Заслужений працівник
промисловості України
Костянтин БАТЕКО

Про газову і бензинову залежність нашої держави від Росії сьогодні говорять на всіх рівнях. І це при тому, що у нас ще є певні запаси вуглеводнів у родовищах. Є ресурси, які можемо знайти шляхом проведення геологорозвідувальних робіт. Але ці багатства чомусь так і лежать незайманими під землею. Держава не розвиває цей сектор економіки, а навпаки поклала підприємства галузі під значний податковий прес. Це й стало приводом для нашої розмови із заступником начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації, начальником управління паливно-енергетичного комплексу, заслуженим працівником промисловості Костянтином БАТЕКОМ.

На Полтавщині нафта і газ б'ють ключем, були б інвестори. Фото з сайту rus.newsru.ua

Одні видобувають, другі — розподіляють

— Причому приватні підприємства платять податки у рази більші, ніж державні, — уточнив він. — Ще однією перешкодою на шляху відродження й розвитку вітчизняного паливно-енергетичного комплексу залишається питання відведення землі під буріння свердловин. За чинним Земельним кодексом зробити це неможливо, якщо земля у приватній власності, тобто розпайована. Бо не можна змінювати її призначення. Не дозволять також будувати свердловини, якщо земля є особливо цінною. Я колись запитав одного народного депутата: «А ви знаєте, скільки всього цінних земель зайнято під спорудами і об’єктами нафтогазового комплексу в Полтавській області?» На що він відповів: «Десятки тисяч гектарів».  «2100», — уточнив я, зауваживши, що якщо буде на сотню гектарів більше, то сільське господарство від цього точно не занепаде. До речі, під буріння однієї свердловини відводиться від 2,5 до 5 гектарів. А коли вона вже пробурена і працює, потрібно  всього-на-всього 5—6 соток.

До проблем паливно-енергетичного комплексу треба повертатися якщо не анфас, то хоча б у профіль. Бо якщо в нас ще вийде з ладу газотранспортна мережа, Україна буде взагалі не цікава Росії. А якщо при цьому в нас ще й видобуток падатиме, то імпортований газ нам просто нічим буде оплачувати. Це добре, що ми добуваємо кам’яне вугілля, але використовувати його там, де стоїть газове обладнання, чи заправляти ним машини неможливо.

— Яка на сьогодні частка Полтавщини у видобутку вуглеводнів по Україні?

— Газу видобуваємо майже 40%, нафти з конденсатом — 23—24%. Видобуток здійснюють переважно структурні підрозділи «Укргазвидобування» та «Укрнафта».

— Чи проводяться в області геологорозвідувальні роботи?

— Торік і на початку нинішнього облрада на звернення НАК «Надра України», НАК «Нафтогаз України», приватних структур надала понад 30 погоджень на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. А також 9 погоджень на пошук сланцевого газу. Якщо ліцензії будуть отримані і під них знайдуть інвестиції, почнеться  розвиток.

— Ось ви сказали, що не дають сільгоспземлі під будівництво свердловин. Мабуть, місцеві громади не задоволені, що бурильники часто залишають після своєї діяльності понівечені поля, розбиті дороги з ямами, заповненими хтозна чим, зіпсовану якість води? Візьмімо, для прикладу, Лохвицький район.

— Ситуація могла бути виправлена, якби на місцях влада мала б більше повноважень. Адже підприємства платять податки. В тому числі податок за видобуті корисні копалини. До 2003 року половина надходжень від нього залишалася в районах, де йде видобуток, і спрямовувалася в бюджет розвитку. А це дуже великі суми. Щоб було зрозуміло, за минулий рік по області нараховано більш як 350 мільйонів гривень! Цих коштів вистачило б і на ремонт доріг, і на будівництво та утримання шкіл тощо. Сьогодні ж цей податок сплачується централізовано і розподіляється вже не в ті райони, де йде видобуток. Несправедливо виходить. Але в Києві до нас не прислухаються. Ну, добре, кажуть, будете отримувати цей податок, але у загальний фонд. А звідти кошти можна використовувати переважно лише на зарплату. Тобто від цього нічого не зміниться. Тоді як для вирішення питання потрібно лише  внести незначні зміни у Кодекс про надра та в закон про держбюджет.

Розумієте, якщо сільська чи районна громада вбачають у діяльності структур, які здійснюють у них видобуток, своїх годувальників, помічників, то вони цих людей зустрічають із розкритими обіймами. А якщо користі від них жодної, лише збитки, то звичайно ж, громада їм не рада.

Солома газу не замінить!

— На вашу думку, розв’язати проблему енергозабезпечення з допомогою соломи, пелетів тощо можна?

