Помідори — чи не найбільш популярні овочі у всьому світі й зокрема в Україні завдяки смаковим якостям, розмаїттю сортів і не надто складній технології вирощування. Затребувані вони і тому, що споживати їх можна у будь-якому вигляді. Найбільше смакують свіжі, щойно зірвані із грядки, особливо польові. Їх можна смажити й варити, консервувати і в’ялити, сушити та робити з них сік, виготовляти кетчупи й різні соуси.

Український лідер з вирощування помідорів — Херсон­щина. Не пасе задніх і сусідня Миколаївська область. Під томатами тут 6 тисяч гектарів земель, бо саме на сонячному півдні України найкращі умови для їхнього дозрівання. Вирощують овочі у Вітовському, Снігурівському, Вознесенському, Баштанському районах на територіях, де є зрошення. Адже недарма кажуть, що в помідора «голова має бути на сонці, а ноги у воді». Проте цього літа навіть у південних областях помідор уже не той і ціни на нього захмарні.

Чи не занадто золоте оте золоте яблуко?

Цьогорічні літні ціни на улюблені всіма томати приголомшили. Де це бачено, щоб у липні в Миколаєві рожеві помідори коштували 65 гривень, а червоні — 35 і більше. Що вже казати про інші регіони країни! Звісно, ціна поступово знижується, але досі вдвічі та чи навіть втричі перевищує торішню.

У соціальних мережах ціни на помідори обговорюють постійно. З’ясовується, що в Миколаєві тепличні рожеві й червоні помідори продають в середньому по 30 гривень, ґрунтові — по 18—20. Знайома зі Львова пише, що в них ціни трохи вищі: рожеві по 40, червоні «сливки» — по 27.

Насправді ґрунтові «сливки» щойно потрапили на ринок. Масово вони будуть у продажу в першій декаді серпня. Однак це не виправдовує високої ціни на помідори наприкінці липня в найпомідорнішому краї! Перші тепличні також щороку дорожчі,  але ж не по 65 гривень за кілограм.

Що ж відбувається? Відповідь на це запитання надають і садівники-городники, і спеціалісти-виробники. Усі кажуть про несприятливі саме для томатів нинішні погодні умови. Заслуговує на увагу думка пана Валерія, досвідченого городника з Миколаєва, який вирощує на власній ділянці й у теплиці все — від традиційних культур до екзотичних: інжир, пепіно, гранат, апельсин, лимон, гуаву.

«Цього року в нас, на півдні, слід було висаджувати розсаду ще на початку травня, — ділиться думками він. — Однак, по-перше, тоді було холодно, тож городники побоялися саджати. По-друге, надто багато свят. Люди розслабилися й забули про ті помідори. Коли ж схаменулися, було вже пізно. Несподівано різко й дуже рано почалася літня спека. Помідори щойно стали цвісти, але не зав’язувалися, бо при +30 градусах пилок стає стерильним. Тому й мало помідорів. А ті, що є, похворіли».

Зрозуміло, якщо томатів — тепличних чи ґрунтових — замало, то ціна буде занадто високою.

Не менше нарікань, ніж ціна, викликає у споживачів якість, смакові властивості літніх помідорів. Вони тверді й водянисті, червоні зовні, зелені всередині, із зеленим стрижнем. Та й не пахнуть помідорами, хіба що травою. Серйозні товаровиробники вважають, що такі смакові якості притаманні тим томатам, які вирощують із порушенням технологій, з додаванням небажаних добрив і речовин. Так і отримуємо «не той» помідор! І звісно, тепличний овоч ніколи не смакуватиме так, як ґрунтовий.

Доведеться рік потерпіти

У 1980-х моя бабуся висаджувала в передмісті Миколаєва майже 500 кущів помідорів. Вона вважала, що земля не може пустувати. До збирання врожаю, звісно, долучалася вся родина й найближчі родичі, що приїжджали на південь підзарядитися вітамінами. Томати слід було відразу переробляти, бо вони погано зберігаються. Пам’ятаю, як ми збирали ті помідори, а мама всю ніч крутила з них томатний сік. Річ у тому, що плоди були настільки великими, що у трилітрову банку не влазили, тож консервувати їх не було змоги. Наступного ж ранку прокидаємося, а город знову червоний від стиглих помідорів. Відтоді мама, відмовляючись вживати томатний сік, жартувала: «То не сік, то моя кров. Не можу пити власну кров». А сік насправді був дуже смачним — солодкий, запашний і густий, наче кетчуп. Такі тоді були помідори.

А ще пам’ятаю, як їздили у студентстві в колгоспи на збирання томатів. По-перше, тоді було набагато більше господарств, які вирощували овочі, і площі під помідорами були чималі. По-друге, смак того польового помідора ні з чим не може  зрівнятися. Зірвавши помідорину, протреш ганчіркою і смакуєш просто на полі.

Нині кількість господарств, що спеціалізуються на овочах, на Миколаївщині зменшилася. Великих агропідприємств, за винятком одного-двох, немає, овочівництвом займаються фермери. Один з них Володимир Федорович, господарство якого у Вітовському районі, нарікає на «непомідорний» рік. Маючи 102 гектари землі під томатами, очікував зібрати по 85 тонн з гектара. Але погодні умови втрутилися в наміри, тож, каже, аби взяти по 70 тонн.

«Загалом непросто вирощувати овочі. Цього року помідори у всіх хворіють. Однак у якості своєї продукції не сумніваюся, — ділиться він. — Ми регулярно проводимо аналізи овочів у сертифікованих фірмах. Відповідно до їхніх висновків, лікуємо томати — додаємо необхідних добрив, інших речовин. Прагнемо досягти європейських стандартів, за якими нам скоро доведеться здійснювати господарську діяльність. Перший такий досвід уже здобули. Почули зауваження, виправляємо».

Він повідомив, що свою продукцію повністю відправляє на одне з потужних переробних підприємств, з яким заздалегідь укладено угоду.

На переробку відправляє томати і фермер Сергій, який має 50 гектарів площ під цим овочем.

«Щотижня проходимо обласну сертифікацію, перевірку на вміст нітратів і важких металів, — зазначає він. — За тиждень до збирання врожаю проходимо всі передбачені аналізи. До того ж, продукцію аж надто ретельно перевіряють на переробному підприємстві. Тож за якість відповідаємо».

Сергій зазначає, що помідорний бізнес цього року постраждав. Причина — значні перепади температури вдень та вночі, зливи і град під час цвітіння й в’язання плодів, хвороби.

Директор ТОВ у Вітовському районі підтверджує, що рік «непомідорний», це рік огірків та перцю. Однак попри погодні умови, які також вважає головними винуватцями кризи, сподівається зібрати по 90 тонн з гектара. Виробники запевняють споживачів, що масово овоч потрапить на ринок у першій декаді серпня. Проте вони прогнозують, що ціна низькою все одно не буде. Від 5 гривень з поля до 10—15 гривень за кілограм на оптових ринках. Звісно, у роздріб дорожче. І навіть попри це ніхто з них у майбутньому не відмовиться від вирощування томатів.

Мені ж пощастило. Побачивши мої помідорні страждання, якими я поділилася в фейсбуці, приятелька-колега каже: «Приїжджай, пригощу тебе справжніми помідорами». Яке то було щастя! Плоди запашні, тонкошкірі, соковиті — справжній смак дитинства. Що ж, імовірно доведеться рік потерпіти без таких томатів. Але любов до помідорів не пройде і не зів’яне.