Для чималої кількості українців життя закономірно розділилося на «до Майдану» і «після нього». Так, ми на цьому етапі втратили Крим. Так, на сході йде війна, і нічого закривати на це очі, підшукуючи для неї м’якші визначення. Так, про дружбу з росіянами треба забути назавжди. А ще краще – усвідомити, що її ніколи й не було, бо українців в усі часи просто використовували, та ще й затикаючи при цьому рота.
Але найголовніше, чи маємо ми оті зміни, за які боролися справжні герої Майдану, а не ті, хто всілякими правдами й неправдами тепер намагається примазатись «до процесу»? Небесна Сотня, яка перетворилася на тисячу, поклала свої життя за те, щоб нас, українців, влада чула, причому з першого разу, а не тоді, коли від бухання у глуху стіну люди розбивають лоби. Це, як мовиться, приказка, а тепер казка, тобто конкретика.
…Вчорашній ранок почався для мене з не зовсім звичайного телефонного дзвінка. З громадської приймальні Міністерства внутрішніх справ телефонував чоловік, який, як і ще до двох десятків людей, приїхав туди на прийом до керівництва міністерства. Виявляється, що в четвер, з 11 до 13 години з відвідувачами повинна була спілкуватися перший заступник міністра пані Катерина Згуладзе. «Ви розумієте, – пояснював він, – по телефону сказали, що прийом буде, а зараз нам усім кажуть, що ніхто нікого не прийматиме, мовляв, щось там у них помінялося – і навіть графік прийому зняли, бо він відновиться не раніше лютого, але ж тут зібралися люди, які з’їхалися з усієї України. Є зі Львова, з Івано-Франківська, інших міст… Одна бабуся он навіть погано почувається, бо дізналася, що стільки кілометрів їхала даремно, – і їй тут люди вже «Швидку» викликати зібралися… Що нам робити?»
Тож маємо майже класичне «Хто винен?» і «Що робити?». Щоб з’ясувати бодай, чи приймуть людей, відкриваю офіційний сайт МВС, де є контактна інформація керівників і… о пів на десяту ранку не відповідає жоден з телефонів у приймальнях: ні в міністра, ні в його першого заступника, ні в керівника апарату – усі вони працюють у режимі факсу. Дякувати Богові, телефон прес-служби, чи то пак управління зв’язків із громадськістю таки відповів: пояснюю ситуацію – і мені жіночим голосом обіцяють усе з’ясувати.
А люди у цей час нервують: мовляв, «нас і так з усіх боків притискають, остання надія була на цю зустріч, то нас приймуть чи правди ніде немає?» Таки знаходжу можливість додзвонитися у приймальню першого заступника – жіночий голос на тому кінці дроту обіцяє все з’ясувати, а я тішу себе думкою, що раз аж дві жінки взялися за справу, вона просто мусить зрушити з мертвої точки. Але мені раптом кажуть, що десь таки була інформація про відміну графіка прийому громадян – мовляв, він навіть із сайту зник. Намагаюся пояснити, що навіть якщо це так і люди щось неправильно зрозуміли, вони їхали у стольний град Київ за тридев’ять земель – і відправляти їх ні з чим на користь справі не піде. Ніби прислухалися – й навіть пообіцяли владнати ситуацію.
Я ж, бажаючи допомогти міністерським прохачам, вирішила з’ясувати, хто ж і що переплутав. Отже, на сайті МВС є вкладка «Приймальня громадян», яка розгортається у кілька позицій. Серед них – і позиція «Графік особистого прийому керівництвом МВС України», яка просто не відкривається. Тобто, жодних тобі пояснень, що цей захід тимчасовий і коли прийом відновиться… Натомість на офіційному порталі Національної академії внутрішніх справ цей графік можна подивитись будь-якої миті – саме туди відсилає «Гугл» тих, хто задає у пошуку «МВС України, графік прийому». Зрозуміло, що хай цей портал і офіційний, але все ж таки іншої структури, тож довіряй, але перевіряй…
На міністерському сайті – на сторінці, що представляє його керівництво, є номер телефону довідкового бюро МВС. Набираю його і розумію, що саме він ввів у оману людей, а жоден чиновник із міністерства не винен. От не винен – і край! Не вірите? І дарма. Виявляється, довідкове бюро, як зараз модно, відповідає громадянам голосом… автовідповідача. Тобто, якщо ви хочете з’ясувати оце, натисніть «1», якщо це – то вже «2», і так далі. Чесно кажучи, мене особисто дістає автовідповідач компанії «Воля» – поки доб’єшся толку від них, витратиш щонайменше півгодини, а найчастіше просто плюнеш – і кинеш трубку… Тут, щоправда, вже цифра «2» приємним чоловічим голосом знайомить вас із отим самим таємничим графіком прийому. Якщо вірити міністерському автовідповідачеві, пан Аваков зустрічається з людьми двічі на місяць по вівторках. Понеділок закріплений за панами Сергієм Яровим та Володимиром Гриняком. У той же вівторок нібито можна потрапити до Михайла Вербенського, середа й п’ятниця «дає змогу» побачити інших керівників, а ось четвер обіцяє за потреби ділову зустріч з першим заступником пані Катериною Згуладзе-Глуксманн.
А тепер запитання: то що, ніхто у міністерстві не знає, яка інформація йде до людей через їхнє довідкове бюро?! От і вір після цього автовідповідачам, навіть якщо вони належать такій серйозній структурі, як Міністерство внутрішніх справ!
Наостанок, коли проблема на етапі прийому міністерськими чиновниками владналася, ще раз зателефонував той чоловік. «Не хочу йти на прийом до керівників департаментів – не вірю, що вони чимось допоможуть, – сказав він. – Ось, пишу заяву, щоб мене таки прийняла особисто пані Катерина Згуладзе. Але коли, нарешті, нас чутимуть з першого разу, а не намагатимуться відфутболити далеко й надовго?!» А й справді, коли?