На східних рубежах нашої держави поряд з іншими видами військ достойно виконують свій професійний і громадянський обов’язок із захисту України найчисленніші війська Збройних сил — Сухопутні. Їх ще називають головним носієм бойової могутності ЗСУ. Навчені підготовлені бійці механізованих і танкових підрозділів, протиповітряної оборони, спеціалісти частин забезпечення, ракетники і артилеристи демонструють зразки вірності військовій присязі. Сьогодні цей вид військ, як і вся армія, переживає непростий період реформування. Про це напередодні Дня Сухопутних військ «Урядовому кур’єру» розповів командувач Сухопутних військ генерал-лейтенант Анатолій ПУШНЯКОВ.
.jpg)
— Анатолію Савватійовичу, які події цього року стали знаковими у Сухопутних військах ЗСУ?
— Головне для війська — це бойова підготовка. У Сухопутних військах цього року вона мала поетапний характер. За пріоритет визначили набуття органами військового управління та військами спроможностей для безумовного виконання конкретних бойових завдань.
Рік, що минає, був дуже насичений подіями. Серед найважливіших виокремлю, по-перше, вдосконалення системи управління, яка нині відповідає завданням управління військ. Так, додатково до двох наявних управлінь оперативних командувань «Південь» і «Захід» сформовано ще два — «Північ» та «Схід». Це дає змогу мати чотири угруповання військ (сил) на загрозливих напрямках і за потреби створювати оперативно-тактичні угруповання як резерв.
По-друге, завершено створення 13 нових бригад і 5 окремих батальйонів (дивізіонів), це значно зміцнило бойовий потенціал Сухопутних військ ЗСУ.
Також завдяки проведенню трьох черг часткової мобілізації наростили бойові спроможності Сухопутних військ. Військо поповнилося майже 92 тисячами бійців та 2,4 тисячі одиниць транспортних засобів з національної економіки країни.
По-третє, під час підготовки органів військового управління Сухопутних військ до виконання завдань за призначенням проведено 13 командно-штабних навчань. Серед них командно-штабне навчання з тероборони із практичним призовом на навчальні (перевірочні) збори військовозобов’язаних для комплектування підрозділів територіальної оборони. За метою та масштабами таке навчання проводили вперше за часів незалежності України.
— Які ефективні форми та способи ведення бойових дій нині впроваджують у Сухопутних військах?
— Протистояння російській агресії на сході країни дало ЗСУ значний досвід ведення бойових дій в умовах так званої гібридної війни. Зміна характеру бойових дій, зростання агресії незаконних збройних формувань за підтримки збройних сил РФ створили умови для зміни порядку застосування військ, упровадження нових, ефективніших способів ведення бойових дій.
У тактиці дій підрозділів Сухопутних військ відбуваються зміни відповідно до викликів та загроз з боку ворога. Найістотніші з них — активні оборонні дії та перехід до нестандартних наступальних дій у складі бойових (тактичних) груп за підтримки вогню артилерії, ударів авіації та активного застосування безпілотних літальних апаратів; переміщення підрозділів у межах опорних пунктів; контрснайперська, контрбатарейна боротьба підрозділів; постійна готовність військ до дій в умовах застосування супротивником зброї масового ураження; ведення блокувальних та штурмових дій штурмовими групами (загонами) під час захоплення укріплених опорних пунктів (об’єктів) супротивника у взаємодії з підрозділами інших військових формувань, підрозділами (групами) сил спеціального призначення.
— У Сухопутних військах є і стрілецька зброя, і бойові вертольоти, і зенітно-ракетні комплекси тощо. А які новинки озброєння та військової техніки надходять у війська?
— Нині Сухопутні війська на задовільному рівні укомплектовані основними зразками озброєння та військової техніки. Потреба є лише в автомобільній техніці, яка в умовах особливого періоду надходить із національної економіки.
На жаль, за технічним станом та терміном перебування в експлуатації більшість озброєння та військової техніки потребує модернізації або заміни.
