НЕСПОДІВАНІ ПАРИЗЬКІ УРОКИ
Національний день кропиви? Не дивуйтеся: таке свято відзначають у Франції
Микола ПУГОВИЦЯ,
«Урядовий кур’єр»
Париж — Київ
На відкритті цьогорічної виставки «Зелений тиждень» у Берліні прозвучало: «Якщо ще кілька років тому екологічне землеробство видавалося таким собі екзотом, то зараз фінансово заохочувана біологічно чиста сільськогосподарська продукція завойовує дедалі ширший сегмент ринку. Отже, можна упевнено говорити про зелену еволюцію у сфері аграрної політики».
Не забути мені знайомства під час іншої аграрної виставки — SIMA в Парижі — з подружжям Бернардом та Анні-Жан Бертранами, котрі організували... товариство друзів кропиви. У нас вона вважається жалючим зіллям, яке скошують для годівлі свиней. Дехто зриває молоді листочки для приготування зеленого борщу. Бездумно й безжально знищуємо рослину як бур’ян, а чи варто? Згадаймо вірш Віктора Гюго «Споглядання», який починається рядками:
Люблю павука й кропиву,
Бо їх ненавидять усі…
«Така собі гомеопатія»
Сьогодні в Західній Європі відроджується інтерес до кропиви у зв’язку з коров’ячим сказом, отруєнням нітратами…Нічого дивного, адже в цивілізованому світі найбільша цінність — людське здоров’я, що великою мірою залежить від раціону харчування. Тому кропива з’явилася на французьких ринках. Селяни продають пучки її свіжих пагонів, у ресторанах пропонують з неї різноманітні страви. Меню іноді нагадують оду рослині. Консервують її, варять з неї варення, роблять соуси, виготовляють паштети (у поєднанні з їстівними каштанами), лимонади, лікери, вина, пиво, загортають у висушене листя вишукані сорти сиру. Використовують у текстильній і фарбувальній галузях промисловості, парфумерії, а надто в медицині, що добре знайоме і нам, українцям — маємо тисячолітні надбання народного традиційного цілительства на основі кропиви. «І пити, і голівоньку мити» — передається з покоління в покоління.
У Франції кропива служить ще й як ефективний біологічний засіб боротьби зі шкідниками сільгоспкультур як цінне органічне добриво — про це у павільйоні «Біоагрокультура» паризької виставки розповів мені фермер Жан Шевалард:
— Ніколи не думав не гадав, що головним моїм заняттям буде косити кропиву. Робимо це до квітування рослини. Подрібнюємо її, заливаємо водою. Настоюємо за температури від 0 до +5 градусів тижнів три, за +20 градусів — до двох тижнів. Після бродіння одержуємо концентрат, який розливаємо у пластмасову тару та продаємо. Розвівши його водою, ферм’є використовують і як добрива під сільгоспкультури, і як надійний засіб проти хвороб, грибків.
— Це така собі гомеопатія для рослин, — доповнив слова колеги Бернард Бертран.
Бернард і його дружина Анні-Жан навперебій взялися розповідати мені, наскільки цінною помічницею є кропива для городників і садівників. Виявляється, при розкладанні вона звільняє поживні елементи, якими можуть скористатися інші рослини. Тому її з успіхом використовують у системі сівозміни для розв’язання проблем, пов’язаних з надлишком нітратів на отруєних хімією землях. Варто при садінні картоплі, помідорів закопати в кожну лунку по пригорщі свіжих кропив’яних листків — і захистимо пасльонові від ураження хворобами. Вона сприяє росту багатьох сусідніх рослин — посаджена між рядами ароматичних, лікарських культур, значно збільшує вміст у них ефірних масел. Вона підвищує врожайність фруктових дерев — до такого висновку дійшли англійські дослідники. Садівники додають її до компосту, оскільки сприяє перетворенню органічних залишків на гумус — у підсумку отримують добрива найвищої якості. Якщо, кажуть, вкрити землю густим прошарком рослини (від 5 до 10 см), утвориться мульча, яка підживлює грунт, захищає його від природних аномалій.
З давніх-давен відомий популярний спосіб використання кропиви в агрономії у вигляді настою — не тільки як добрива, а й як профілактичного засобу проти паразитів і певних хвороб. Результати вражають. Так, дослідники Лундського університету (Швеція) під керівництвом професора Рольфа Петерсена провели такий експеримент. Вирощували в теплиці за жорстко контрольованих температурних умов ряд сільськогосподарських культур: помідори, редьку, пшеницю, ячмінь. Частину рослин підживлювали кропив’яним настоєм, іншу — хімічним розчином. Дослід тривав два місяці. Перевага першого методу відразу впадала в око: у рослин, підживлюваних натуральними речовинами, була набагато краще розвинена крона і, як з’ясувалося пізніше, коренева система. Внаслідок інших дослідів зробили відкриття: у корінні кропиви містяться фітолектинові речовини, що заважають росту грибків, які спричиняють хвороби у рослин. За допомогою екстракту коріння кропиви вдалося з’ясувати, що завдяки цьому ріст патогенних грибків зменшується на 85%. Тому якщо додати до кропив’яного настою шматки коріння, він стане ще ефективнішим як профілактичний засіб.
