ЗВЕРНІТЬ УВАГУ
Розв’язання «собачої» проблеми неможливе без людської відповідальності і гуманізму
Усе життя тримаю собак… Тридцять літ тому дворняжку Сільву навчив багатьом фокусам, у тому числі &‐ шукати закинутий у траву сірник. Тримав спанієлів — зовсім безтолкових і справжніх майстрів мисливської справи… Мав курцхаара Білку, кличку якої у місті знали краще, ніж моє прізвище… За Радянського Союзу ввіз дратхаара Омара — «для поліпшення крові». Бо представники цієї породи, що на Волині фактично «товклися» навколо потомків ще трофейної собаки Василя Сталіна, гостро потребували цього. Кажу це авансом для тих, хто може подумати, що я — собаконенависник...
Ми відповідальні за тих, кого приручили. Фото Володимира ЗАЇКИ
100 тисяч покусаних — чи не забагато?..
Візит в Україну закордонної принцеси, яка висловила своє обурення вбивствами собак, і лист кінодіви, яка увійде в історію і як захисниця тварин, змушує українське суспільство пильніше придивитися до тугого клубка етичних, психологічних, медичних, економічних нюансів у ланці «людина — бездомні тварини». Інтернет усе більше і більше наповнюється «собачими» страшилками: там блудні собаки загризли чоловіка, там — жінку, там — покалічили дитину… Це, звісно ж, лише вершина айсберга. Бо про «звичайні» укуси йдеться не так вже й часто. А дарма!
Під тиском громадської думки із Заходу в Україні останнім часом прийнята низка нормативних актів, які мають за мету гуманізувати поводження із бездомними тваринами. Мета, безумовно, благородна! Але… В результаті стара система регулювання популяцій бродячих собак та котів була зруйнована, а нової — не створили.
— Щороку тільки в Луцьку реєструється близько 700 випадків, коли лікарі надають медичну допомогу покусаним собаками жителям обласного центру. Приблизно півсотні із них змушені після цього проходити лікування у стаціонарах, — розповів начальник управління охорони здоров’я Луцької міської ради Федір Кошель. — Двоє постраждалих, наприклад, цього року провели на лікарняних ліжках 27 та 50 днів, а десятки громадян — лікувалися по півтора — два тижні.
Хірург вищої кваліфікаційної категорії Іван Чоплак — один із найдосвідченіших лікарів області.
— Сорок літ працюю у медицині, але такого розгулу бродячих зграй, як нині, не було ніколи! — говорить він. — Зрозуміло, що там, де багато собак, — численні випадки нападів на людей. А рани від укусів — найстрашніші! Вони дуже довго гояться, залишають на усе життя помітні сліди як на тілі, так і у психіці покусаного.
Кожен укус бездомного пса чи кота, або навіть і обслинення ними, наприклад, руки, несе у собі небезпеку захворіти на сказ.
— Якщо людина покусана скаженою твариною і її своєчасно не вакцинували протягом 9 місяців, матимемо гарантовану смерть цієї людини. Тому вакцинувати слід усіх покусаних, — включається у розмову Віктор Драченко, хірург Луцької міської клінічної лікарні. — Кожне щеплення обходиться державі майже в півтисячі гривень.
Не важко порахувати, в яку суму обходиться подібна профілактика, якщо до лікарів тільки в Києві щорічно звертаються 10 — 12 тисяч! Скільки ж у такому разі людей покусано собаками по Україні? 100 — 150 тисяч?..
До того ж медики стверджують: аби спрогнозувати справжню цифру, слід дані офіційної статистики помножити на п’ять, бо приблизно стільки потерпілих за медичною допомогою не звертаються.
Ці укуси, на думку луцького травматолога Миколи Яковлєва, розподіляються приблизно 50 на 50 між бродячими і «домашніми» собаками. Але хіба жінці, якій безпечно спущений з повідка піт-бультер’єр розшматував обличчя, чи дитині, якій відпущена внаслідок недогляду «хатня» вівчарка відхопила палець чи переламала кістки, — від цього легше?..
«Хто не жаліє собак — не пожаліє і людей!..»
Журналістка Сніжана Шевчук — талановита і добре знана на Волині людина. Телеглядачам — як власкор каналу «1+1», а певному колу людей — і як волонтер громадської організації, що переймається у Луцьку захистом бездомних собак і котів.
— Завдяки допомозі заступника Луцького міського голови Святослава Кравчука наша організація отримала територію на вулиці Мамсурова, 9, де за кошти волонтерів ми побудували вольєр для утримання бродячих псів. За свої ж гроші я проклала сюди сімдесят метрів водогону. Тут створюємо притулок для бездомних тварин. Фермери з Луцького і Горохівського районів дали нам соломи на підстилки, лісівники — обрізних дощок на будки, — розповідає вона. — Луцька міська влада нині допомагає із зарплатами для чотирьох працівників притулку та з оплатою комунальних послуг. Ми не можемо без електрики, бо в холодильнику зберігаємо вакцини, закуплені на спонсорські гроші.
Луцький притулок розрахований на півтори сотні тварин, але з приплодом тут їх нині більше. Годувати «хвостату публіку» теж допомагають спонсори, які віддають продукти, що почали псуватися.
— В товаристві активно працює приблизно півсотні волонтерів. Ми забираємо собак із вулиць, привозимо їх сюди, позбавляємо їх від глистів, робимо їм щеплення... Стерилізованих собак або повертаємо туди, де взяли, або через наших волонтерів прилаштовуємо у добрі руки, — розповідає Сніжана. — При цьому наші люди обов’язково беруть телефони, і потім цікавляться, як почуваються чотирилапі підопічні.
