Прикро повертатися втретє до тієї самої теми, та що поробиш, коли заплутана історія триває з 2015 року, а остаточну крапку в ній ще не поставлено? Ідеться про злочинну схему вимагання грошей в аграрних підприємств, яку організували певні правоохоронці Львівщини («УК» №34, 38, 42 від 17, 23 лютого та 1 березня 2018 року).

Нагадаємо: в аграріїв вимагали хабарі під страхом кримінальної відповідальності за нібито незаконний обробіток земель. Якщо вони погоджувалися і платили здирникам, під уже порушену справу про самовільне захоплення земель (отак — уже не просто незаконний обробіток, а самовільне захоплення, що має наслідком тяжче покарання!) підставляли невинувату сторонню людину. Погрозами та обіцянкою винагороди її змушували підписати угоду про визнання винуватості.

Безпідставна підстава

Так сталося і з малим підприємцем Тарасом Дуткою, жителем села Підгороднє під Золочевом. Коли він зазнав тяжкого каліцтва і лежав, майже не тямлячи себе від болю й не маючи грошей на лікування (йому довелося перенести три операції), вдавані добродії в погонах, на той час старший оперуповноважений управління захисту економіки у Львівській області Володимир Кудлак та його брат начальник відділу обласного управління захисту економіки Андрій Кудлак підсунули хворому фальшиву угоду про визнання винуватості за допомогу з лікуванням. Мовляв, те, в чому він зізнається, — незначне адміністративне порушення, за це належить лише невеликий штраф, який за нього заплатять.

Але сталося інакше: Жидачівський районний суд із численними процесуальними порушеннями, без присутності адвоката обвинуваченого визнав цю угоду і присудив Тарасові Дутці відшкодування збитків, нібито завданих державі, в сумі понад 500 тисяч гривень. Було накладено арешт на його автомобіль, а кошти, які він нібито винен, почали вираховувати із жалюгідної пенсії інваліда.

Тут Тарас Дутка збагнув, у яку халепу потрапив, і почав боротися, залучив громадськість, ЗМІ, зокрема «УК», чесних юристів, що не побоялися виступити проти корумпованої системи. До боротьби долучилися аграрні підприємства, які на прикладі Дутки воліли дати відсіч здирникам.

Удаване слідство

Прокуратура Львівщини спочатку намагалася відбутися суто символічними діями про людське око: там нібито й зареєстрували провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 ККУ (зловживання владою або службовим становищем), але слідчі обласної прокуратури не вживали у цій справі жодних слідчих дій.

Там заплющили очі на порушення й відверті фальсифікації у Жидачівському суді. А 31 січня 2019 року це провадження закрив начальник слідчого відділу прокуратури Львівської області Андрій Пшеничка.

Втім, адвокат і правозахисник Олег Мицик, діючи в інтересах Тараса Дутки, оскаржив постанову про закриття провадження і слідчий суддя Галицького районного суду Львова Христина Мисько 18.03.2020 року скасувала її. При цьому суддя наголосила на таких причинах скасування даної постанови, як «передчасність викладеного в постанові слідчого висновку про відсутність ознак кримінального правопорушення, поверхневе досудове розслідування, поверхневу перевірку доводів, зазначених у заяві…». На думку слідчого судді, слідчий Пшеничка не вжив усіх належних заходів для проведення повного, об’єктивного та всебічного розслідування.

Апеляційний суд Львівської області скасував вирок про затвердження угоди про визнання винуватості, винесений Тарасові Дутці у Жидачівському районному суді. Під тиском неспростовних доказів прокуратура відмовилася від звинувачень проти Тараса Дутки («УК» від 18.06.2020).

То що, справедливість перемогла? Та не зовсім. Адже мало зняти несправедливе обвинувачення, треба покарати справді винних, здирників — правоохоронців та суддів-фальсифікаторів. Ми сподівалися, що так і буде, адже кримінальне провадження передали до ДБР для нового розслідування. Та виявилося, що авторитет цієї установи у масштабах України не зовсім стосується її Львівського територіального управління.

На думку адвоката, дії слідчого спрямовано на затягування часу, аби минув термін притягнення фігурантів справи до кримінальної відповідальності. Про всі ці факти він повідомив керівництво ДБР у Києві, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Офіс Генерального прокурора.

Свідок без обвинувачених

Слідчий першого слідчого відділу цього управління Тарас Дзьоба вперто відмовляється визнати свого тезку Дутку потерпілим у цій справі, лише свідком: мовляв, він не зазнав ані фізичної, ані матеріальної, ані моральної шкоди. Мабуть, обвинувачення у злочині, якого Тарас Дутка не вчиняв, не завдало йому моральної шкоди, а відрахування з пенсії, арешт майна, зокрема автомобіля, — матеріальної?

Натомість, якщо Тарас Дутка, за версією слідчого ДБР, — свідок, то свідок чого? І хто тоді потерпілий?

Адвокат адвокатського об’єд­нання «Галицька правнича група» Олег Крет, що представляє інтереси Тараса Дутки, не раз звертався до суду, оскаржуючи постанову слідчого Дзьоби про відмову у визнанні Тараса Дутки потерпілим. Суд зобов’язував слідчого винести нове процесуально вмотивоване рішення і… сторона потерпілого отримувала нову відмову! І так п’ять разів поспіль.

