Навіть люди, далекі від премудростей юриспруденції, добре знають, що існує таке поняття, як презумпція невинуватості. Це по-перше. По-друге, що не менш важливо, правоохоронні органи та суди у діяльності повинні керуватися виключно Конституцією України та відповідними законами. Вони, до речі, зобов’язують усіх, хто розслідує справи, підтримує обвинувачення, виносить у них вердикти, всебічно, повно та об’єктивно досліджувати всі обставини й оцінювати докази в сукупності.

Це в ідеалі.

А що насправді? Відповідь на це майже рік тому дав голова Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) Гвідо Раймонді під час пресконференції у Страсбурзі. За його словами, на початок 2019-го в ЄСПЛ перебувало 7267 скарг, відповідачем у яких була Україна. За цим показником нашу державу випередили лише Росія та Румунія. На третьому місці серед загальної кількості порушень, на які скаржились українці й за якими було винесено рішення ЄСПЛ у 2018 році, — неможливість отримати ефективний правовий захист у національних судах.

По суті, таке «лідерство» створює не найкращий імідж Україні в питанні захисту прав і свобод громадян. Залишається сподіватися, що реформи в Україні з приходом до влади нової молодої команди врешті-решт наповняться реальним змістом, а не залишаться благими намірами, як було раніше. Враховуючи різну складність справ, об’єктивні й суб’єктивні чинники, годі сподіватися, що вердикти української Феміди завжди схвально сприйматимуть усі учасники судових процесів, а позови українців проти держави в ЄСПЛ зникнуть. Але хоч у найпростіших ситуаціях наші співвітчизники мають право бути впевненими, що суд не буде, так би мовити, в корпорації зі слідством та прокуратурою. Як це сталося під час розслідування справи, про яку йтиметься далі.

Ретроспектива

В «Урядовому кур’єрі» за 26 вересня минулого року було опубліковано статтю «Царицею доказів стали припущення?». У ній автор ставив під сумнів неупередженість івано-франківських фіскалів у розслідуванні справи, яку вони кваліфікували як умисне ухилення від сплати податків ТОВ «Західгазтех» і порушили кримінальне провадження щодо його керівників. І як свідчить подальший перебіг подій, для таких сумнівів були певні підстави. Але спершу нагадаємо суть справи.

Як зазначено в попередній публікації, два з половиною роки тому працівники головуправління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області провели документальну перевірку ТОВ «Західгазтех». Після цього звинуватили підприємство у фіктивних операціях. На думку фіскалів, ТОВ не закуповувало у ТзОВ «Катзорр» ізоляційної плівки для ремонту майже трьох кілометрів газопроводу ПАТ «Укртрансгаз», а підрядна організація ТзОВ «Сімузар» жодних будівельно-монтажних робіт з ремонту ізоляційного покриття труб цього газопроводу не проводила.

І хоч ніхто з податківців на місці проведення робіт не побував, їх виконання не перевіряв, це не завадило їм зробити висновок, що Західгазтех необґрунтовано відобразив у податковому обліку суму витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з вищеназваними структурами. Тому підприємство зобов’язали додатково сплатити до бюджету майже 2,4 мільйона гривень.

Безумовно, ситуація, коли фірми-одноденки, що відмивають кошти й безслідно зникають після прокручування багатомільйонних афер, — для України не рідкісна. Але Західгазтех, як свідчать підсумки його багаторічної роботи, до таких не належить. Основний напрям його діяльності — проєктування, будівництво й ремонт магістральних газопроводів, які він неодноразово виконував, приміром, на замовлення добре відомих у країні Укргазвидобування та Укртрансгазу. А щодо високоефективної роботи Укргазтеху, то про це переконливо свідчать не лише обсяги виконаних робіт на десятки мільйонів гривень, а й перерахування до бюджетів різних рівнів майже трьох мільйонів гривень щорічно.

З огляду на це можна констатувати, що своїми діями фіскали спільно з представниками наглядової інстанції та суду завдали багатомільйонних збитків не лише підприємству, а й державі. Адже рахунки Західгазтеху заарештовано, більш як рік підприємство простоює, знання й досвід його працівників нині використовують закордонні фірми, а державна скарбниця недоодержала мільйонні суми податкових надходжень.

Тому цілком закономірно постає запитання: чим саме керувалися фіскали, представники наглядової інстанції та судової влади, заблокувавши роботу підприємства, — державними інтересами, чи, можливо, вирішили довести, що завжди має рацію той, хто має більше прав?

Судити про це можна з перебігу подій, які відбулися після того, як керівники ТОВ «Західгазтех» не погодилися зі звинуваченнями на адресу підприємства і звернулися до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Докази можна ігнорувати?

