З цим євродепутатом я зустрічаюся у Страсбурзі не вперше. Незважаючи на щільний графік, за яким завжди проходять чотириденні сесії Європарламенту, він завжди знаходить вільну хвилину, щоб випити філіжанку кави у барі ЄП, вікна якого виходять на набережну річки Іль, і поговорити про Україну. Він називає себе другом України і щиро вірить, що вона має велике європейське майбутнє. Він не раз бував у Києві, Львові, Одесі у складі різноманітних місій ЄП, а минулої зими тричі відвідав київський Майдан.
«Якщо хтось із моїх опонентів у Європарламенті намагається критикувати мене за те, що я був на Майдані і, мовляв, тим самим провокував людей на революцію, я відповідаю, що не підтримував жодної політичної партії, а стояв пліч-о-пліч з простими українцями, які у ті драматичні дні вийшли, щоб відстояти своє демократичне майбутнє і захистити європейські цінності», — розповів «УК» євродепутат від Нідерландів Йоганнес Корнеліс ВАН БААЛЕН.
ЄС прислухався до Києва
— Пане ван Баален, ви особисто доклали чимало зусиль для того, щоб Угоду про асоціацію України з ЄС було ратифіковано і щоб вона, як кажуть у Брюсселі, стала політико-юридичним фактом. Вас не розчарувало рішення про відкладення імплементації Угоди?
— Звичайно, я був за те, щоб ми прийняли повноцінну угоду, без будь-яких обмежень. Але поки що ми маємо односторонній режим торговельних преференцій для українських товарів, які можуть надходити на європейський ринок без обмежень і мит. Водночас до європейської продукції ці правила не застосовуються.
На мою думку, Угода про асоціацію мала б бути предметом для обговорення лише між Україною та ЄС, і Росія не повинна була сюди втручатися. Проте якщо Президент Порошенко погодився з тим, що запровадження зони вільної торгівлі мало бути відкладене, то я не можу критикувати це рішення і повинен його прийняти. В Україні де-факто триває війна проти загарбника, проти Росії, тому нам необхідно дослухатися до того, що Київ вважає у цій ситуації мудрим, а що — ні. Ми маємо нині підтримувати Україну, допомагаючи їй не лише економічно, а й з модернізацією армії. Я особисто виступаю за те, щоб допомогти Україні поставками зброї. Чого я не можу передбачити, то це те, як Путін реагуватиме на таку підтримку.
Компроміс як програш
— Ви вважаєте, він приймає спонтанні рішення?
— Моє особисте відчуття, що мета Путіна — зробити Україну державою, що не відбулася, в якій перманентно тягнеться конфлікт на сході. Він інколи спалахує, інколи трохи вщухає (Путін цілком може регулювати російське військове вторгнення, ніби відкручуючи і закручуючи кран). Він може принести неспокій і на південь України, в Одесу, прориваючись до Придністров’я. Він прагне зробити життя України надзвичайно важким. І нам треба його зупинити. Передусім продовжувати тиск через економічні санкції. Ми не повинні їх послаблювати чи скасовувати доти, доки Путін залишить Україну у спокої, повністю забереться з її території.
— Як ви оцінюєте тристоронні домовленості, досягнуті у Мінську, і зокрема рішення про припинення вогню?
— Питання полягає в тому, що мається на увазі під припиненням вогню і з ким про нього домовлятися. Якщо припинення вогню означає, що частина Донецької та Луганської областей України має стати недоступною для внутрішніх військ і Збройних сил України і де-факто перетворитися на підконтрольні Росії території, тоді це поганий результат домовленості про припинення вогню. Я бачив пропозиції українського уряду щодо децентралізації та особливого статусу деяких районів на Донбасі. Але що вони означають? Якщо це особливий статус і повноваження у використанні мови чи у розв’язанні проблем охорони здоров’я, то з цим немає жодних проблем. Але якщо вони стосуватимуться особливих відносин із Росією та ще й в умовах фактично відкритого кордону з Росією, це погана річ. Поки що, на мою думку, і США, і Єврокомісія повинні спілкуватися з Президентом Порошенком на умовах конфіденційності і з’ясувати в нього, чого хоче сама Україна і як вони можуть їй в цьому допомогти. Бо йти на компроміси з Путіним, означає, що Путін переміг.
Брехня проти доказів
— Російська влада вперто повторює, що не існує доказів присутності регулярної російської армії на території України. ЄС має такі докази?
— Звичайно, ми їх маємо. У нас є сателітні знімки. Від Кремля ми вже чули: немає російських військ у Криму, а зараз їх «немає» — на сході України. Але всі знають, що це брехня. ЄС має докази, НАТО має докази, але Путін їх однаково спростовуватиме і заперечуватиме. Хоча якщо російських військ в Україні немає, то звідки беруться тіла вбитих російських солдат? Звідки надходять поранені у госпіталі Ростова та Санкт-Петербурга? Це нонсенс.