— Одне слово, людина більше і більше переконується у надзвичайних якостях звичайної кропиви, — наче підсумувала сказане Анні-Жан. — Бачимо по нашій продукції: хто застосував концентрат раз, звертається до нас ще і ще. Років п’ятнадцять тому зелений препарат продавали літрами, тепер — тоннами. Це ж не хімія, це продукт самої природи. Стільки амінокислот, як у кропиві, не містить навіть соя. До м’яса прирівнюється за вмістом протеїнів, затрат не потребує на вирощування, догляд. Прямо біля порога росте — бери, користуйся цілющим даром.
З’їмо жалючий листочок?
Подружжя Бертранів по крупинці збирає старовинні рецепти страв, напоїв, ліків, настоїв, пропагує їх серед населення. Встановили спеціальні призи «Золота кропива» — щороку від імені товариства вручають їх тим, хто завдяки своєму уїдливому характеру розбурхує діяльність його, хто бере найактивнішу участь у русі за органічну агрокультуру. Написали також і видали за власний кошт книжку «Секрети кропиви». Ось кілька рядків з неї: «Я присягаюся тобі, щоб збудила мою цікавість і виявила свої достоїнства берегти вірність і надавати допомогу будь-де і будь-коли». Це слова клятви, яку проголошують на урочистій церемонії посвячення в товариство друзів кропиви. Ритуал передбачає, перш ніж стати його членом, пройти через випробування, з’ївши жалючий листок. Асоціацію заснували навесні 1996 р. Тоді у французькому селі Ай-де-Руту (департамент Єр), в якому мешкає 200 жителів, зібралося понад 2500 гостей з усієї країни. Під егідою товариства відбувся перший у Франції Національний день кропиви. Організатори представили широку програму, пропонуючи різноманітні страви з цієї рослини, виставки й культурні розваги. Відтоді національні дні проходять щороку у різних містах країни, вони стають чимраз велелюднішими і різноманітнішими. У них беруть участь гості з сусідніх Бельгії та Німеччини.
Щоправда, перше свято кропиви відбулося у Франції трохи раніше — 1990 р. в місті Леффон. Рекламне оголошення в газеті «Ля Марн» нагадувало тоді кулінарну оду: «Пудинг, галети, пюре, кропива під усіма соусами». Мадам Жозіана Дюкер спокушувала гостей незвичним меню — «шведським супом з кропивою, фрикадельками з кропивою, смаженим листям кропиви, галетами, пудингами, суфле, сиропом з кропивою». А ось на пальму першості у влаштуванні свят кропиви претендують бельгійці. Вони відбуваються з 1989-го щороку в суботу й неділю після Трійці в містечку Вієр-Сен-Сімон. Незмінним залишається їхній девіз: «Розважатися, вирощувати, допомагати». На виставках демонструють, як використовувати кропиву в садівництві, медицині, текстильній промисловості, кулінарії тощо. Гурманам пропонують страви з рослини, «особливо корисної для здоров’я».
Однак час повертатися до наших героїв.
— Нині настав час кропиви, — сказала на прощання Анні-Жан. — Тому й кинули зусилля на її реабілітацію. Й українців до того закликаємо. Вона у вас, либонь, росте скрізь, як і в нас.
Росте, звісно. Ще й як! Але мої земляки схильні швидше повторювати за відомим «зіркою»- ректором: «Кропива ти моя, трин-трава. Не косив я тебе цілий рік…» Може, й справді, навіщо косити Іванові? Гляди, хтось із спритних та завезе з далекої Франції кілька вагонів консервованої. Чи соусів із жалючого зілля, лимонадів, пива. Чи «зелених» диво-добрив, приготовлених Жаном. І продаватиме за довгу гривню. А ми купуватимемо.
Але то так, до слова. Перш ніж поставити останню крапку, наведу ще такі слова, які прозвучали на відкритті виставки в Берліні: «За результатами опитування, 91% населення Європи вважає основним завданням спільної аграрної політики заходи із гарантування безпеки продуктів харчування, 89% висловилися за охорону довкілля, за «зелену» економіку. Ми нарешті зрозуміли, що не можемо господарювати всупереч вимогам природи, на шкоду здоров’ю людей і тварин».
Про те ж, по суті, говорили Бернард і Анні-Жан Бертрани: «Упевнені, що в недалекому майбутньому «зелена» економіка здобуде повну перемогу над брудною хімічною. Не лише у Франції, а й у всій Європі».
З вірою в це і я завершую свою розповідь.