«Боги війни», перебуваючи поза безпосереднім контактом з противником, першими завдають нищівного удару по ворогу. Факт беззаперечний. Досягненню високих результатів на полі бою передують години, дні, тижні навчань. Від рівня готовності бійців і техніки захищати в теорії залежить наша з вами безпека на практиці. Початок російської агресії показав слабкі місця в організації оборони і водночас спонукав суспільство і владу переглянути тактику, ставлення до армії, а також її забезпечення. Про теоретичне моделювання і застосування знань у бойових умовах журналіст «УК» бесідував із командувачем ракетних військ і артилерії Збройних сил України — заступником командувача сухопутних військ генерал-майором В’ячеславом ГОРБИЛЬОВИМ.
— Навчання — це наближений до реальних бойових дій вид занять. Вони дають змогу максимально об’єктивно оцінити готовність підрозділів і військових частин до виконання бойових завдань. У цілому результатами навчань я задоволений. Підрозділи артилерії, які залучалися до навчань, показали досить високий рівень навченості й злагодженості. Безумовно, є певні недоліки, але виявлення їх стимулює до зростання і вдосконалення. Головне, що ці підрозділи засвоїли основні принципи, решта — справа тренування, подальших занять. Умови та можливості для цього є.
— Що показали навчання у контексті бойових дій на сході країни?
— Під час навчань відпрацьовано основні варіанти виконання завдань артилерійськими підрозділами. Особливу увагу приділено врахуванню досвіду практичного застосування артилерії під час бойових дій у війні на сході України, виконанню завдань в напружених умовах швидкоплинних активних дій військ. Тому з певними умовностями ці навчання і практичне виконання бойових завдань можна прирівняти до реальних дій.
— В’ячеславе Юрійовичу, чи забезпечені артилерійські підрозділи запчастинами, інструментами, іншим спорядженням?
— Забезпечення підрозділів ракетних військ і артилерії необхідним озброєнням, боєприпасами, майном — це один з пріоритетних напрямів, якому значну увагу приділяє керівництво Збройних сил України. Нині організовано системну роботу із забезпечення наших підрозділів усім необхідним. Певні труднощі є, оскільки вже давно експлуатуємо нашу техніку, але ми долаємо їх.
Проблема забезпеченості необхідним майном — це проблема не лише Збройних сил, а й можливостей вітчизняного оборонного промислового комплексу в галузі виробництва зразків озброєння та комплектуючих до них, ремонту, підтримки експлуатації.
— Яка роль ракетних військ і артилерії в зоні проведення АТО?
— Визначальну роль ракетних військ і артилерії в антитерористичній операції вже неодноразово підкреслювали і керівництво Збройних сил України, і я особисто. Фактично наш рід військ став основою вогневого ураження противника у збройному конфлікті на сході України. Недарма нинішні бойові дії називають «війною артилерії», а безпосередньо артилеристів знову почали заслужено називати «богами війни». Підрозділи ракетних військ і артилерії в зоні АТО виконали величезний обсяг завдань, вони забезпечували успіх у діях загальновійськових підрозділів, а головне — їм вдалося зменшити втрати наших військових.
Підтвердженням ролі артилерії можуть слугувати слова вдячності саме від офіцерів загальновійськових підрозділів, що часто лунали в ефірі під час бойових дій: «Арта, дякуємо за роботу!»
— Який потенціал має артилерія сьогодні і яким він буде завтра? Адже зараз переважно завдяки майстерності військових воюємо зброєю ІІ покоління і перемагаємо ворога, який має у своєму арсеналі зброю ІV покоління.
— На початок 2014 року бойовий склад ракетних військ і артилерії налічував дещо менше 200 ракетних, артилерійських, мінометних та протитанкових батарей. Більшість із них — скороченого складу або кадру і не спроможні були виконувати завдання за призначенням у повному обсязі через низьку укомплектованість особовим складом. Тепер ми вже маємо понад 350 готових батарей, що майже на 85% більше, ніж на початку 2014 року. До кінця цього року плануємо завершити укомплектування та привести в готовність ще близько 50 батарей, тож матимемо їх уже 400. Загалом бойовий склад ракетних військ і артилерії протягом 2014—2015 років збільшився більш ніж удвічі.
Водночас із кількісним зростанням маємо і якісне. Майже всі підрозділи мають практичний досвід бойових дій, тож готові будь-якої миті виконувати завдання.
Так, ми маємо зброю, яка дісталася нам у спадок від радянської армії. Проте розпочато системні заходи з переозброєння та модернізації озброєння ракетних військ і артилерії. Щоправда, цей процес довготривалий.
— Чи вистачає підрозділам бойових стволів? Розкажіть про перехід артсистем на калібр 155 мм. Вочевидь, це недешевий вид переозброєння.
— Гармат і снарядів у нас вистачає, і більшості з них вистачить ще не на один рік. Проте не буває нічого вічного: і техніка поступово витрачає свій ресурс, і боєприпасів з часом меншає. Тому й змушені думати про переозброєння, адже питання закупівлі або створення власних снарядів та артилерійських гармат для заміни наявних рано чи пізно постане.
