Черкащина здавна славилася якістю звичайної води. У багатьох куточках Шевченкового краю вам розкажуть про цілющі властивості саме їхньої води. Вона напувала подорожніх із цілющих джерел, тамувала спрагу прохолодною свіжістю криниць та колодязів. За легендою, святий апостол Андрій, мандруючи Холодним Яром поблизу Головківки на Чигиринщині, напився із джерела, яке потім за цілющі властивості назвали Живуном. Дуже вже смачною видалася йому та вода. Як з’ясувалося пізніше, містить вона майже 30 корисних мікроелементів та чимало срібла.
Цивілізація неухильно йде вперед, а природні блага завдяки технічному прогресові доступні кожному. Водогони помережили територію міст і сіл, доставляючи життєдайну рідину мало чи не в кожний будинок чи подвір’я. Варто відкрити кран, і з нього поллється належно очищена й підготовлена до вживання питна вода.
Чи безпечно пити із Дніпра
Проте у нашому водному господарстві далеко не все так, як хотілося б. Надто на тлі повідомлень, що Україна кілька років тому увійшла до списку країн з найбільш небезпечною і несмачною водопровідною водою. Відповідний рейтинг склали на основі даних центрів контролю і профілактики захворювань міністерства охорони здоров’я США.
Можна по-різному ставитися до такої оцінки іншої країни, проте вона не тільки насторожує, а й змушує прискіпливіше ставитися до ситуації з якістю питної води. Адже й наші фахівці не приховують проблем, які їх турбують.
За класифікацією ЮНЕСКО, Україна належить до країн з малим рівнем водного забезпечення (тисяча кубічних метрів на людину). Як зауважують фахівці, українці черпають питну воду на 80% із поверхневих джерел, а в окремих регіонах цей показник доходить навіть до 100%. Це попри те, що саме ці об’єкти останніми десятиліттями активно забруднюються та міліють, а держава не докладає зусиль для їхнього очищення. Приміром, деградуюча екосистема Дніпра нині забезпечує 70% питно-господарських потреб, зокрема й Черкащини.
Глобальні зміни клімату вирішальні й для України. Зростання середньорічних температур провокує активне випаровування вологи. Нині воно вдвічі більше, ніж іще 20 років тому. Отож чи не доведеться нам уже через три десятки років або й раніше імпортувати питну воду? Не випадково на численних круглих столах проблему формулюють саме так. Як зазначають експерти й дослідники — провідні науковці України з водних ресурсів, головні чинники загрози — кліматичні, техногенні, антропогенні та біологічні, які нині зійшлися в одне коло проблем.
До прикладу, одна з областей Центральної України — Черкаська. Протягом багатьох років діяльності КП «Черкасиводоканал» забезпечує жителів обласного центру питною водою, якість якої за всіма показниками відповідає державним стандартам.
Продукту з водогону є альтернатива
Але чому ж багато черкащан вирішили відмовитися від води з-під крана і використовують, як вважають, менш небезпечну альтернативу — привозну або бутильовану? Приміром, сім’ї Павленків, Кикотів, Федорченків та багатьох інших, які живуть у центральній частині міста, віддають перевагу воді в цистернах, яку підприємці набирають зі свердловини в с. Думанці Черкаського району. Так чинять і чимало інших черкащан. Знайомі готують їжу з бутильованої води, яку купують.
Їхні сумніви мають підстави. Директор КП «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко на сайті підприємства роз’яснює: «У воді є залишки хлорорганічних сполук. Додаткового доочищення сорбентами, які видаляють присмак і запах, ми не використовуємо. Але підкреслюю, що вода абсолютно безпечна. Тим, кого непокоять залишки хлору, ми пропонуємо альтернативу — артезіанську воду, яку можна набрати у бюветі на території підприємства. Цю воду я й сам уживаю».