Представники Феміди, вивчивши доводи сторін, винесли вердикт на користь підприємців. Після цього фіскали подали скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Його колегія, пославшись на недостатність документів, наданих підприємством про закупівлю ізоляційної плівки саме у ТзОВ «Катзорр», скасувала постанову колег з Івано-Франківська. Як наслідок — арешт рахунків та офісного приміщення підприємства в центрі Івано-Франківська. А львівські судді, вказавши на недостатність доказів Західгазтеху, зазначили, що «кожна із наведених вище обставин не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій». Тобто судді сумніваються, але виносять вердикт, який суперечить статті 62 Конституції України, де чітко закарбовано: «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Коли ж стало очевидним, що керівники — співзасновники підприємства Василь Катрич та В’ячеслав Борщов готові до нових судових баталій, щоб довести необґрунтованість і надуманість звинувачень, слідчий фіскальної служби ініціював судово-економічну експертизу. Фахівець Івано-Франківського філіалу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який спершу зазначив, що документи, надані Західгазтехом підтверджують здійснення господарських операцій, в підсумку дійшов висновку, що донарахування податку фіскалами… правильне.

Після цього слідчий адміністративну справу перевів у кримінальну площину і порушив кримінальне провадження проти Василя Катрича та В’ячеслава Борщова. Він запропонував їм визнати їхню вину, сплатити донараховану суму і штрафні санкції, що стане підставою для закриття провадження. Ґрунтуючись на припущеннях, інкримінував їм сплановані злочинні наміри щодо ухилення від сплати податків без будь-яких доказів.

Дотримуючись цієї версії, слідчий проігнорував те, що безпосередні виконавці робіт і службові особи замовника підтвердили факти придбання ізоляційної плівки та покриття нею газопроводу, є офіційний лист УМГ «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», у якому зазначено, що жодних зауважень щодо обсягу та якості виконання робіт у них до Західгазтеху немає. Навіть висновки незалежного аудиту Київської аудиторської служби, яка підтвердила, що Західгазтех не порушував податкового законодавства, належного реагування слідства не одержали. Ці, як і решта документів, наданих захистом, мабуть, не вкладалися у прокрустове ложе версії, вибудуваної слідством. Тому їх не долучили до справи.

Прокурор разом зі слідчим відмовилися задовольнити клопотання захисту щодо проведення повторної судово-економічної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі всіх, а не вибіркових документів, як це зробив місцевий експерт. Чому? Очевидно тому, що на столичних експертів важче вплинути, а їхні висновки можуть кардинально відрізнятися від зроблених в Івано-Франківську. В підсумку склалося враження, що підозрювані потрапили в лабіринт без виходу.

Без вини винуваті

Але, як відомо, в кінці кожного тунелю є світло. Головне — не зупинятися на півдорозі, а прямувати до нього. Саме так вчинили Василь Катрич і В’ячеслав Борщов та їхній захисник, домагаючись торжества закону. І таким світлом для них стало рішення судді Івано-Франківського міського суду Ольги Бабій. Вона, детально вивчивши матеріали справи, задовольнила клопотання захисту й ухвалила рішення щодо проведення повторної судово-економічної експертизи всіх документів Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Очевидно, прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Мар’яна Гулянич, яка здійснювала нагляд і відмовила захисту в долученні до справи додаткових документів та проведенні повторної експертизи, цього разу змушена була зважити на вердикт судді. Тому у клопотанні щодо продовження строку слідства вона зазначила: «Висновки експертизи мають важливе значення для з’ясування всіх обставин кримінального правопорушення та будуть мати доказове значення… Продовження строку слідства необхідне для завершення повного та неупередженого досудового розслідування».

Після цього підозрювані нарешті полегшено зітхнули, оскільки жодної вини за собою не відчували і були певні, що експертиза все розставить на свої місця. Саме так і сталося: столичні експерти після аналізу наданих їм документів дійшли висновку, що всі господарські операції ТОВ «Західгазтех» були реальними, а не фіктивними, як стверджували фіскали.

Проте Василеві Катричу та В’ячеславу Борщову, виявляється, радіти було зарано. Прокурор, яка у клопотанні щодо продовження строку слідства вказувала, що висновки експерта матимуть «важливе значення для з’ясування всіх обставин кримінального правопорушення та доказове значення», чомусь вирішила не чекати на них. Вона винесла постанову про закриття кримінального провадження щодо В’ячеслава Борщова не у зв’язку з тим, що у його діях немає складу злочину, а з… нереабілітуючих підстав. Ідентичну і щодо Василя Катрича навіть після того, як стали відомими висновки судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

По суті, прокурор скористалася поправкою до Кримінального кодексу України, якою збільшено суму збитків, необхідних для притягнення до кримінальної відповідальності. На думку захисту, зроблено це для того, щоб не визнати незаконного притягнення нею до кримінальної відповідальності керівників Західгазтеху.

Останніх це, безумовно, не влаштовувало. Адже закриття провадження з нереабілітуючих підстав не позбавило їх тавра злочинців. З огляду на те що постанову прокурора щодо Василя Катрича було винесено вже після оприлюднення висновків столичних експертів, він звернувся до суду для відновлення справедливості. Проте слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги на постанову прокурора про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Хоч як зазначено у п. 3.9.3 Правил поведінки працівника суду, він зобов’язаний «утримуватись від дій, які можуть справити враження про надання переваг одній зі сторін».

Василь Катрич та В’ячеслав Борщов налаштовані обстоювати свою невинуватість в ЄСПЛ. Шкода лише, що у разі винесення ЄСПЛ вердикту на їхню користь імідж України не поліпшиться, а компенсацію за порушення прав і свобод людини відшкодовуватиме держава, а не ті, хто винен у цьому.