Кілька тижнів поспіль вмовляла себе зайти по ліки, що нормалізують артеріальний тиск. Та інтернет-повідомлення з областей про рівень зростання цін утримували від візиту в аптеку ледь не до останньої таблетки. Тут вам і шокотерапія на Вінниччині, де ліки подорожчали на 50%. І карколомний стрибок цін на Закарпатті на 80%, хоч окремі препарати додали в ціні аж до 200%, що навіть змусило очільників області зібратись на нараду з цього приводу. Чиновники, зваживши всі «за» і «проти», дійшли висновку, що виправити цінову ситуацію можна лише на загальнодержавному рівні, оптимізувавши фармринок.
Хворіти не по кишені
Захопило Одесу, Дніпропетровськ, Київ, Полтаву — хвиля подорожчання ліків прокотилася й усіма найдальшими закутками України. Та коли домашня аптечка спорожніла, до аптеки йти таки довелося. Хомвіотензин, який купувала раніше приблизно за сотню гривень, тепер коштує 163 гривні. Це фактично на 60% більше, ніж було. Пробігаю очима цінники на знайомих ліках. Не перераховуватиму назви, зауважу лиш, що ситуація аналогічна.
«У вас хоч щось не подорожчало?» — цікавлюся в провізора. «Тільки ліки для гіпертоніків, які передбачені пілотним проектом, — чую у відповідь, — та й це не надовго. Тож людям доводиться або відмовлятися від лікування, або відмовляти собі в найнеобхіднішому, щоб придбати потрібні препарати». Прикро, але факт.
А все почалося з того, що із квітня в межах антикризових заходів було запроваджено 7% ПДВ на імпортні ліки. Та водночас здорожчали й вітчизняні фармпрепарати, у виготовленні яких використовують закордонну сировину (а це фактично всі, бо власної сировини не маємо). Експерти зазначають, що, оскільки постачаються ліки за валютними контрактами, на їхню ціну впливає й курс долара. Крім того, норми антикризового закону сформульовано так, що податком тепер обкладається кожна поставка лікарських засобів, тобто ПДВ нараховується на всьому ланцюжку постачання, починаючи від виробника й закінчуючи аптечним закладом. Зокрема й через це оті 7% ПДВ, які, за задумом авторів закону, повинні були врятувати наш фармринок від зловживань, перетворилися на 60—70-відсоткове збільшення цін на ліки для споживача.
Цікаво, що дісталося не тільки споживачам, а й самим учасникам ринку. Його почало лихоманити, коли вкралася помилка у податкові документи і на митницях отримали розпорядження під час розмитнення ліків брати 20% ПДВ. У врегулювання цього питання тоді втрутився Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, і хоч ставку ПДВ зафіксували на рівні 7%, напруги не поменшало. Остання прикрість: не «вписуючись» у нові правила гри на фармринку, почали масово закриватися невеличкі сільські аптеки, яким не до снаги конкурувати зі своїми «колегами»-представницями великих аптечних мереж. Гадаю, зрозуміло, чим ця тенденція обернеться для селян, які й так не надто розбалувані життям, якщо її вчасно не зупинити.
До речі, самі фармацевти кажуть, що запровадження таких податкових змін потребує певного перехідного періоду (найкраще, зазначають у профільній підкомісії ВР, щоб він тривав до січня 2015 р.), про необхідність якого просто… забули.
Як вижити малому фармбізнесу
Тож не дивно, що днями під стінами Будинку уряду протестувала фармацевтична спільнота з різних регіонів України, висунувши вимоги, виконання яких, на їхню думку, повинне поліпшити ситуацію. З огляду на плакати, що їх тримали у руках учасники акції («МОЗ залишає малий бізнес за бортом», «Фармацевти — за ЄС», «Ціна на ліки — бездіяльність МОЗ» тощо), ці вимоги очевидні. Люди (а в акції протесту взяли участь кілька сотень фармацевтів із Миколаївської, Одеської, Херсонської, Чернівецької та Київської областей) сподіваються, що їх нарешті почують. «Ми зокрема не згодні і з тією кадровою політикою, яку проводить керівник МОЗ, — сказала в розмові з кореспондентом «УК» учасниця акції, голова правління ГО «Миколаївська обласна фармацевтична асоціація «ФармРада» Олена Пруднікова, — бо не можна лобіювати інтере?си великого бізнесу, не даючи можливості розвиватися малому. Зазвичай за одним спрощенцем — ціла родина, й усі нині хочуть вижити».
Фармацевти передали листа на ім’я Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, в якому зокрема є й вимога відставки нинішнього очільника МОЗ Олега Мусія, який, на їхню думку, «лобіює інтереси великого бізнесу, пропагує реформи, які руйнують фармацевтичний сектор і не відповідають його розвитку». На їхнє переконання, регуляторні акти у сфері фармації слід приймати, дотримуючись вимог Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
«Проекти законів, постанов, наказів та змін до них мають проходити громадське обговорення, на яке законом відведено місячний термін, — додає ще одна учасниця акції, яка приїхала з Миколаївщини, Олена. — Натомість профільне міністерство у своїй регуляторній політиці у сфері фармації вже нехтує громадською думкою та вимогами закону».
Ідеться, приміром, про намір запровадити норму, яка зобов’язуватиме фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування й здійснюють роздрібну реалізацію лікарських засобів (так званих спрощенців), використовувати у роботі касові апарати навіть у невеличких сільських аптеках. Скажіть: хто повинен заплатити за їхнє придбання, якщо такі аптеки ледь зводять кінці з кінцями? Вони просто закриються, а великий бізнес у села не піде. Вони вже закриваються, не витримуючи нових реалій. І кому тоді дякуватимуть селяни, яким і так несолодко?!
Представники малого аптечного бізнесу переконані, зазначає О. Пруднікова, що не можна допускати й прийняття так званого фармацевтичного самоврядування на ∂рунті створення національних корпоративно-професійних організацій, у чому, на їхню думку, зацікавлений саме великий бізнес, який отримає важелі для руйнування малого.
Ще одне важливе питання, на вирішенні якого наполягали учасники акції, — підпорядкування Держлікслужби, яка й повинна відповідати за формування правил гри на вітчизняному фармринку, безпосередньо Кабінету Міністрів. І, що не менш важливо, збереження її кадрового потенціалу. «Щоб цей державний орган міг виконувати свої завдання, виводячи наш фармринок на європейські рейки, — додала наостанок О. Пруднікова, — на найвідповідальніші посади потрібно відбирати людей за їхніми професійними якостями. Якщо ж Держлікслужбу очолить представник великого бізнесу, як нам обіцяють, то чи буде він обстоювати інтереси малого й створювати для спрощенців нормальні умови роботи?!»
А й справді, чи здатна така людина почути колег-фармацевтів і чи не втратять представники малого бізнесу можливості працювати, а села — невеличкі аптечні пункти, без яких буде вкрай сутужно? Натомість споживачів цікавить, чи стануть ціни на ліки більш демократичними, щоб не обирати між можливістю поліпшити здоров’я й, скажімо, придбати найнеобхідніше дитині.
Оксана ЧИРВА
для «Урядового кур’єра»