Число контрольованих показників зростає
Які ж заходи застосовують на підприємстві, щоб удосконалити технологічний процес одержання питної води? Як розповіла начальниця лабораторії КП «Черкасиводоканал» Тетяна Проценко, здійснювати глибоке очищення поверхневої води, яку подають споживачам, дає змогу використання сучасних коагулянтів, флокулянтів, реагентів для знезараження та автоматичне дозування всіх реагентів, використання амонізації для пролонгації дії хлору у водорозподільній мережі. Як наслідок, вміст хлорорганічних сполук після цих процедур значно зменшується. Контроль за цими процесами здійснює сучасна лабораторія.
Чи досягають зусилля працівників підприємства мети? Як роз’яснила Тетяна Павлівна, питна вода вважається продуктом високої якості, якщо вона відповідає нормативним документам на неї, в даному разі це ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» та має запас за величиною показників якості для уникнення непередбачених ситуацій. Однією з таких ситуацій може бути паводок, під час якого різко змінюються показники поверхневої води — джерела водопостачання.
На думку керівниці лабораторії, нині контроль за якістю питної води в Україні наздоганяє контроль у європейських країнах та США. Лабораторія КП «Черкасиводоканал» проводить дослідження методами, які давно використовують за кордоном. Це методи атомної абсорбції, газової хроматографії, рідинної хроматографії та інші. Контролюють вміст металів, пестицидів, гербіцидів, хлорорганічних та інших сполук. З 1 січня 2022 року введено в дію ІІІ етап лабораторного контролю питної води згідно з ДСанПіНу 2.2.4-171-10.
Нині лабораторія водоканалу проводить контроль якості питної води за 54 показниками. Із січня наступного кількість контрольованих показників збільшиться до 80.
Щодо згаданої оцінки якості води в Україні американських фахівців, то, на думку Тетяни Проценко, тут неправильне порівняння контролю та профілактики захворювань і якості води. В Україні, зокрема і в Черкасах, проблема захворюваності населення, очевидно, пов’язана з хімічною промисловістю, яка безбожно забруднює навколишнє середовище викидами в атмосферу й поверхневі джерела. А також з використанням пестицидів і гербіцидів у сільському господарстві, залишкові концентрації яких тривалий час не контролювали, і деякою мірою з аварією на ЧАЕС.
Удосконалювати є що
Проте один з істотних недоліків в Україні — брак методик виконання лабораторних вимірювань. За сучасними мірками, лабораторія має проводити валідацію (підтвердження відповідності) аналітичних методик, тобто експериментально доводити, що методика придатна для розв’язання передбачених завдань. Але цей експериментальний доказ потребує чимало додаткових затрат, коштів для яких поки що бракує.
«Гадаю, у майбутньому ця процедура працюватиме, і різниця між лабораторіями різного рівня стане мінімальною, — висловлює надію Тетяна Проценко. — Проблема в Україні — нестача стандартних зразків для лабораторних вимірювань».
Нині підприємство «Черкасиводоканал» щодня подає споживачам 70—80 тисяч кубометрів питної води. Кропітку працю колективу комунального підприємства неодноразово відзначали. Кілька років тому його визнано переможцем конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України». Продукт, який постачає Черкасиводоканал, як наголосили в лабораторії підприємства, належить до найкращих, одержаних із поверхневого джерела.
Нові стандарти — нові надії
Проте є й зворотний бік медалі. Усі, хто бував за кордоном, зокрема в Європі, відзначають значно вищі смакові й хімічні властивості тамтешньої води. Там, виявляється, можна пити з-під крана без побоювань завдати собі шкоди. Одначе на сьогодні Україну та Європу в питанні якості питної води порівнювати не можна, вважають у КП «Черкасиводоканал». Високу якість там забезпечують такі тарифи, які для українців занадто високі.
