Найкращий приклад для дітей — приклад батьків. Звісно, йдеться про позитивний приклад поведінки у сім’ї, суспільстві. Діти, чиї батьки, на жаль, є антиприкладом поведінки, частіше потрапляють під деструктивний вплив вулиці. Хоча й діти із благополучних родин не захищені від цього стовідсотково. У боротьбі за здорове покоління свідомим батькам плече допомоги мають підставляти насамперед педагоги. Оскільки саме вони стоять на передовій роботи з дітьми з проблемних сімей. 

Життя змінюється, постають нові виклики. І батьки та педагоги мають уміти протистояти їм. Цього навчає зокрема програма «Формування навичок поведінки у дітей та підлітків», в межах якої випускають навчально-методичний посібник, за яким працюють лектори й волонтери по всій Україні. 

«Програма діє вже 25 років в освітньому середовищі, щоп’ять років оновлюється. Нині профільне міністерство рекомендувало її для використання у загальноосвітніх навчальних закладах», — розповів представник громадської організації «Всеукраїнський культурно-просвітницький центр «Нове життя» Володимир Тищенко під час презентації проєкту «Обери свободу» в межах оновленої програми «Формування навичок безпечної поведінки у дітей та підлітків, причини та розв’язання проблем, спричинених кризовими явищами».

За роки існування програми до неї долучилися тисячі педагогічних працівників, психологів, лікарів, волонтерів, батьків у всіх областях України, зокрема в невеликих містах і селах. Завдяки програмі підлітки у школах дізналися про заходи профілактики ризикової поведінки та негативних залежностей. Проводили також тренінги в тематичних клубах, таборах, де дітей вчили захищатися від деструктивного впливу й розвиватися як повноцінна особистість. 

Жахлива статистика

Загалом програму було оновлено зважаючи на невтішну статистику в Україні. Володимир Тищенко сказав, що поширення й уживання наркотиків в нашій державі втричі перевищує середньосвітовий рівень. Кількість наркозалежних у нас — 1,5—2 мільйони осіб. Майже 20% дітей віком 11—12 років знають, що таке сп’яніння. Вживання пива серед підлітків за останні чотири роки зросло вдвічі. В Україні нині фіксують 25—30% випадків дитячої патології новонароджених, найчастіше спричинених вживанням батьками алкоголю. 

Кожен четвертий підліток в Україні викурює першу цигарку у 10 років. Наша країна на другому місці у світі (після Чилі), де у віці 13—15 років курять понад 30% юнаків і дівчат, серед молоді курять 45% хлопців і 35% дівчат. 

В Україні 40% хлопців і 50% дівчат мали перший сексуальний досвід у 15 років, а 33% хлопців і 43% дівчат — в 11—14. 

Наша держава лідирує в сумному топ-10 країн за рівнем самогубств. У середньому 12—24% патологічних шанувальників азартних ігор здійснюють спробу самогубства. 

Україна утримує й першість за кількістю розлучень серед європейських країн. Від 52 до 62% розлучень в Україні припадає на молоді сім’ї. 

Від фізичного та психологічного насильства в сім’ї страждає майже 60% дітей віком від 2 до 14 років і 70% жінок. 

«Наведена статистика — серйозний виклик сьогодення для суспільства. На жаль, серед дітей та підлітків залишається поширеним високий рівень алкоголізму, вживання тютюнових виробів, наркотичних засобів і психотропних речовин, агресії (зокрема булінгу), депресії, некомпетентності в інтимних стосунках. У зоні ризику залишаються діти із соціальних груп, які схильні до девіантної поведінки (поведінка, яка не відповідає загальноприйнятим нормам — Ред.), яким потрібно допомогти інтегруватися в суспільство. Адже більшість із них лише балансує на порозі розвитку емпатії (розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання — Ред.) і навичок толерантності до людей. Актуальність цього питання підкріплює зростання кількості таких дітей.

Маємо створити здорове середовище для дитини, підлітка, аби виховати покоління, здатне обстоювати гуманні взаємини між людьми. Має бути толерантне ставлення до людей не лише з явною та діагностованою інвалідністю, а й до людей з різними проявами в поведінці, мисленні. Ніхто не застрахований від тих чи тих особливостей здоров’я, але кожен відповідальний за своє здоров’я. Маючи свої особливості, особа не погана, а просто інша. Ми всі різні, але ми всі рівні», — підкреслив Володимир Тищенко. 

