НАБОЛІЛО 

У Полтаві відбулося засідання «круглого столу» «Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес»
 

У місті над Ворсклою презентували дослідження за кілька останніх років Міжнародної фінансової корпорації (IFC) з цього питання. Висновок невтішний: в Україні щось таки робиться з реформування цієї сфери, але недостатньо.

— Ми звикли більше балакати на цю тему. Така думка людей, які заробляють гроші в Україні, — зауважив керівник проекту IFC Сергій Осаволюк. Серед «рудиментів» і «атавізмів», яких треба позбутися, він назвав корупцію, звичку державних чиновників брати хабарі, наявність у країні великої армії контролерів і перевіряючих тощо.

$900 млн на хабарі

Так, за його даними, в Україні щороку перевіряють 68% підприємств, тоді як у деяких європейських країнах — лише 5%. Окрім того, 46% опитаних у 2010 році представників підприємств підтвердили, що вдавалися до неофіційних шляхів вирішення питань із державними органами, витративши за рік на «врегулювання справ» у середньому 10% обігу компанії. Тоді ж вітчизняний бізнес витратив приблизно 7,2 млрд грн ($900 млн) на отримання дозволів, проходження перевірок та процедури технічного регулювання. Для порівняння: ця сума коштів еквівалентна вартості праці майже 195 тисяч осіб, які працюють на повну зайнятість протягом року в Україні!

Ну, грець із ним, нехай уже перевіряють великі підприємства, кажуть бізнесмени, але ж від різного роду контролерів (пожежний нагляд, податкова, Держгірпромнагляд, санітарна й ветеринарна служби тощо) потерпає й так званий мікробізнес. Причому деякі невеличкі підприємства перевіряють по кілька разів на рік.

— Навіщо? — дивується Сергій Осаволюк. — Складається враження, що в державних органів контролю немає аналізу ризиків. І вони роблять перевірки навмання. А держава їм ще й зарплату платить. До того ж стало аксіомою, що перевіряючі знаходять порушення на об’єктах, навіть якщо їх там немає.

Принагідно хтось з учасників засідання «круглого столу» розповів невигадану історію, як перевіряли один із магазинів торговельної мережі «Метро». Не знайшовши видимих порушень, інспектор оштрафував адміністрацію за зім’яту етикетку на якійсь там пляшці з напоєм. Через це, мовляв, покупець не може зорієнтуватися у складі напою.

На думку Сергія Осаволюка, застарілі в нас і вимоги щодо державної стандартизації: вони не відповідають духові часу. Нині видається смішним, що інспектор праці вимагає в адміністрації готелю, наприклад, щоб у всіх номерах радіоточки були розташовані на певному рівні, на ліжках лежали ковдри встановленого зразка, а на підлозі — килимки відповідного розміру й кольору. Згадали й про дублювання органів контролю. Сергій Осаволюк повідомив, що в Україні налічується 85 контролюючих органів, тоді як у більшості європейських країн їх не більше 30. Не розв’язана в Україні й проблема з отриманням спецдозволів і ліцензій.

Позитивні ознаки інвестклімату

Учасники зібрання не оминули й усього того позитивного, що роблять органи держвлади для створення умов для розвитку бізнесу на Полтавщині. Вони зазначили, що в області виконуються Програма залучення інвестицій до 2015 року та цільова Програма підтримки інвестиційної діяльності, зміцнення міжнародного іміджу та розвитку міжнародного співробітництва на 2011—2013 роки. Завдяки їхній реалізації торік місцевими підприємствами та організаціями було освоєно 10,2 млрд грн інвестицій в основний капітал, що становить 119,6% обсягу 2010 року. А вже в І кварталі цього року за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 2,2 млрд грн капінвестицій, що майже вдвічі більше порівняно з відповідним періодом 2011-го. У розрахунку на душу населення — майже 6,9 тисячі гривень.

Понад 80% усіх інвестицій в основний капітал освоєно за рахунок власних коштів підприємств та організацій. Найбільшу частку при цьому —  майже 57,6 %, або 6,7 млрд грн — спрямовано на розвиток промисловості.

Особливу увагу в області приділяють залученню прямих іноземних інвестицій, обсяг яких з початку інвестування (на 1 квітня 2011 р.) становив майже $781,5 млн, що на 11,3% більше, ніж на початок 2012-го, та в розрахунку на душу населення становив $530.

У 2011-му в області реалізовано приблизно 300 інвестпроектів, що дало змогу створити 2 тисячі нових робочих місць, а в 2012-му програмами соціально-економічного розвитку районів і міст передбачено реалізувати їх 500 (!) на майже 4 млрд грн. Зокрема 9 проектів у сфері машинобудування, 27 — будівництва сучасних тваринницьких комплексів, 14 — у сфері охорони здоров’я, 5 — культурно-мистецьких тощо.

Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки області потребує системного аналізу бізнес-середовища з подальшою оптимізацією системи державного впливу.

Загальний висновок учасників засідання такий: Україна почала демонструвати позитивні ознаки створення сприятливих умов для зростання бізнесу та поліпшення інвестклімату. Проте ці кроки були знівельовані незадовільною реалізацією реформ. Доки рівень виконання законодавства в країні не зросте, Україна ризикує залишитися у категорії «країн з потенціалом» і пасти задніх серед активніших і орієнтованих на реформи економік. А ще — підприємства в Україні мають долати багато труднощів, щоб поліпшити свою роботу і стати більш конкурентоспроможними на зовнішньому та внутрішньому ринках. Роль держави — допомогти їм у цьому шляхом зменшення регуляторного навантаження та спрощення процедур ведення бізнесу. Однак через надмірну зарегульованість підприємствам в Україні надто важко запроваджувати інновації або підтримувати темпи зростання, бо вони витрачають багато часу, сил і фінансових ресурсів на забюрократизовані процедури, великий документообіг і корупцію. Зрозуміло, що за таких обставин запровадження інновацій та розвиток новітніх технологій не є пріоритетними напрямками їхньої діяльності.