КОНФЛІКТ

Деякі міськради на Одещині воліють самостійно доправляти електроенергію городянам, не покладаючись на послуги монополістів
 

Уже кілька років на Одещині триває війна між маленьким, але доволі заможним містом та обленерго. Було тут і судових позовів, і взаємних скарг і претензій. Дійшли навіть до такої екзотики, як спамова атака: до місцевої ради одномоментно надійшло понад 2 тисячі однакових листів із запитом на інформацію про виконання судового рішення, яке зобов’язувало міську владу укласти з ВАТ «Обленерго» договір оренди майнового комплексу електромереж міста Южне.

Власне, саме ці електромережі й стали каменем спотикання. Портове Южне — одне з небагатьох на Одещині та й в країні загалом, що залишило ці мережі у своїй комунальній власності. Відтоді воно ніяк не може порозумітися з обленерго, хто, кому й за що має платити у цій ситуації.

«З Одесаобленерго у нас приблизно 40 справ, — каже начальник юрвідділу Южненської міськради Григорій Дєнов. — Левова частка позовів ініційована обленерго». Судові витрати енергетиків, за підрахунками міськрадівського юриста, перевищили півмільйона гривень, 50 тис. довелося витратити на тяганину й місту.

Навіть і не намагатимемося з’ясувати, хто, з погляду Феміди, має рацію у цій понад десятирічній заплутаній судовій суперечці. Та на тлі цього виразного конфлікту спробуємо поміркувати: що змушує окремі громади не поспішати під крило енергетичного монополіста і чи є сенс у такому їхньому технологічному сепаратизмі?

Кількагодинні відімкнення струму через аварійний ремонт — не рідкість. Фото Івана ШЕВЧУКА 

Краще менше, бо краще?

Директор Южненського міського комунального підприємства електромереж Віктор Швець наголошує, що таке локальне підприємство працює ефективніше, ніж обленерго загалом: «Коли ми почали самостійно зводити баланс, побачили цікаві факти. У наших мережах втрати менш як 6%, а нормативні в мережах обленерго, котрі «сидять» у тарифі, значно вищі». 

В Одесаобленерго цього не приховують і навіть називають  цифру: 17%. «У нас є РЕМи, що працюють із втратами нижчими, ніж у Южному, а є й такі, де втрати  перевищують 17%, — каже директор юрдепартаменту Одесаобленерго Віталій Богаченков. — Усе залежить від стану мереж: у міських втрати нижчі, ніж сільських. І вони зростають, якщо енергію доводиться передавати на значні відстані. Має значення й вік устаткування.

Інакше кажучи, керівники обленерго не вірять в існування якогось южненського енергодива.

І все-таки керуюча справами Южненського міськвиконкому переконана, що хороші показники локальних мереж для обленерго як більмо на оці: «Чого домагається Одесаобленерго? Припинення роботи маленьких комунальних підприємств, котрі володіють власними мережами і де видно, як мережі працюють, що споживають і за що їм платять». Приклад успішної локальної енергетики Лариса Шегіда знаходить у ще одному невеличкому місті неподалік Одеси — Теплодарі: «Леонід Печерський, Теплодарський міський голова, вже застосував у себе когенераційну установку, яка виробляє власну електроенергію, і якби мережі були власністю Теплодара, то його жителі мали б від того колосальний виграш».

А його немає, бо мережі Теплодара належать обленерго, тож струм із когенераційної установки надходить до загального енергоринку, а лише потім на загальних засадах через обленерго подається городянам. Оця проміжна ланка у вигляді Одесаобленерго Леоніда Печерського і не влаштовує: «Якщо мережі перебуватимуть у комунальній власності, я певен, що ми ними займатимемося, створимо власний РЕМ, планово ремонтуватимемо — і матимемо впевненість у майбутньому, якої не маємо зараз, бо роботи ведемо від аварії до аварії — жодного планово-попереджувального ремонту не існує».

Такою заявою в Одесаобленерго просто здивовані. «У Теплодарі за останні три роки аварій не було», — каже технічний директор підприємства Ярослав Процак.

Утім, ініціативні міста не бачать надійного партнера в особі обленерго. Лариса Шегіда каже, що южненці й собі могли б забезпечити якусь генерацію, але нині не вважають цю справу вигідною, поки не буде поставлено крапку у взаєминах з Одесаобленерго.

Таке враження, що нині вони у стадії млявої холодної війни: сторони без якихось особливих взаємних випадів чекають на висновки експертиз і рішення судів. Люди ж загалом справно отримують електрику.

Приборкана монополія

В Одесаобленерго запевняють, що існування якихось локальних, їм не підпорядкованих РЕМів жодних проблем для підприємства не створює. «Вони нам не заважають, —  каже Я. Процак, — з цими організаціями у нас нормальні цивілізовані договірні відносини». Як позитивний приклад він наводить Затоцькі електромережі. У курортних селищах Затока і Сергіївка електромережі потрапили у приватну власність — через колізії, пов’язані з тим, що тамтешні бази відпочинку були здебільшого власністю інших республік і їхні електромережі не могли передати у власність українського підприємства. Втім, такий нетиповий статус проблем не створює. «Вони мають ліцензію, і ми нормально співіснуємо, — додає техдиректор. — Ми їм платимо за передачу електроенергії, яка через їхні мережі надходить нашим споживачам». У Южному була така сама ситуація до 2006 року, і зараз навіть важко збагнути, на якому етапі вона переросла у конфлікт.

Головні аргументи обленерго проти «сепаратистів» лежать не лише в юридичній площині. У центрі уваги безпека. «Енергетична галузь — це не просто дав автівку комусь покористуватися, — каже Ярослав Процак. — Це спеціалізована організація, що має певний навчений персонал і ліцензію на таку роботу. Ми несемо відповідальність. А просто так взяти кілометр лінії й віддати Печерському, щоб він її обслуговував, — це абсурд. У нього ж немає  персоналу, ремонтної бази тощо».