Калібр 152 мм поширений в країнах колишнього СРСР та в деяких інших. Головний виробник гармат та боєприпасів цього калібру — Росія. Безумовно, у неї вже ніхто нічого не купуватиме.
А калібр 155 мм використовують саме в розвинених країнах, в ньому виготовляють найсучасніші артилерійські снаряди: далекобійні, високоточні, касетні. Тому наш вибір об∂рунтований. Його впровадження дасть змогу значно підвищити можливості вітчизняної артилерії. Так, це потребуватиме немалих коштів, проте ми й не намагаємося одразу робити повне переозброєння.
— Наші артилеристи вже мають безцінний досвід ведення гібридної війни. Вони виробили нові прийоми, про які хочеться знати детальніше у межах дозволеного.
— Бойовий досвід — це той інструмент, який підтверджує або спростовує статутні положення застосування військ, потребує нових вимог або повертає до життя старі способи виконання завдань. У цілому досвід бойових дій підтвердив більшість положень чинних бойових статутів, проте є кілька нюансів.
Скажімо, ведення бою конче потребує маневреності артилерії. На початку АТО вогневі засоби могли перебувати на позиції кілька годин. Але нині запроваджено принцип «маневр — вогонь — маневр»: підрозділи на одній позиції дислокуються протягом одного, максимум двох вогневих нальотів (це кілька хвилин), а потім міняють місце розташування, що забезпечує живучість батарей.
Використовуємо й старі забуті прийоми, зокрема тактику «кочуючої гармати», спосіб «окомірної підготовки». Відроджуємо застосування підрозділів артилерії у вигляді розвідувально-вогневого комплексу. В подальшому з отриманням новітніх засобів артилерійської розвідки та автоматизованого управління можливості розвідувально-вогневих комплексів будуть нарощуватися, до того ж матимемо змогу створювати в ракетних підрозділах розвідувально-ударні комплекси.
— Ширяться чутки про започаткування окремого артилерійського вишу. Це лише чутки чи справді плануєте?
— Пропозиції щодо створення окремого вищого навчального закладу ракетних військ і артилерії в місті Суми існують на рівні ініціатив. Це серозний крок, який має бути всебічно об∂рунтований. Нині молодших офіцерів ракетних військ і артилерії готують у Львові в Національній академії сухопутних військ на факультеті ракетних військ і артилерії. Там створені всі умови для якісної підготовки майбутніх офіцерів, є викладацький склад, необхідна навчальна матеріальна база, поряд — полігон для проведення бойових стрільб і польових занять. Навчальний заклад має потенціал для нарощування обсягів і якості підготовки.
У Сумах всього цього вже немає. Військовий інститут розформовано у 2007 році. Фонди вишу використовують для розміщення військових частин і установ Збройних сил, військового ліцею.
У Львівській академії зосереджено підготовку фахівців кількох спеціальностей, що дає змогу мати єдиний комплекс викладання загальних для всіх навчальних дисциплін: і загальноосвітніх (фізика, математика, теоретична та прикладна механіка, гуманітарні науки, іноземні мови) і військових. Такий підхід уможливлює оптимізацію витрат на утримання системи навчальних закладів. Це — державний підхід до справи.
— Що в умовах бойових дій найголовніше для керівника?
— Складне запитання. Це і особисті якості керівника, його моральна, психологічна та професійна готовність. Це і злагодженість його підрозділу, безліч інших складових. Але я не помилюсь, якщо скажу: головне для керівника — виконати бойове завдання і при цьому зберегти людей. Солдат в армії — це головний скарб, яким потрібно дорожити. Кожен із них заслуговує найвищої похвали. До прикладу, не можна обійти увагою подвиг батареї капітана Романа Боровньова. Завдяки професійно правильно прийнятим рішенням командир і його солдати під Вуглегірськом, атаковані з двох боків підрозділами противника, з танками та БМП, зуміли вистояти. Під час бою військовослужбовці підбили чотири танки, дві БМП, опинилися в оточенні, однак відмовилися від пропозицій противника скласти зброю. Чотири доби вони відбивали потужні атаки ворога і таки вирвалися з кільця. Така відвага і мужність командира заслуговують на відзнаку на державному рівні.
Про внесок артилеристів у перемогу над ворогом красномовно свідчать нагороди бійцям.
ДОВІДКА «УК»
Станом на 10 листопада відзначено 1048 військовослужбовців ракетних військ і артилерії, із них орденом Богдана Хмельницького І—ІІІ ступенів — 45, орденом «За мужність» — 84 особи, решту — медалями й відзнаками.
ДОСЬЄ «УК»
В’ячеслав ГОРБИЛЬОВ. Народився у 1963 році. Закінчив Одеське вище артилерійське командне училище. Протягом військової служби пройшов усі командні та штабні посади, зокрема командира артилерійського полку й командира артилерійської бригади.
У 1998 році закінчив Академію Збройних сил, отримавши оперативно-тактичний рівень освіти, а у 2009 році — оперативно-стратегічний рівень освіти, закінчивши Національний університет оборони України. З листопада 2014 року — командувач ракетних військ і артилерії.
Ольга ПРОКОПЕНКО,
«Урядовий кур’єр»