— Тобто російська офіційна влада просто бреше?
— Так, це чистісінької води брехня та агітаційна пропаганда, якій, на жаль, багато хто вірить. І Путін продовжуватиме робити те, що йому подобається: направляти війська чи відкликати їх. Йому не можна довіряти.
— Брюссель заявив, що Росія більше не стратегічний партнер ЄС. Що це означає?
— Ще торік Росія розглядалася Брюсселем як партнер, з яким можна вести дуже близький діалог, ми навіть радилися одне з одним. Але тепер Росія стала сусідом (цієї обставини не зміниш), з яким ми змушені спілкуватися, але відносини наші особливими вже не назвеш. Більше того, ми запровадили проти Росії санкції і, на мою думку, їх може бути скасовано лише в тому разі, якщо Москва залишить Україну в спокої, підтримає домовленості, де чітко буде зафіксовано, що Донбас — це частина України, і поверне Крим.
Брюссель має запасний план
— Як ви ставитеся до ідеї, яку останнім часом озвучують українські політики, про відновлення ядерного статусу України?
— Наскільки я знаю, на території України не залишилося ядерної зброї. І хоча я друг України та українського уряду, але не думаю, що відновлення ядерного статусу спрацює. Звичайно, події розвивалися б інакше, якби у Будапешті Київ не відмовився б від своєї ядерної зброї. Але нині я не радив би її поновлювати. Натомість варто зробити дві речі: по-перше, зміцнити боєздатність українських Збройних сил і модернізувати збройний арсенал. По-друге, провести вільні вибори і зробити Україну максимально демократичною. Це життєво важливо, бо допоможе Україні зберегти суверенітет і самій вирішувати, з ким їй вести справи.
— Чи має Євросоюз у своєму розпорядженні «План «Б» на випадок, якщо взимку Росія повністю припинить поставки газу до Європи?
— Від Росії можна очікувати будь-чого. І я гадаю, що ЄС має «План «Б», хоча, звичайно, ніхто не казатиме про це вголос. Думаю, згідно з цим планом ті країни, які є найзалежнішими від російського газу, здобудуть альтернативу. Наприклад доставка зрідженого газу вантажівками. Звісна річ, це дорога альтернатива, але цілком можлива. Зрештою, від такого кроку постраждає й сама Росія, адже російська економіка базується на експорті нафти, газу та деяких інших корисних копалин. Ми повинні також бути готові допомогти й Україні взимку. Це може бути дорого, але у разі необхідності ми маємо це зробити.
Голландці хочуть знати більше
— Чи задоволена громадськість у Голландії тим, як розслідують авіакатастрофу Боїнга-777 «Малайзійських авіаліній»?
— Поки що єдиним офіційним важливим висновком є лише те, що літак зазнав авіакатастрофи внаслідок ракетного удару. Це не було помилкою пілотів чи несправністю авіадвигуна. Але нам потрібно більше інформації. Якщо літак було збито внаслідок влучення снаряду, то необхідно з’ясувати, яка саме артилерія це зробила. Кажуть, це зенітно-ракетний комплекс «Бук», але це має бути доведено. Голландці хочуть знати більше, і вони хочуть, щоб тіла всіх загиблих було ідентифіковано. Це для нас дуже болюче питання, бо для деяких людей у Голландії залишки тіл їхніх рідних і близьких все ще залишаються не ідентифікованими на території східної України.
— Чи правда, що одна з дочок Путіна живе у Нідерландах?
— Нібито так. Я ніколи не зустрічав її особисто. Кажуть, що вона живе неподалік Гааги і що давно не з’являлася на публіці. Говорили, що Путін навіть особисто навідував там свою дочку і навіть скуповувався у місцевому супермаркеті. Моя особиста думка — дочка Путіна не повинна жити в Нідерландах. Проте нам треба об’єднатися проти Путіна-президента і проти Росії, яка окуповує частину території України, а не переносити це на дочку Путіна, у межі особистого.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Йоганнес Корнеліс ВАН БААЛЕН, євродепутат (Нідерланди), член політичної групи «Альянс лібералів і демократів за Європу», член комітету з питань зовнішньої політики та підкомітету з питань оборони та безпеки. Народився 1960 року в місті Роттердам. Закінчив юридичний факультет Лейденського університету. Працював у галузі консалтингу. У 1999—2002 рр. і у 2002—2003 рр. — член парламенту Нідерландів, голова комітету з питань оборони.
Ми в Google+