Та й невигідним, наполягають в обленерго, буде такий розклад і для самого Теплодара чи Южного: відокремлені електромережі заздалегідь будуть менш ефективними — за умови, що там витримуватимуть усі необхідні технологічні параметри.

Ярослав Процак зауважує: «Якби ці мережі були у нас, ми могли б їх не тільки обслуговувати, а й модернізувати. А зараз навіть якщо ми їх орендуємо (саме цього Одесаобленерго намагається добитися через суд. — «УК»), це буде проблематично, бо в нас не буде джерела фінансування під тарифи. Тобто «сепаратисти» позбавляються можливості «проводити модернізації не за рахунок бюджету, а за наш (обленерго) рахунок».

На користь цих міркувань Ярослав Процак наводить такі цифри: «Торік ми вклали в реконструкцію своїх мереж 250 млн грн, з них 96 у самій Одесі. Позаторік загальна сума становила 150 млн».

На ці нюанси зважає Микола Рубля, який неодноразово керував комунальним господарством Одеси. Забрати одеські електромережі в комунальну власність йому видається недоцільним: «У масштабах держави процес іде в зворотному напрямку. Та й потреби забирати немає, слід лише контролювати і змушувати їх робити те, що вони зобов’язані».

Опоненти закидають обленерго, що ці структури, користуючись своїм монопольним становищем, змушують клієнтів приставати на невигідні умови. Приватизація обленерго внесла в суперечку хіба якісь ідеологічні нотки, адже йдеться вже не про відносини з державою через її підприємство, а про взаємини із приватником, на користь чиєї кишені поступки робити якось не хочеться.

Ярослав Процак вважає, що насправді підстав для недовіри бути не повинно: «Так, сьогодні ми монополісти. Але ціни на товар встановлює НКРЕ. До того кожне обленерго має майже 35 контролюючих органів — більше, напевне, тільки у ядерників. Ми абсолютно зарегульовані та прозорі».

Тобто в загальному робота монополії, що є за суттю природною, особливих проблем викликати не повинна. Інша річ, що, можливо, в країні є міста з особливими потребами та можливостями, котрі можуть дозволити собі відмовитися від усіх вигід співпраці з монополістом і запропонувати своїм громадянам щось принципово краще. Та навіть у цьому разі люди навряд чи стали б від добра добра чекати. А так навіть із суто обивательської позиції енергетичним монополістам люди мають що закинути.

Аби лиш було до ладу

Одного травневого дня місцевий РЕМ залишив наш будинок на 5 годин без струму. Нічого не вдієш: від аварій ніхто не застрахований. Інша річ, що я понад годину з’ясовував, що йдеться саме про тривале відключення, перш ніж зрештою пішов до найближчого інтернет-кафе, аби завершити термінову роботу.

Громадяни нерідко нарікають, що отримати компенсацію за зіпсовану через неякісний струм техніку майже неможливо. Хоча в обленерго й запевняють, що бувають і такі справи, коли щось виплачують людям. Проблема в тім, що телевізори та холодильники із ладу частіше виводять збої у внутрішньобудинкових мережах, а це вже сфера діяльності ЖЕКів. Насправді ж винного знайти майже неможливо.

А ось із чергами, в яких подекуди доводиться довгенько стояти, аби розрахуватися за світло, в обленерго вже борються: через вигідні для клієнта угоди з банками та запровадження оплати он-лайн.

Утім, деякі закиди своїх опонентів в обленерго готові визнати, хоча за собою вини й не відчувають. Теплодарський міський голова Леонід Печерський нарікав, що дуже дорого обходиться місту підключати до живлення нові виробничі потужності — «підвести 15 кВт на 150 метрів до нової макаронної фабрики коштує 179 тис. грн». Це зовсім не поліпшує інвестклімату. «Нема єдиної методики, — визнає Я. Процак. — Раніше була формула, з якої чітко випливало, скільки слід платити. Нині це питання не врегульоване, що справді створює негатив під час видачі технічних умов». Фактично виходить, що Кабмін заборгував енергетикам та їхнім клієнтам чітку й прозору методику, яка унеможливлювала б різночитання та взаємні підозри, — «її скасували, а нової не виробили».

Отже, питання не в тому, що хтось монополіст, а хтось сепаратист. Просто слід визнати, що в постачанні струму до наших осель є проблеми, які слід спокійно, без скандалів розв’язати у суто робочому режимі.

ОФІЦІЙНА ТОЧКА ЗОРУ

Сергій ТІТЕНКО,
голова НКРЕ:

— «Питання взаємин між Южненським міським комунальним підприємством електричних мереж і ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» не має системного характеру і пов’язане з майновими відносинами, зокрема щодо оренди електричних мереж, які є власністю Южненської міської ради.

На території України ліцензовану діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території мають право здійснювати 42 енергопостачальні компанії.

При цьому слід зазначити, що функціонування єдиної електропередавальної та постачальної компанії на території регіону є бажаним для споживачів і суспільства загалом, оскільки забезпечує ефективність функціонування суб’єкта природної монополії шляхом зменшення витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва («економія на масштабі»).

Водночас НКРЕ здійснює свої повноваження щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в електроенергетиці. Наприклад, протягом 2009—2011 років НКРЕ застосовувала штрафні санкції до ПАТ «Дніпрообленерго» за неналежне проведення розрахунків із суб’єктом підприємницької діяльності ПрАТ «ПЕМ «ЦЕК».

(Із відповіді на запит «УК»)