Заступник начальника
Головного управління промисловості
та розвитку інфраструктури
Полтавської облдержадміністрації
Костянтин БАТЕКО
За час, протягом якого наша держава веде поки що безуспішні перемовини з Росією щодо пом’якшення умов сумнозвісної газової угоди, укладеної попереднім урядом, ми якось непомітно потрапили ще в одну небезпечну залежність від північного сусіда — бензинову. Так, ринок українського пального нині на 80% наповнений імпортованим російським, або ним же, тільки переробленим на білоруських заводах. А це означає, що Росія отримала в користування відразу два вентилі, якими може впливати на нашу економіку. Про можливі наслідки такого розвитку подій — у розмові нашого кореспондента із заступником начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації Костянтином БАТЕКОМ.
«Вартість бензину залежатиме від ціни на нафту»
— Костянтине Миколайовичу, зараз пального в країні достатньо і ціни на нього відносно стабільні. Але чи збережеться ця стабільність після виборів?
— З огляду на те, що власного пального у нас вистачає для заповнення лише 20—25% ринку, а ціни на нафту в світі продовжують зростати, воно може подорожчати. Хай і не відразу після виборів, але навесні — точно. Тоді можна очікувати і стрибка цін на більшість товарів. Адже кризові явища у світовій економіці ще тривають.
— Якщо таке станеться, то які вітчизняні суб’єкти господарювання відчують це першими?
— Аграрії, бо їм доведеться купувати дороге пальне для проведення комплексу весняно-польових робіт, і перевізники.
Знову-таки, вартість бензину залежатиме від ціни на нафту, за барель якої сьогодні дають трохи більш як $100. Стрибка цін слід чекати, якщо нафта коштуватиме $120—130 і більше.
— У світі існує така закономірність: якщо ціна на нафту стрімко зростає, вмикаються додаткові потужності з видобутку в арабських країнах. Вони починають викидати на ринок більше пального, і ціни трошки знижуються. А як протистоятимуть можливому подорожчанню пального в «українському Кувейті», тобто на Полтавщині?
— Змушений вас розчарувати. Ні на Полтавщині, ні в Україні загалом збільшення видобутку рідких вуглеводнів у найближчі 2—3 роки не прогнозується. Тому що коштів не вклали. Для врегулювання цих цінових стрибків ми повинні мати стратегічні резерви пального у сховищах. А вони порожні. За останні роки туди не закачано жодного літра пального. Регуляторними актами передбачено, що певні його запаси повинні створювати в себе комерційні структури. Але ніхто ж не регулює цін, за якими створюються ці запаси. Їх можна створювати лише за рахунок нафти чи конденсату, який видобувають держпідприємства. Але всі обсяги нафти йдуть з аукціону. Тому що це дає можливість державним видобувним підприємствам якось виживати на ринку. Держава в них нічого не закуповує. Усе йде на аукціон, придбають усе знову-таки комерційні структури, афілійовані, припустімо, з переробними підприємствами. Паливо йде на переробку і реалізується за комерційними цінами. Доки у нас не будуть створені хоч якісь запаси, що мають спрацьовувати як буфер, говорити про врегулювання цього ринку в разі різкого стрибка цін важко.
Приміром, у США нафту імпортують, але не використовують її як пальне, а закачують значну частину в сховища. Якщо є різкий стрибок, Конгрес приймає рішення: дістати запаси чи ще почекати. Тому там на ринок не надто впливає коливання цін, на відміну від нас.
Буріння газової свердловини на Мехедівсько-Голотовщинському родовищі (Лохвицький р-н Полтавської обл.).
Фото надане автором
Нове родовище – це 200—250 млн грн капіталовкладень
— Чи триває в області розвідка запасів вуглеводнів?
— Ні. Тому чекаємо, коли в Україну почнуть заходити всесвітньо відомі іноземні компанії з видобутку і розвідки нафтових, газових родовищ. Якщо вони почнуть тут працювати, то вже за кілька років відбудуться позитивні зрушення. Головне, щоб держава не забула про належний їй відсоток з видобутого і створила хоч якісь запаси пального. Легше буде всім.
— А чи виявляють вони інтерес до України?
— Звичайно. Адже у наших надрах є що видобувати, а у них є кошти на розвідку і видобуток. Вони заходять сюди не на готове. Готового ніхто б не продав.
— На Полтавщині вони вже працюють?
— Поки що ні. Наскільки мені відомо, їх передусім зацікавили східні й західні області, а також шельф Чорного та Азовського морів.
— Ви сказали, що іноземні спеціалісти вестимуть у нас розвідку родовищ вуглеводнів «з нуля». Але ж і до них тут проводили відповідні розвідувальні роботи.
— Ті родовища, що знайшли в радянські часи, вже використовуються. А щоб знайти нове родовище нафти чи газу, нині потрібно вкласти мінімум 200—250 мільйонів гривень. І це якщо воно маленьке. Якщо величеньке — то вже півмільярда. А покрити розвідкою таку площу, як Полтавська область, — це вже колосальна сума. У наших підприємств таких коштів немає.
До того ж ми уже 15 років цим не займаємося. Втратили відповідну базу, темпи, і надолужити згаяне самим нам не під силу. В усякому разі тепер.
— Який же вихід? Невже й далі будемо надіятися, що «закордон нам допоможе»?
— Це справді проблема, бо ми зможемо регулювати вітчизняний ринок пального, лише якщо збільшимо видобуток власних рідких вуглеводнів і створимо достатні їх запаси. А це приблизно 1,5 мільйона тонн. Коли ми їх матимемо? Відповіді на це запитання немає.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Костянтин БАТЕКО. Народився 2 січня 1952 р. в м. Біла Церква на Київщині. Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут. Працював районним архітектором, директором комерційної структури, виконробом, начальником дільниці на будівництві, керівником проектної групи. Нині заступник начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації, начальник управління паливно-енергетичного комплексу.