Модернізація цього та інших подібних підприємств, ефективність їхньої роботи цілком залежать від фінансування. На жаль, чимало з них у різних регіонах перебувають у критичному стані. У Черкасах пригадують, як не раз через несвоєчасне затвердження тарифу недоотримували десятків мільйонів гривень. А про використання активованого вугілля як сорбенту, кажуть, можна лише мріяти. Адже це настільки дорого, що ставити таке завдання нереально.
Проте дивитися з надією в завтрашній день дає змогу те, що в Україні нині триває робота для введення нового стандарту на питну воду. Цей нормативний документ буде тісно пов’язаний з директивою ЄС 98/93 про якість води, призначеної для споживання людиною. Він пропонує розширити контроль питної води щодо багатоядерних ароматичних вуглеводнів, провідності, тритію та загального іонізуючого опромінення.
Істотно знижує якість стан води у Дніпрі, яку дедалі важче доводити до необхідних споживчих параметрів. Головна водна артерія країни, як і інші річки, потребують негайного оздоровлення. Нинішнє очищення, як вважає експерт, координаторка водних програм Ганна Цвєткова, не позбавляє річку забруднення нітратами та фосфатами. За останні 15—20 років вміст цих речовин зріс у десятки разів через використання фосфатних мийних засобів. Аварійний стан каналізаційних мереж та незаконні врізування в колектори багатьох споживачів призводять до потрапляння неочищених стоків у річки.
Без регламентів і з відхиленнями
Ситуація з водопостачанням в інших містах та районах Черкащини, як стверджують фахівці Держпродспоживслужби, досить складна. Сотні торішніх перевірок та комісійних обстежень комунальних водопровідно-каналізаційних підприємств, об’єктів водопостачання виявили чимало порушень вимог санітарного законодавства. Впадає в око брак технологічних регламентів, робочих програм з підготовки води та виробничого лабораторного контролю безпечності та якості питної води. На деяких підприємствах немає достатнього запасу реактивів для її очищення та знезараження. Водозабірні й водоочисні споруди у містах і селах потребують капітального ремонту.
Комунальні водогони міст Золотоноша, Ватутіне, Городище, Кам’янка, Тальне, Чигирин, селищ Катеринопіль, Маньківка, Чорнобай, інформують у Держпродспоживслужбі, тривалий час подають населенню питну воду з відхиленнями від нормативних вимог за окремими показниками якості, зокрема органолептичними, загальної жорсткості, вмістом заліза, марганцю, нітратів.
Як встановили перевірки, належний виробничий лабораторний контроль не проводять на третині комунальних водогонів області, зокрема Городищенського та Золотоніського районів, сільських та відомчих водогонах Городищенського, Драбівського, Канівського, Катеринопільського, Лисянського, Корсунь-Шевченківського та Лисянського районів. Лише 45 водогонів області подають воду населенню відповідно до розроблених технологічних регламентів, з них тільки 23 погоджено в установленому законодавством порядку.
Річ не тільки в покараннях
Певним керівникам комунальних підприємств та сільським головам після перевірок доведеться сплатити штрафи й наполегливо працювати над усуненням численних недоліків, перелічених у приписах, розпорядженнях та пропозиціях фахівців Держпродспоживслужби. Проте самими покараннями справу з місця не зрушиш. Очевидно, проблема набагато складніша й масштабніша, ніж бачиться в тому чи іншому місті чи селі.
Адже нікуди не подітися від того, що відставання України від розвинених країн у середній тривалості життя та високій смертності, крім інших чинників, певною мірою пов’язані саме зі споживанням низькоякісної питної води. Масштаби проблеми диктують і необхідний комплекс невідкладних заходів. На думку фахівців, засади нової водної політики мають містити курс на активне водозбереження, модернізацію очисних споруд за найкращими світовими стандартами, аби мати змогу повторно використовувати очищену воду, реалізацію намірів і програм порятунку річок, особливо Дніпра та його приток.
Уже давно час прирівняти проблему якості та кількості наших водних ресурсів до питань національної безпеки й адекватно протидіяти загрозі можливого зневоднення.