають по скарби ті, кому закон не писаний. Хоч і наземних, і підводних чорних археологів можна було б зупинити. Але за бажання…