ПОДІЯ

Україна відзначає 360-ту річницю битви, що стала передвісником нашої незалежності

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» потопає у вишиванках: такого їх розмаїття не зустрінеш, здається, більше ніде.

Дев’ятої п’ятниці після Великодня Україна вшановує героїв-козаків, які поклали свої голови за її волю на легендарному острові Журавлиха під Берестечком у 1651 році. Пригадуєте Тарасове:

«Ой, чого ти
почорніло,зеленеє поле?
Почорніло я од крові за вольную волю
Круг містечка
Берестечка на чотири милі
Мене славні запорожці своїм трупом вкрили…»

Нині минає 360 років від дня однієї з найбільших в історії тогочасної Європи битв, славетної сторінки українського козацтва. Дарма, що через зраду татар військо Богдана Хмельницького зазнало поразки: Берестечко, наче дзвін, завжди кликало нові покоління українців до боротьби за власну незалежність. І в цьому його неоціненна історична сила.

З кінця 20-х років минулого століття збиралися цього дня на Козацьких могилах українські патріоти, а православні священики правили службу по полеглих козаках. Ані польський, ані німецький та більшовицький режими не могли вирвати з корінням народну пам’ять. І коли голова тутешнього колгоспу імені Богдана Хмельницького (?!) розмістив у цих місцях птахоферми та відстійники для худоби, за Козацькі могили вступилися письменники. Суть їхнього виступу в «Литературной газете» в 1960 році зводилася до того, що Козацькі могили мають стати історичним державним заповідником.

У 1967 році музей-заповідник відчинив свої гостинні двері. Хтозна, чи так сталося б, якби битва під Берестечком не вписувалася в тодішню офіційну концепцію боротьби українського народу за возз’єднання з Росією, яка відверто спотворювала справжні прагнення українців.

В 1991-му, незадовго до здобуття Україною незалежності, на мітингу з нагоди 340-річчя битви тодішній Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук зачитав постанову Кабінету Міністрів про оголошення комплексу пам’яток історії та культури «Поле Берестецької битви» Державним історико-меморіальним заповідником. У 2008-му заповідник отримав високий статус національного.

— Втім, це не зрушило з місця наших фінансових проблем, — з болем каже директор заповідника Леонід Галабуз. — За ці три роки вдалося лише створити проект нового приміщення музейного комплексу: колишні чернечі келії, зведені в 1910-1914 роках, ні на йоту не відповідають сучасним вимогам до музейного приміщення. Звісно, про це говоритимуть учені на науковій конференції «Берестецька битва в історії України», приуроченій ще й 20-річчю Незалежності. Говоритимуть і про повернення святому для українців місцю історичної народної назви — Козацькі могили. А прогалини в державному фінансуванні компенсуються активністю громадських організацій, які запропонують цікаві заходи, особливо для молоді.

Цими днями на гостей свята чекають богослужіння та панахида за упокій козацьких душ, реконструкція (вперше!) фрагменту битви «Берестецька варта», наметовий дитячий табір «Джура-2011», фестиваль «Встань, козацька славо! Засвіти знамена!» за участю представників із 9 областей України та Краснодарського краю Росії, виступи самодіяльних кобзарів, літературно-музична композиція «Історія рідного народу».

Тут глядачі, звісно ж, побачать уривки з психологічної драми «Берестечко», яку за однойменним віршованим романом Ліни Костенко створили в колективі Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. Та так майстерно й професійно, що режисер Олександр Дзекун та виконавець ролі Богдана Хмельницького народний артист України Володимир Петрів отримали за цю роботу Шевченківську премію! Їм чи не вперше вдалося розкрити людські якості Богдана Хмельницького — такого ж вразливого, як і всі «прості смертні». Відтоді вже обидва Берестечка — справжнє і театральне — збирають кожне свої аншлаги. А ті, хто на них буває, неодмінно везуть із собою в близьку і в далеку дорогу незламний козацький дух та любов до України.

ДОВІДКА «УК»

20 років життя присвятив дослідженням битви під Берестечком доктор історичних наук Ігор Свєшников. Очолювана ним археологічна експедиція знайшла тут чимало цікавого, досі незнаного. Приміром, могили двох українських патріотів грецького походження — митрополита коринфського Йоасафа та близького до нього диякона Павла. Вони загинули 10 липня 1651 року, закликаючи селян боротися за віру православну та українську церкву. Кілька років тому освячено пам’ятний хрест близьким соратникам Богдана Хмельницького.