Питання анексованого Криму не втратить актуальності, поки півострів не повернеться під юрисдикцію України. У тому, що територіальна цілісність країни рано чи пізно відновиться, — жодного сумніву. Ця впевненість ще більше зміцнюється після прочитання книжки «Мустафа Джемілєв. Незламний» авторства аналітика компанії «Pro.mova» Аліма Мустафаєва та головного редактора інтернет-видання «Українська правда» Севгіль Мусаєвої.

Розповідь про основні віхи життя і політичної діяльності одного з лідерів кримськотатарського національного руху, народного депутата України, уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу ведеться в жанрі розлогого інтерв’ю. Мустафу Абдулджеміля, а саме так звучить його ім’я й по батькові, можна з повним правом назвати аксакалом української політики. За його плечима довгі роки життя на чужині після принизливої депортації з батьківщини, позбавлення волі за політичні переконання, загроза фізичної смерті під час тривалого голодування у виправно-трудовому таборі, спроба вбивства кримінальними злочинцями за намовою адміністрації пенітенціарного закладу, примусове видворення і заборона в’їзду до Криму після фактичної його окупації Російською Федерацією.

Його обрали головою Меджлісу кримськотатарського народу влітку 1991 року, і він одразу опинився на передньому краї боротьби з проросійськи налаштованою місцевою владою. Спілкуючись з інтерв’юерами, Мустафа Джемілєв не оминає жодного промовистого чинника, що призвів до прямої воєнної агресії сусідньої держави. Тут і погано прихована недовіра центральної української влади до кримських татар і їхніх лідерів, і присутність на півострові проросійських громадських організацій, і базування Чорноморського флоту РФ у Севастополі, і функціонування нелегальної розвідувальної мережі ФСБ і ГРУ, й упереджене ставлення працівників СБУ до татар, й антиукраїнська спрямованість Верховної Ради АР Крим, і відсутність збройного опору ЗС України під час захоплення штурмовими загонами росіян українських військових баз у містах автономії тощо.

Треба віддати належне Мустафі Джемілєву, що він не списує вину за допущені прорахунки ні із себе, ні з Меджлісу як представницького органу кримських татар у лютому 2014 року, коли відбулося найбільше за всі роки незалежності протистояння з проросійськими активістами під стінами парламенту в Сімферополі. Найбільшою стратегічною помилкою, як випливає з його відповідей, було те, що татари не зайняли 26 лютого 2014 року приміщення Верховної Ради Криму задля перехоплення ініціативи. За них це зробили горезвісні «зелені чоловічки» — російські диверсанти.

Від себе додам, що, напевне, іншою стратегічною помилкою Меджлісу стало те, що за всі роки відновленої української державності йому так і не вдалося налагодити повноцінної співпраці з проукраїнськими громадськими організаціями автономії. І коли прийшло горе на кримську землю, ця відокремленість не дала змоги виступити єдиним фронтом проти агресора. Показово, але в книжці респондент майже не згадує українську громаду Криму, так само, як і його співрозмовники.

Книжку «…Незламний» умовно можна поділити на дві частини. Якщо у першій викладено маловідомі сторінки біографії Мустафи Джемілєва і події, що передували анексії Криму, то у другій докладно проаналізовано дії окупаційної влади на півострові, підпорядкованої безпосередньо Кремлю, і рішення, які приймало вище політичне керівництво Росії у процесі захоплення частини території суміжної держави.

На думку Мустафи Джемілєва, щоб стримати агресію сучасного правителя Росії, потрібно й надалі запроваджувати економічні санкції. Заборона незаконною кримською владою Меджлісу за незалежну проукраїнську політику не послабить, а навпаки, посилить національний рух кримських татар.

Складається враження, що нині Мустафа Джемілєв і керівництво законодавчо-представницького органу кримських татар в особі Рефата Чубарова остаточно не визначилися, яку обрати стратегію і тактику стосовно окупаційної влади Криму, оскільки понад 200 тисяч татар після анексії півострова стали заручниками російських окупантів. Відновлення мовлення кримськотатарського телеканалу ATR на материковій Україні, формування добровольчого кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджіхана, блокада на адміністративному кордоні з окупованим Кримом тощо — все це спроби Меджлісу у взаємодії з центральною владою в Києві поступово наблизитися до реальної деокупації східних і південних регіонів України.

Хотілося б вказати ще на одну цікаву деталь, наявну в книжці «Мустафа Джемілєв. Незламний». Автори, готуючи видання до друку, напевне, розуміли, що пересічний читач в Україні мало знає правдиву історію кримських татар, які за радянської влади стали вигнанцями. Тому в книжці подано історичні довідки про депортацію народу і повернення його на рідну землю, а також короткі розвідки про Номана Челебіджіхана, Петра Григоренка, В’ячеслава Чорновола, Андрія Сахарова, Мусу Мамута, Юрія Османова.

Насамкінець. Друзі-колеги Мустафи Джемілєва на запитання, які риси його характеру вони відзначили, називають: чуйність, щирість, сміливість, безкомпромісність, працьовитість, скромність. І цей позитивний ряд людських чеснот можна продовжувати. Мустафа-ага, як люблять до нього звертатися одноплемінники, на запитання інтерв’юерів: «Що вам допомогло не здатися і боротися далі?» відповів так: «Якщо в тебе є переконання, ти повинен їх обстоювати завжди і не зраджувати їм за жодних обставин».

Не тільки за переконання, а й за правозахисну діяльність улітку 2014 року Мустафу Джемілєва удостоїли «Премії солідарності» — державної нагороди МЗС Республіки Польща. Частину грошей Мустафа Джемілєв пожертвував сім’ям Героїв Небесної Сотні. Цей благородний вчинок викликає глибоку повагу до нього, а ще впевненість у тому, що люди з такою світлою душею приречені на успіх.

Тарас ГОЛОВКО
для «Урядового кур’єра»