Аби зрозуміти, якої позиції дотримується суд і наскільки вона відрізняється від позиції слідчого ДБР, наведемо витяги з постанови Личаківського районного суду Львова від 20 грудня 2020 року (решта постанов з тієї самої справи майже від неї не відрізняються). Отже, слідчий суддя Володимир Мармаш на початку зазначає: «Слідчий в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив».

І далі по суті справи: «Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, заявник Дутка Т.П. в межах даного кримінального провадження був допитаний як свідок, постановою слідчого від 09.11.2020 встановлено, що останньому не була завдана будь-яка шкода, тому Дутка Т.П. як потерпілий не залучався. Однак такий висновок слідчого є безпідставний, оскільки КПК України не виключає можливості набуття статусу потерпілого особою, яка була допитана в якості свідка, при цьому слідчий, виносячи оскаржувану постанову, повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення Дутці Т.П. шкоди».

Однак насправді текст відмови слідчого, яку Тарас Дутка та його представник оскаржували в суді, не містить жодного аналізу та мотивів, ця відмова складається із двох коротких абзаців. Отже, суддя доходить обґрунтованого висновку: «Відмова у визнанні Дутки Т.П. потерпілим належним чином не мотивована слідчим… Враховуючи наведене, слідчий суддя доходить до переконання, що постанову слідчого слід скасувати». І вчинив згідно з переконанням, тобто скасував постанову. І таке відбувалося без будь-яких змін п’ять разів поспіль.

Слідчий посилається на те, що він незалежна процесуальна особа. Що, настільки незалежна, що може не виконувати ухвалу слідчого судді без надання будь-яких аргументів, не надає суду жодних пояснень у справі і зовсім не з’являється на судові засідання без повідомлення причин?

Чому правосуддя раптом почало пробуксовувати? Пояснення очевидне: якщо буде потерпілий, то мають бути винні. У даному разі такими треба визнати працівників правоохоронних органів, а цього, вочевидь, декому ой як не хочеться. На це є підтвердження: стосовно тих панів, прізвища яких ми згадували вище, жодних слідчих дій не ведуть, ні підозри, ні звинувачення їм не висунуто. У цьому й полягає причина впертої відмови Тарасові Дутці у статусі потерпілого — потерпілий має право контролювати перебіг розслідування, свідок — ні.

На думку адвоката, дії слідчого спрямовано на затягування часу, аби минув термін притягнення фігурантів справи до кримінальної відповідальності. Про всі ці факти він повідомив керівництво ДБР у Києві, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Офіс Генерального прокурора.

Скарга — бумеранг

У відповідь Офіс Генпрокурора переслав скаргу до Львівської обласної прокуратури, представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини зауважив, що не має права втручатися в розслідування, яке провадять правоохоронні органи. А керівництво ДБР переправило скаргу до того самого Львівського територіального управління, на дії якого скаржився представник Тараса Дутки.

Львівська обласна прокуратура не знайшла підстав для відсторонення слідчого у цьому кримінальному провадженні. Не знайшлося й підстав для перекваліфікації цієї справи з частини 1 на частину 2 ст. 364 ККУ. А це важливо — частина 2 стосується діянь, що спричинили тяжкі наслідки, і передбачає відповідно тяжче покарання. Якщо ж зважити на розміри відкупного, яке брали здирники, і на поламані людські долі, так і є. Адже не єдиний Тарас Дутка втрапив у халепу, були й інші, але не знайшли в собі сил боротися.

Свій свого не видасть

Так само прокуратура відмовилася порушити службову перевірку стосовно дій прокурорів у цьому кримінальному провадженні. До речі, тут цікавий нюанс: у скарзі адвоката йдеться: «Є інформація про отримання працівниками правоохоронних органів неправомірної вигоди від агрофірм».

Натомість з обласної прокуратури відповідають: «Підстав для проведення службової перевірки стосовно прокурорів у даному кримінальному провадженні, в тому числі щодо відповідності їх майнового стану, не встановлено». Але ж у скарзі не було наголошено, що йдеться про статки саме прокурорів! Вочевидь, в обласній прокуратурі про це краще знають.

Тобто курсу, взятого на зливання справи, дотримується не лише слідчий Дзьоба.

У чому причина такої одностайності? Це не лише хибне уявлення про честь мундира — мовляв, своїх треба захищати і не допускати розголосу. Тут може бути причина ще вагоміша: важко припустити, ніби злочинне угруповання, про дії якого йшлося на початку, складалося лише із двох осіб. Дії деяких суддів та прокурорів свідчать, що коло залучених до злочинної діяльності набагато ширше. Тобто певна частина правоохоронної системи Львівщини захищає не просто своїх, а самих себе.

Ось і виходить, що до перемоги ще далеко, хоч на торжество справедливості все-таки сподіваємося. Адже доки всіх винуватців у цій справі не покарано, доля Тараса Дутки може спіткати будь-кого. Коли кажемо, що у нас існує правосуддя для всіх, це означає для кожного. Попустимо раз, другий — і правосуддя не залишиться ні для кого