Давно мріяла відвідати Грузію, ознайомитися з культурою і традиціями, та й просто відпочити на морському узбережжі й посмакувати тамтешніми національними стравами. Цього року зробила собі такий подарунок і вирушила до Батумі, центру Автономної Республіки Аджарія. Вибір на користь Грузії пов’язаний і з тим, що завжди вважала країну дружньою до нас, яка так само постраждала і досі потерпає від російської агресії. До того ж маю багато друзів в Україні, вихідців із Грузії, й тих, від кого чула про гарні враження від відвідувань сонячного краю.
Отже, я також поділюся враженнями, які можуть бути корисними для майбутніх відпочивальників, й думками щодо розвитку туризму там і тут. Мій готель розташований на площі Пьяцца — це пам’ятка Батумі. Назва та архітектурний стиль цього місця нагадують венеціанську Площу Сан-Марко. Цікаво, що цій «маленькій Італії» лише дев’ять років, але вона стала найвідвідуванішим туристичним місцем. А вечорами тут можна гарно відпочити в одному з ресторанчиків і насолодитися виступами музикантів, які виконують свої композиції наживо.
Ще одна визначна пам’ятка Батумі, а водночас ідеальне місце для прогулянок — 10-кілометрова набережна. Неподалік порту на набережній височіє величезне оглядове колесо. Поряд вежа «Алфавіт» — пам’ятник давній грузинській абетці й скульптура, що рухається, «Алі і Ніно». У південній частині набережної є штучне озеро, на якому щовечора можна спостерігати шоу танцюючих фонтанів. На морському узбережжі — суцільна велосипедна доріжка, кафе, пляжна зона, прокат велосипедів та електромобілів, майданчики з тренажерами, є мінізоопарк, фонтани, фотозони, місця для відпочинку. Пропонують тут морські прогулянки на яхтах і катерах.
Слід обов’язково побувати у Ботанічному саду, візитівці Аджарії. Тут, де гармонійно поєднується чудова флора зі всіх куточків Землі, гулятимете хоч цілий день, адже загальна площа парку становить 113 гектарів. Треба бути готовим до спусків і підйомів, запастися питною водою. Також з Батумі можна самостійно з’їздити до Тбілісі, з екскурсіями — до Муханцеті, Кутаїсі, Сванеті, Казбегі та інших цікавих місць. Натомість не очікуйте від екскурсій і взагалі від сервісу рівня вже звичних українцям Туреччини та Египту. Все ще досить на початковому рівні. Наприклад, фірма, яка зустрічала в аеропорту, завезла нас не в той готель, а водій-гід виявився лише водієм.
Стосовно цін на затребуваний туристичний грузинський продукт, то все не надто дешево, але й не дорого. Пляшка вина у фірмовому магазині коштуватиме від 20 (200 гривень) до 200 ларі. Стандартна ціна чачі 28 ларі (280 гривень) за півлітра, порція хінкалі — 5 ларі, хачапурі по-аджарськи — 8—10 ларі. Слід обов’язково все скуштувати, але варто знати, як саме їсти, приміром, хачапурі чи хінкалі, аби не осоромитися.
Мені сподобався Батумі, де скрізь відчувається рух, прагнення до розвитку. Це місто — мікс стилів: старий Батумі зберіг свій вигляд, доповнивши його новими будівлями, не порушуючи загальної стилістики; новий Батумі починає нагадувати сучасний мегаполіс. Утім ще треба сильно постаратися, аби місто стало повноцінним курортом європейського зразка. Всі розуміють, що намагання перетворити місто на курорт було заповітною мрією Міхо, якого тут, до речі, згадують добрим словом. Звісно, не все вдалося.
Досвід розбудови курортного Батумі як окремо взятого міста країни можна запозичити й нам. До Батумі нині масово приїжджають українці, білоруси, гості з Європи, росіяни. І цей факт мене особисто обурив. Як можна приймати представників країни-агресора? Причому для росіян віза не потрібна, тоді як жителю Грузії для виїзду в Росію необхідна. Звісно, все вирішують гроші, яких росіяни залишають тут чимало. Натомість порадувало, що грузини ставляться до українців дуже гостинно, вважають нас побратимами та друзями. На відміну від росіян. Взагалі гостинність, щирість і бажання показати свою країну якнайкраще нівелює навіть певні промахи у сервісі.
У мене виникло єдине бажання: аби і в Україні з’явився свій Батумі — комфортний, чистий, зручний курорт, недешевий-недорогий, з цікавими туристичними атракціями. Наразі що маємо за подібною аналогією? Одесу з Ланжероном, Миколаїв з Коблевим чи Херсон з Арабаткою? Так, є. Але, вибачте, ціни в пристойних готелях там на порядок вищі, ніж турецькі, египетські та грузинські. Тож поки що, на жаль, мій вибір не за місцевими варіантами.
У нас із Грузією одне море, одне вино, одна доля. І бажання одне — нехай наші красиві й гостинні країни процвітають. Зокрема й завдяки туризму.