Поїздка потягом із Києва до Миколаєва — задоволення не з приємних. Ще в травні Одеська залізниця змінила зручний розклад потяга №121 на літній, незручний. Тоді це було зумовлено проведенням Євро та якимись іншими причинами, зрозумілими тільки залізничникам. Але пасажири сподівалися, що літній час нарешті мине і все повернеться на «колишні рейки». Даремно.
До змін у розкладі миколаївці прибували в Київ о шостій ранку й цього самого дня мали можливість від’їхати о пів на восьму вечора. Такий режим був зручним особливо для тих, хто прямує у відрядження. Одного дня цілком вистачало на вирішення всіх справ. Втім, вже майже півроку потяг із Києва вирушає о 12-26 і прибуває до Миколаєва о пів на одинадцяту вечора. А до столиці «миколаївський» прибуває за старим розкладом, о шостій. Оскільки робочий день у київських установах розпочинається з дев’ятої, на миколаївський потяг відряджені просто не встигають, і їм доводиться ночувати. А це додаткові витрати для тих організацій та підприємств, які відрядили свого співробітника. Невдалий розклад — проблема і для студентів з Миколаєва, які навчаються у столичних вишах. У батьків вони відтепер можуть погостювати не два вихідних, а лише один.
Звісно, окрім потяга, є й автобусне сполучення. Однак квиток на автобус на сто гривень дорожчий, ніж вартість купейного місця. Та й не дуже багато знайдеться любителів просидіти майже десять годин у незручному кріслі.
З комфортом, щоправда, не все добре і в потязі, у чому я переконалася на власному досвіді. По-перше, виникає відчуття, що в тебе вкрали один день із життя. Скажіть, чим корисним можна займатися на полиці вагона протягом цілого дня? Підключити ноутбук ніде, WI-FI немає, читати книжку можуть тільки дуже зрячі. По-друге, вражає, що й досі провідниці ніяк не можуть відійти від образу Вєрки Сердючки. У вагоні лунають знайомі фрази: «І чого ви ходите?», «Що, знову чаю не бажаєте?», «До туалету не проситися, він закритий», «Ти дивись, всім добре, а вам жарко».
З приводу «жарко» — також окрема тема. У нашому вагоні провідниця влаштувала справжнє пекло, розкочегаривши пічку до 30 градусів. Питаю: «Кому потрібна така спека? Для чого це?» У відповідь: «Щоби вам було тепленько». Можливо, Укрзалізниця й пропонує послуги сауни, але про них треба, як мінімум, попереджати. Я, в принципі, сауну люблю, але з басейном, трав’яним чаєм та іншими неодмінними атрибутами. А ось так, без «бонусів», не згодна. 11 годин втраченого часу, 11 годин неймовірної спеки, 11 годин огидного обслуговування! Чи не забагато для однієї поїздки?
Не згодна не одна я. Буквально тиждень тому в Миколаєві розпочалася громадська акція «Повернемо нічний потяг Київ—Миколаїв!». ЇЇ ініціювали звичайні молоді люди, які невдоволені нинішнім розкладом. Лише за тиждень вони зібрали майже три тисячі підписів однодумців, понад півтори тисячі людей приєдналися до їхньої групи в соціальних мережах. Чому саме зараз активізувалася громадськість? Все просто: до середини вересня ще курсували літні потяги, тож можна було їздити «кримськими» та «херсонським» поїздами. Зараз жоден із них через Миколаїв не йде.
Звернула увагу на проблемну ситуацію і міська влада. Провела спільне засідання двох комісій міськради, де заслухано позицію директора вокзалу, депутатів, профспілок. Але директор вокзалу Валерій Бєлий не зміг пояснити, в чому причина зміни розкладу, як змінився пасажиропотік і чи зекономила залізниця через «нововведення». Проте чітко підтвердив, що наповненість потяга достатня, становить приблизно 70% на день. Хоча, зрозуміло, день на день не припадає.
Учасники засідання вирішили винести питання повернення нічного потяга на сесію міськради та подати відповідні звернення до Прем’єр-міністра України та Укрзалізниці. Тож є надія, що за допомогою громадськості все повернеться на «колишні рейки».