Затверджені кошторисні призначення на 2015 рік дали змогу виконати заходи щодо підтримання у справному стані техніки армійської авіації, а також закупівлі запчастин і матеріалів для бронетанкової і автомобільної техніки, та відновлення справності неробочих вертольотів за рахунок робіт із продовження ресурсу показників агрегатів і ремонту окремих механізмів вертольотів, а також закупівлі запасних частин і матеріалів для техніки.
Пріоритетними напрямами розвитку озброєння і військової техніки визначено для механізованих (танкових) військ переозброєння на новий БТР вітчизняного виробництва, БМП-1М, танки «Оплот», взяття на озброєння безпілотних авіакомплексів та введення їх до складу бойових підрозділів. Для ракетних військ і артилерії — розроблення та взяття на озброєння перспективного комплексу автоматизованого управління артилерійськими батареєю та дивізіоном «Оболонь-А». Переозброєння на «Оболонь-А» дасть змогу зменшити тривалість циклів управління вдвічі та підвищити ефективність бойового застосування артилерії на 15—20%. А модернізація реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» підвищить ефективність застосування підрозділів реактивної артилерії на 30%. Для військ ППО планують переозброєння на цифрові радіолокаційні станції тощо.
— Які пріоритети для Сухопутних військ у співпраці з арміями країн — членів НАТО?
— Щоб стати повноцінним членом Альянсу, необхідно реформувати всі державні інститути, зокрема ЗСУ. Триває масштабна робота з узгодження функціювання Збройних сил із стандартами НАТО. Неприкрита збройна агресія Росії проти України гальмує реформування військової галузі, змушує витрачати величезні кошти на збройну боротьбу проти окупантів. Однак і в цих умовах намагаємося удосконалювати та розвивати ЗС. Велику допомогу в цій справі нам надають країни — члени НАТО.
До речі, військові фахівці закордонних партнерів традиційно високо оцінюють бойовий вишкіл підрозділів та військовослужбовців Сухопутних військ ЗСУ, який вони демонструють під час багатонаціональних операцій з підтримання миру і безпеки, зокрема в Африці та під час проведення багатонаціональних та спільних навчань. Нам є чим пишатися.
— Анатолію Савватійовичу, ви маєте досвід участі у війні в Афганістані. У чому відмінність бойових якостей особового складу в тих умовах і в нинішніх?
— Найвищою цінністю ЗC була і залишається людина в погонах, солдат. Від його підготовки, морального налаштування залежить перемога у збройній боротьбі. У радянській армії питанням морально-психологічної підготовки особового складу приділяли дуже багато уваги. Війна в Афганістані продемонструвала не тільки міць зброї, а й найкращі риси воїна-інтернаціоналіста: незламний дух, вірність присязі та бойовим традиціям.
Сьогодні ми бачимо, як лиха година об’єднала український народ в єдиній меті: не допустити знищення нашої незалежності, цілісності та державності. І головним інструментом у цій боротьбі виступили ЗСУ. На початку російської агресії вони були неукомплектованими, належно не озброєними та невмотивованими. Однак у короткі терміни народ і армія об’єдналися і зуміли дати достойну відсіч агресорові.
І знову головна дійова особа Збройних сил — солдат. У це поняття входять і генерали, і офіцери, і самі солдати, кадрові й мобілізовані. Маємо моральну перевагу над ворогом, тому що захищаємо свою землю, свої сім’ї та домівки, своє прагнення жити в оновленій демократичній державі. За майже два роки ведення бойових дій за особисту мужність та героїзм 22 захисників Вітчизни удостоєно високого звання «Герой України», 18 з них — військовослужбовці ЗС. Український народ може бути впевненим, що армія зуміє відстояти нашу свободу та незалежність.
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій ПУШНЯКОВ. Народився 1954 р. У 1975 р. закінчив Харківське вище танкове командне училище, у 1987-му — Військову академію бронетанкових військ, у 2000-му — Академію ЗСУ (факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня). Протягом військової служби обіймав командні посади — від командира танкового взводу до командувача Сухопутних військ ЗСУ. За виконання бойових завдань у Республіці Афганістан нагороджений орденом Червоної Зірки. Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького. 2005 р. очолював український миротворчий контингент в Республіці Ірак.