Інклюзія потрібна не лише особливим

В оновлену програму включено практичні поради щодо діагностики й корекції поведінки дітей та підлітків, досвід викладачів. Кожен учитель може набути базових знань з корекційної педагогіки, особливо молоді фахівці. Цей підручник дуже допоможе педагогам, що працюють з дітьми, які перебувають у групі соціального ризику та схильні до девіантної поведінки. Ідеться про психологів, соціальних педагогів, корекційних педагогів, асистентів учителів, керівників гуртків, а також батьків, які проходитимуть навчання за цією програмою.

Розповіла про те, що нового в підручнику, автор і керівниця програми «Формування навичок поведінки у дітей та підлітків, причини та шляхи вирішення проблем, викликаних кризовими явищами» Олена Петрик. Насамперед вона зауважила, що програма тепер охоплює і дошкільну освіту. 

«Загалом під час оновлення наш авторський колектив виходив з того, що діти, які перебувають у зоні ризику, — це не лише діти з неблагополучних сімей. Це діти, які недообстежені в комплексі. Згідно із законами, всі без винятку діти мають право на освіту, зокрема, які входять в інклюзивний простір (мають порушення психофізіологічного розвитку). Але якщо бачити проблему лише в такій інклюзії, то це теж не правильно, бо інклюзія має охоплювати всіх дітей. 

Так, сьогодні існує дефіцит уваги до дітей не лише з боку вихователів чи педагогів, але, на жаль, і в родинах. Дискомунікація між батьками і у вихованні дітей, дефіцит любові й поваги одне до одного, агресія спричиняють те, що діти починають агресивно поводитися і з іншими. І з такими дітьми теж потрібно працювати, щоб вони правильно інтегрувалися в суспільство», — переконує Олена Петрик. 

І оскільки є змога оновлювати програму, вона зосереджуватиметься не лише на тому, щоб пояснити й убезпечити дітей від ризикованої поведінки. Відтепер у ній ітиметься про потрібні позитивні речі: розкриватиметься тема фінансової грамотності, що особливо важливо для дітей-сиріт, які вийшли із закритого середовища і часто-густо просто не вміють поводитися з грішми, ставити мету перед собою, будувати майбутнє. Є й тема тайм-менеджменту (управління часом, самоорганізації), вибору професії, відповідальності. До підручника включено теми критичного мислення, творчого мислення, креативного. Є і розділ з тренінгами для дорослих. 

«Даємо батькам, педагогам, молодим фахівцям базові знання корекційної педагогіки, попередження ризикових дій з боку дитини, попередження мовленнєвих порушень у дітей (адже без належної комунікації у дитини не буде правильного світогляду, буде дефіцит різноманітності в житті). Нині час, коли педагоги мають бути універсальними, багатопрофільними, корекційними, зокрема знаходити індивідуальний підхід до дитини. Тренінги для батьків важливі і з точки зору корекційної педагогіки, і в контексті карантинних обмежень, коли діти й батьки мусять проводити більше часу разом. У нас тепер багатопрофільні і батьки, бо вони і навчають, і коригують. Мають об’єднуватися освітяни різних рівнів, батьки, щоб попередити ризиковану поведінку молоді, щоб нове покоління українців було здоровим: і фізично, і психологічно», — наголосила Олена Петрик. 

Державний експерт експертної групи з питань реформування системи усиновлення та захисту прав дітей директорату розвитку соціальних послуг та захисту прав дітей Міністерства соціальної політики Катерина Сітовська поінформувала, що нині триває робота над програмою соціально-психологічної реабілітації дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах. 

За її словами, цю програму використовуватимуть працівники закладів соціального захисту дітей для роботи з дітьми різних категорій, тими, що постраждали внаслідок жорстокого поводження та різних форм насильства, зокрема домашнього, булінгу та які перебувають у конфлікті із законом. І презентовану оновлену програму з формування навичок безпечної поведінки у дітей та підлітків може бути рекомендовано для використання в роботі фахівцями соцзахисту дітей. 

Є чимало програм і методичних посібників, присвячених темі безпечної поведінки дітей. Створюють нові. Єдине, що потрібно, — аби було бажання і в батьків, і в педагогів самим учитися і робити все від них залежне, щоб молоде покоління підростало з правильними цінностями та вдячністю за докладені дорослими зусилля.