— Дмитро Менделєєв якось сказав, що опалювати можна й асигнаціями. Солома та інші альтернативні види палива нам не допоможуть, якщо не утеплити будівлі, як це зробили на Заході. Ми ж хочемо спочатку перейти на альтернативне паливо, палитимемо його хтозна скільки і лише тоді  почнемо потихеньку утеплювати. При цьому забуваємо, що соломи доведеться спалювати еквівалентно газу. Водночас у надрах Полтавщини лежить до 1 мільярда тонн бурого вугілля! Зокрема в Чорнухинському, Миргородському, Лубенському та Лохвицькому районах. А в Україні таких родовищ чотири. Сукупно це 4 мільярди тонн вугілля, яке лежить під самою поверхнею. Для порівняння: Україна видобуває за рік приблизно 55 мільйонів тонн кам’яного вугілля. Ми кажемо: «Розробляймо ці пласти! Буре вугілля гірше, ніж кам’яне, та все одно паливо!» Проте 11 років видобутком  бурого вугілля ніхто не займається.

— Чому?

— Мабуть, про солому балакати легше. Набагато важче видобувати: технологія складна і на це потрібні чималі кошти… Американці такі родовища розробляють за допомогою системи піролізу, тобто перегонки без доступу кисню. І отримують із нього газ, що успішно використовують у побуті і промисловості. А ми сидимо на мільярдах тонн палива і плачемо. Якщо рахувати, що з 5 тонн бурого вугілля виходить 1 тисяча кубометрів у перерахунку на природний газ, це 200 мільярдів кубів газу! А область використовує за рік 2 мільярди. На сто років вистачило б! А якщо в масштабах України, то з чотирьох родовищ бурого вугілля можна отримати 800 мільярдів кубів газу! А країна використовує за рік 50 мільярдів. От вам і незалежність.

— Все-таки хотілося б дізнатися, наскільки в області розвинута альтернативна енергетика.

— На рівні пілотних проектів. Наприклад, частина обласної психіатричної лікарні та виробничих приміщень ГПУ «Полтавагазвидобування» опалюються від сучасних котлів на дровах. На пелетах працюють котли в школах області. Приблизно 100 об’єктів на Полтавщині опалюється електрокотлами. В кількох пансіонатах для ветеранів для підігріву води використовуємо геліоустановки. Котлами на щепі опалюється завод «Електромотор», торік встановили перші піролізні котли. Є в нас різні технології, немає тільки промислових вітряків. Але це — мізер. Ми не туди йдемо. Європа почала вже другу хвилю термомодернізації. Там уже дійшли до того, що перетворюють будівлі у «термоси», які при тамтешніх температурах узимку взагалі опалювати не треба. Тобто  тепла від працюючих електроприладів, людей, гарячої води тощо вистачає на обігрів будівлі. А ми лише говоримо про утеплення, а потім дивуємось, чого так багато споживаємо імпортного газу. А будемо ще більше використовувати, бо будівлі зношуються, а ми нічого з ними не робимо.

— Але ж  у людей немає коштів…

— Кошти є, і люди із радістю вклали б їх в утеплення власного будинку, якби знали, що вони їм повернуться. Але такої гарантії ніхто не дає.

— На Полтавщині планують добувати сланцевий газ. Чи великі тут його запаси?

— Його у нас стільки само, як і природного, тобто майже 700 мільярдів кубометрів. Плюс синтетичний газ з бурого вугілля і торфу. От, розумієте, сидимо, як кажуть, на золоті, а їмо дерев’яною виделкою. Дожилися до того, що нам уже не тільки Росія, а й Білорусь бензин і дизпаливо постачає. Якщо найближчим часом нічого кардинально не змінимо, то питання: «Чи є в нас держава?», може саме собою відпасти. Її просто не стане. Буде колонія. Не думаю, що українці цього хочуть.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Костянтин БАТЕКО. Народився 2 січня 1952 р. у м. Біла Церква на Київщині. Закінчив Полтавський інженерно-будівельний інститут. Працював ра-йонним архітектором, директором комерційної структури, виконробом, начальником дільниці на будівництві, керівником проектної групи. Нині — заступник начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації, начальник управління паливно-енергетичного комплексу. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

 

 

ПРЯМА МОВА

Євген ПАЛЕНКА,
фінансовий директор спільного українсько-
британського підприємства
«Полтавська газонафтова компанія»:

— Наша компанія працює на теренах України з 1994 року, і є одним із найбільших і найсумлінніших платників податків на Полтавщині. Так, за минулий рік ми перерахували до бюджетів усіх рівнів понад 1 мільярд гривень. Усі ці роки працюємо прозоро, відкрито, а відносини з місцевою владою будуємо на засадах взаємовигідного партнерства. На жаль, на рівні держави в нас існують проблеми, які треба терміново розв’язувати. Наприклад, ми не можемо вільно придбати нові ліцензії на розвідку та видобуток вуглеводнів з потенційно цікавих ділянок, дуже дорого доводиться платити за переоформлення ліцензій з розвідувальних на видобувні. Практично розміри державних сплат, які в нас передбачені законом, роблять розвідку деяких родовищ і площ економічно недоцільними. Дійшло до того, що компанія не може сама формувати ціну на видобутий газ, змушена постійно її знижувати, тоді як постачальників російського газу з 1 січня цього року звільнено від сплати ПДВ. Це, на мою думку, несправедливо і не стимулює іноземних інвесторів до вкладення коштів у розвиток видобутку газу в Україні. Свідомо чи ні, але державні чиновники проштовхують на ринок саме російський газ, а не український.