Будівельний загал, юристи та інші фахівці останнім часом переймаються питанням істотного зниження або й ліквідації пайового внеску компаній, які зводять житло, до скарбниць міст і селищ. Ці кошти слід використовувати на розвиток місцевої інфраструктури. Як вважають у Міністерстві регіональної політики, будівництва та ЖКГ, цей внесок вже давно себе віджив і його треба скасувати.
Не присвоємо адреси
Проте у Верховній Раді було відкликано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» №6540, що містив норму про фактичну ліквідацію пайового внеску будкомпаній.
Що ж таке пайовий внесок і які його слабкі й сильні сторони? Чи треба його скасовувати?
Спершу кілька слів про сам законопроект. Як зазначив «УК» аналітик ринку нерухомості Володимир Коломейко, основна причина того, що документ було відкликано, — боротьба інтересів забудовників, органів влади, депутатів, політиків: «Кошти, які обертаються у будівельній галузі, чималі. Хто, кому, скільки і на яких умовах платитиме, хто видаватиме необхідні документи на будівництво, хто прийматиме житло в експлуатацію — тут усе важливо.
Наприклад, місцеві органи влади досить ефективно контролювали забудовників за допомогою такої, здавалося б, другорядної дії, як присвоєння новобудові адреси. Її забудовник отримував лише за умови виконання своїх зобов’язань перед містом. Щось не виконав — адреси новобудова не отримувала і в експлуатацію її не приймали». Відповідно, інвестори не могли одержати права власності, роками жили на пташиних правах, не мали змоги офіційно підключитися до мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання. За вирішення цих питань забудовники та інвестори повинні були або платити чиновникам, або довго шукати правди в судах (і далеко не завжди успішно).
Благородна мета є
З іншого боку, сплата пайових внесків передбачає благородну мету — так забудовники можуть допомогти містам, спрямовуючи кошти до місцевих бюджетів для розвитку інфраструктури.
«Однак на практиці склалася інша ситуація, адже процедура розпоряджання коштами залишається недостатньо прозорою. Громадськість і забудовник (останній сплачує гроші як пайовий внесок) не мають змоги відстежувати, на що саме їх витрачатимуть.
У підсумку бюджети щорічно наповнюються десятками та навіть сотнями мільйонів, які чомусь не перетворюються на нові мости, дороги та інфраструктурні об’єкти. Зрештою, будівельники просто не розуміють, куди насправді діваються їхні гроші. Великий недолік — вибірковість в ухваленні місцевою владою рішень про зменшення внесків, що породжує величезні корупційні ризики», — зазначає «УК» президент корпорації «Укрбуд» Олександр Лятамбор.
Як бачимо, корупційні ризики, пов’язані із пайовим внеском, доволі значні.
Які обсяги цього внеску? Річ у тому, що його встановлюють місцеві ради міст і селищ на власний розсуд, тож він може бути від 2 до 10% вартості будівництва конкретного об’єкта. Приміром, у Києві він становить 2%. І цей показник за умови масштабного будівництва житла в столиці та високих цін на квадратний метр істотний. Що менший населений пункт, то більший розмір пайового внеску.
Проте керівники великих і шанованих компаній зазначають, що треба бути дуже обережним та добре продумати всі за і проти його скасування.
Так, голова правління — президент холдингової компанії «Київміськбуд» Ігор Кушнір вважає, що, з одного боку, будівельній компанії, діяльність якої спрямовано на отримання прибутку, буде вигідно перестати платити пайові внески. «З іншого боку, це соціальна відповідальність. Наша компанія зацікавлена у різнобічному розвитку міста, появі нових дитячих садків, шкіл, лікарень та інших об’єктів соціальної інфраструктури. У разі скасування пайових внесків будівництво інфраструктури опиниться під загрозою через брак фінансування. Тобто як соціально відповідальний забудовник «Київміськбуд» не підтримує скасування пайової участі доти, доки не буде передбачено альтернативних джерел надходжень до бюджету», — зазначив він «УК».
Якщо не скасовувати, то законодавчо закріпити
Проте якщо розглядати це питання з погляду вигідності скасування пайового внеску для інвесторів-фізосіб у зведення їхніх будинків, то, беззаперечно, вони виграють. Адже істотно знизиться кількість затримок під час введення будинків в експлуатацію, що часто трапляється через складність процедури сплати пайового внеску. Також зменшиться корупційна складова — розмір пайової участі більше не зможе бути інструментом тиску на будівельників для окремих нечесних посадовців. Це позитивно позначиться на ціні квадратного метра житла — вона знизиться. Дехто вважає, що квадратний метр у цьому разі може подешевшати на 10—20%.
Цікаво й інше: пан Лятамбор упевнений, що у разі скасування пайового внеску виграє й місцева влада. На його переконання, треба просто запропонувати ефективнішу альтернативу. Приміром, замість того, щоб просто забирати в компаній-забудовників гроші (які невідомо куди діваються), влада може дати їм додаткові завдання. Приміром, збудувати або реконструювати той чи інший об’єкт.
Якщо ж не скасовувати внеску, то, переконані експерти, право на отримання місцевими громадами пайових внесків від забудовників слід закріпити на законодавчому рівні. Треба створити інституцію нагляду за фінансовою стабільністю забудовників і можливістю виконання взятих зобов’язань перед інвесторами та місцевими громадами. Як вважає Володимир Коломейко, це приблизно те саме, що й нагляд Нацбанку України за діяльністю комерційних банків. Мабуть, у цьому є раціональне зерно.