Активістка товариства захисту тварин вважає, що до тих пір, поки ми вбиватимемо бродячих собак і котів — рівень жорстокості в нашому суспільстві не знизити.
— Милосердя — як гідність: або воно є, або його немає, — переконана Шевчук. — Той, хто не жаліє собак, ніколи не пожаліє й людей!
Мені їй заперечити нічого. Адже, крім волонтерських місій, у товаристві захисту тварин Сніжана уже давно опікується ще й двома хворими на СНІД хлопчиками та бабусею, яка в силу життєвих обставин на цьому світі залишилася самотньою…
Проблема, не варта сльози однієї дитини!
Не кожен господар повинен мати собаку, але кожен собака повинен мати господаря. Це — моє особисте переконання. Я б в усякому разі, цього дуже хотів! Але наші міста, селища і села усе більше заполоняють зграї безпритульних, нічийних собак. Як правило, вони концентруються навколо смітників, що слугують їм стабільним джерелом харчування. Сільські зграї не гребують і тим, щоб «вичистити» в околицях гнізда польових птахів чи «підібрати» зайченят. Підгодовують сірків й добрі люди.
А якщо популяція будь-якого виду вдосталь чи майже вдосталь забезпечена їжею, починається активне її зростання. Виникає вже загроза людям. Відповідальні за санітарний стан території змушені вдаватися до непопулярного нині способу регулювання чисельності собак — їхнього відлову. І, на жаль, після перетримки у притулках — частково знищувати.
Для деяких представників еліти Західної Європи, яка має вищі стандарти життя, ніж у нас — це шок. Он і принцеса Майя фон Гогенцоллерн під час відвідування Європарламенту особливу увагу акцентувала на вбивствах собак в Україні, і французька актриса Брижіт Бардо занепокоєна тим самим й обіцяє здійняти скандал.
Підтримуючи їх в намаганні зробити світ менш жорстоким, наша держава, переконаний, має давати оцінку тим, хто із садистських порухів знущається над тваринами. І не так це важливо, над якими саме — собаками, котами, їжаками чи посадженими у тісну клітку ведмедями. Бо коли дитина знущається над твариною, а дорослі — мовчать, це формує у ній не просто жорстокість — вседозволеність та байдужість.
Але в той же час ми маємо розуміти: дати вказівку міським головам не знищувати собак, як це не так давно зробив один український високопосадовець, — це лише частина справи. Найлегша! Навіть прислуховуючись до побажань шановних принцес і кінодів, значно важливіше забезпечити безпеку своїх співвітчизників від укусів безпритульних собак. Тих самих, що усе більше почувають себе господарями у наших містах. Поки у нас не виросла з волонтерства західноєвропейська система роботи із безпритульним собачо-котячим поголів’ям, для втримання ситуації під контролем виправдані і старі засоби. У тому числі — й непопулярні за кордоном.
Вважаю, життя навіть усіх блудних собак разом взятих не вартує сльозинки дитини, яку бездомний пес не те що покусав, — хай тільки налякав! Чи ви зі мною не згодні?..
ОФІЦІЙНО
Що мають зробити міністерства
Прем’єр-міністр України Микола Азаров видав низку доручень задля цивілізованого та гуманного розв’язання проблеми безпритульних тварин.
Міністерство внутрішніх справ має посилити контроль і припинити випадки знущання над тваринами.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ — створити належні умови утримання безпритульних тварин у спеціалізованих закладах та вжити превентивні заходи, аби кількість таких тварин не збільшувалася. Фахівці повинні надати уряду пропозиції щодо комплексного розв’язання цієї проблеми.
Голови обласних держадміністрацій мають провести консультації з представниками місцевих громадських організацій, вивчити міжнародний досвід у розв’язанні проблеми безпритульних тварин, залучити до роботи волонтерів.
Міністерство екології та природних ресурсів уже готує зміни до законодавства у сфері поводження з безпритульними тваринами, враховуючи напрацювання міжнародної спільноти. Відповідальність за порушення законів стане жорсткішою.
Мінприроди ініціювало розробку національної програми з будівництва сучасних притулків для тварин у найбільших містах країни із вирішенням фінансових питань та виділенням земельних ділянок під них. Міська рада Чернігова вже прийняла рішення про виділення землі під забудову, триває розробка проекту.
Запроваджено механізм реагування на сигнали щодо жорстокого поводження з безпритульними тваринами. З початку року правоохоронцями порушено 19 кримінальних справ відносно подібних злодіянь, за 9 — винесено судові рішення.
А ЩО В НИХ?
Від примусової стерилізації до полювання
Проблема нічийних тварин у світі регулюється на законодавчому рівні. У більшості країн Європи та в Америці працюють закони про охорону тварин, за порушення яких встановлено великі штрафи і позбавлення волі. Влада вдається й до різних регулюючих дій, аби завадити домашній тварині опинитися на вулиці. В Китаї, наприклад, заборонено мати більше одного собаки у квартирі. В Таїланді домашньому собаці на вухо вішають чип, аби господар не викинув його на вулицю, за це — штраф 5 тис. бат. Незареєстрованих таким чином тварин вилучають. У Лос-Анджелесі, наприклад, 2008 року прийнято закон, який зобов’язує всіх власників собак та котів обов’язково стерилізувати їх у віці 4 місяців. Право на нащадків залишають лише за собаками-чемпіонами та призерами, поводирями, поліцейськими та тими, кого спеціально утримують для розведення. Вилучені тварини місяць перебувають у притулку. За статистикою, 25% з них знаходять нових господарів, а 75% присипляють.
У деяких країнах є проблема здичавілих собак та котів, які розносять сказ. Їх знищують. В Австралії, наприклад, дозволено полювання на диких котів. Малайзійці задля гуманізму відловлюють вуличних псів та вивозять на незалюднені острови.
‐