ЕКСПЕРТИЗА 


Як поділити спільно нажите майно так, щоб усі залишилися задоволені, з'ясовував "Урядовий кур'єр"


Коли звучить марш Мендельсона, а закохані молодята буквально на крилах летять до РАГСу, навряд чи хтось із них замислюється над тим, чим може скінчитися ця шлюбна епопея. Звісно, що всі подружжя хочуть жити довго та померти в один день. Проте не завжди стається так, як гадається, і чимала кількість стосунків вичерпуються вже на другому році спільного життя. І тоді настає справжнє випробування розлученням, гідно вийти з якого мало кому вдається. Одним з найважчих випробувань є поділ спільно нажитого майна.

Стосунки без контракту

За кордоном практика укладання шлюбного контракту перед офіційним оформленням стосунків давно нікого не дивує. Тому перед тим, як заприсягтися у вічному коханні, молодята спілкуються з юристом і підписують документ, де чітко поділене майно чоловіка та дружини, а також прописані права та обов'язки сторін. Отже, у випадку розлучення цей папір оберігає екс-подружжя від неприємних з'ясовувань стосунків на кшталт "Це моє, ні - моє!"

Щоправда, більшість українців вважає, що такий документ і справжнє кохання - несумісні. І навіть більше: свідчить лише про те, що пара не планує прожити в шлюбі до кінця віку. Мовляв, нам розлучення не загрожує, тому і думати про нього до весілля не будемо, інакше напророчимо біду.

Проте деякі завбачливі молодята ще до укладання шлюбу роблять певні кроки на захист свого майна. Частіше за все квартира або та сама машина переоформлюються на батьків, бабусь та дідусів або інших надійних родичів. Таким чином, де-юре житло належить батькам, а де-факто, там живе молода сім'я. У цьому випадку, якщо молодята не зійшлися характерами, шанси позбутися житла значно нижчі. 

Коли в одного з членів майбутнього подружжя є свої заповітні квадратні метри, а в іншого немає, дехто домовляється, що прописувати в квартирі ніхто і нікого не буде. А якщо на такий крок і йдуть, у паперах зазначається, що людину прописують, але без права власності. Інакше спритні нові родичі можуть забрати якщо не всі, то добру частину заповітних метрів або витребувати грошову компенсацію.

- Ми з сином проживали удвох у трикімнатній квартирі, а потім він одружився і привів у дім невістку, - ділиться своїм гірким досвідом Марія Прокопчук. - У них народилася донька, але життя не склалось і подружжя розлучилось. А оскільки в квартирі ми прописали онуку та її матір, тож тепер вони разом із новим татом живуть в одній кімнаті, а ми з сином - в інших. Єдиний вихід - продати квартиру та придбати дві інші, однак за ці гроші в кращому випадку ми купимо дві однокімнатні малосімейки. Ось так тепер і страждаємо, і хоча у нового чоловіка невістки є квартира, але вони її здають, а живуть у нас.

Поверненню не підлягає

Після розлучення ділиться не тільки нерухоме майно. Мабуть, чи не 90% чоловіків і жінок, які вирішили розірвати пута Гіменея, стикаються з проблемою розділу дрібного майна. Звісно, адже воно нажите непосильною працею, навіть кухонні ножі та виделки "слід поділити по-справедливості". От тільки бачення цієї самої справедливості в екс-родичів різне. Особливо щодо подарунків від близької і не дуже рідні.

- Майно подружжя, яке було придбане в шлюбі, - є їхньою спільною власністю, - переконує юрист Валентина Братко. -Тобто все, що нажите під час шлюбу, належить парі в рівних частинах, а при розлученні підлягає розподілу. Проте із цього правила, як із будь-якого іншого, є винятки. Тому не діляться навпіл подарунки і спадок. Ну і, звісно, речі індивідуального користування, до яких належать і коштовності, навіть якщо вони були придбані на спільні кошти сім'ї. Тобто, при розлученні дружина не може претендувати на майно чоловіка, подароване йому ким-небудь, оскільки воно є його особистою власністю.

От і виходить, якщо батьки чоловіка презентували невістці гарну шубку із шиншили, то після розлучення вона у неї і залишиться. І піде екс-дружина шукати нового супутника життя у шубі від колишніх родичів. Щоправда, і тут існують винятки. Так, за рішенням суду майно, яке належить чоловікові або дружині, може визнаватися спільно нажитим. От тільки за умови, якщо за час шлюбу його вартість суттєво зросла завдяки спільній праці та фінансовим витратам чи грошам другого члена подружжя. Приміром, подарували молодятам на весілля батьки нареченої ділянку землі з підмурком під майбутній будинок. А вже молоді за власний кошт звели будинок, зробили в ньому ремонт. В результаті збудований майже з нуля дім та меблі коштували ще більше, ніж сама ділянка.

От тільки для визнання такого будинку спільно нажитою власністю потрібно звернутися до суду. І там уже доводити свою правоту, а також надати докази того, що, по-перше, вартість майна дійсно зросла, а по-друге, так відбулося завдяки зусиллям обох членів подружжя, а не сприятливій ситуації на ринку землі. 

Для доведення своєї правоти, дачі свідчень у суд можуть бути запрошені треті особи (друзі, сусіди), до уваги також береться думка колишніх родичів. Ну і, звісно, слід надати суду речові докази, висновки експертів. А речовими доказами в цьому випадку можуть слугувати чеки, рахунки, оплачені чоловіком або дружиною, або свідчення будівельників, продавців, які скажуть, що все придбавалося на гроші однієї зі сторін.

Громадянські права

Проте всі згадані проблеми стосуються закоханих, які оформили свої взаємини офіційно. Але в Україні багато пар, які живуть у громадянському шлюбі. І хоча більшість таких сімей не вважає за потрібне йти до РAГСу, мовляв, ми все одно сім'я, насправді все не так просто.

- Коли чоловік та жінка живуть разом без реєстрації стосунків, цей факт сам по собі жодних правових наслідків не породжує, - зазначає Валентина Братко, - в тому числі це стосується і купівлі майна. Для виникнення таких наслідків необхідне рішення суду про встановлення факту перебування пари у фактичному шлюбному зв'язку. І незважаючи на те, що в ст. 74 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, придбане чоловіком та жінкою за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, належить їм на правах спільної власності. От тільки без відповідного рішення суду таке майно юридично є особистим, а не спільною власністю людей, що проживають разом.

Отже, навіть у випадку, якщо хтось із членів громадянської сім'ї захоче продати свою квартиру, він це може зробити не питаючи дозволу у своєї половини. Більше того, для укладання угоди потрібно підписати і нотаріально завірити заяву про те, що особа, яка продає майно, не одружена. Якщо таке судове рішення винесене після продажу майна, яке купувалося на разом зароблені кошти одним із членів подружжя, то в такому випадку угода, за якою таке майно було продане, може бути визнана недійсною (це не стосується подарованого або успадкованого майна). Щоправда, все це потрібно доводити в суді.

- Судове рішення про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних стосунках не обов'язково є результатом судового розгляду громадянських чоловіка та дружини, - говорить юрист Івана Куртенко. - Хоча, як свідчить практика, найчастіше саме так і трапляється. Для отримання такого рішення можна звернутися до суду з обопільною заявою і отримати відповідне рішення. Окрім того, таке подружжя може укласти між собою угоду, де прописані всі майнові аспекти.

І наостанок. Хотілося, аби всі ці поради ставали у нагоді вкрай рідко, а шлюб укладався один раз і на все життя.