Протягом усіх років незалежності ЗМІ зосереджували головну увагу на банкрутствах, зупинках фабрик і заводів, їх застарілому обладнанні тощо. Цим самим у свідомість суспільства вбивали безальтернативну тезу — українським виробникам на світових ринках нічого не світить. Безумовно, проблеми, в тому числі через прагнення нових власників підприємств витиснути з них максимум зиску, не вкладаючи коштів у їх реконструкцію, оновлення обладнання та асортименту продукції, були і є. Але поза увагою мас-медіа чомусь залишалися виробництва, наукоємна продукція яких успішно завойовує ринки багатьох країн світу. Адже навіть пересічний українець, якби знав, яку саме продукцію випускає, наприклад, «Запоріжтрансформатор» (ZTR), міг би жартома парирувати твердження опонента про відсталість нашої країни: «Та ви без нас свої міста й оселі досі свічками і гасовими лампами освітлювали б». Жарти жартами, але те, що продукція запорізьких виробників трансформаторного обладнання стала однією з головних складових енергосистем багатьох країн світу, — стовідсоткові реалії.
Настрій людей — індикатор успішності
Правду кажучи, назва цього підприємства позитивних чи негативних асоціацій в пам’яті не залишила. Мабуть, через те, що колег-журналістів більше цікавлять скандальні події, які, на щастя, останніми роками ZTR оминали. Тому поштовхом для більш предметного ознайомлення з його роботою можна вважати публікацію в Інформбюлетені Кабінету Міністрів. У ній, зокрема, йдеться про те, що Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Запоріжтрансформатор» виграло тендер, одержавши перемогу над конкурентами з Індії, Китаю та Кореї. Зазначено також, що з його урахуванням підприємство за час співпраці з Індією поставило в цю країну 191 трансформатор, включаючи 54 реактори напругою 765 кВ — протягом останніх трьох років. «А те, що основою модернізації індійської енергомережі стали трансформатори українського виробництва, є свідченням високої довіри до якості продукції ZTR», — підкреслено в повідомленні, яке завершується прогнозом щодо зростання експорту українських трансформаторів до Індії в середньостроковій перспективі.
Щоб мати хоч приблизне уявлення про підприємство, довелося спершу проштудіювати повідомлення і публікації ЗМІ. Але, як твердить народна мудрість, краще раз побачити, ніж сто разів почути. Оскільки інформація, почерпнута з Інтернету, хоч і розкриває кількість та географію поставок продукції ZTR, не дає вичерпної відповіді на головне: за рахунок чого підприємство нарощує потужності, завойовує нові ринки в той час, коли на інших відбувається спад виробництва? Знайти ж відповідь на це запитання можна було лише під час спілкування з тими, хто визначає стратегію роботи та втілює її в практику.
Перше, що впадає у вічі, як тільки переступаєш поріг прохідної й потрапляєш у «передпокій» адмінкорпусу, — його оздоблення в світлих тонах, не властиве колишнім казенним підприємствам. Коротка, але ємна інформація на стендах, яка дає досить чітке уявлення про ZTR, його здобутки, стратегію та людей, які є гордістю підприємства, органічно доповнює перше приємне враження. І воно не полишає, мабуть, кожного, хто побував тут, а лише зміцнюється в ході знайомства з виробництвом, на якому трудиться нині майже п’ять тисяч працівників. Ідеальна (порівняно з іншими підприємствами, на яких доводилось бувати) чистота в цехах лише підсилює позитивне враження. Та головне — це обличчя людей, з якими зустрічаєшся чи спілкуєшся на виробництві. В одних вони заклопотані, в других — зосереджені, але безнадії чи злості в очах співбесідників жодного разу помітити не довелося. Навпаки, у розмовах звучала спокійна впевненість у власному майбутньому та стабільних перспективах свого підприємства. І для цього в них є всі підстави. До речі, скорочена назва англійською не є даниною моді чи чиєюсь примхою — продукцію підприємства, яке входить у групу компаній «Енергетичний стандарт», знають у десятках країн світу саме під абревіатурою ZTR.
Головні кити бренда
Безперечно, «Запоріжтрансформатору» є чим гордитися. За результатами незалежного національного рейтингу «ТОП-100. Кращі компанії України», публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» увійшло до 100 найбільших компаній країни і посіло перше місце в галузевому сегменті «Виробництво обладнання». Минулого року бренд ZTR ввійшов у десятку найдорожчих корпоративних брендів України за версією щорічного рейтингу українських компаній «Гвардія брендів». Генеральний директор «Запоріжтрансформатора» Ігор Клейнер став лауреатом загальнонаціональної програми «Людина року -2012», а у березні 2013-го ввійшов у десятку найбільш ефективних керівників за версією журналу «Forbes Україна». По суті, всі ці визнання є і належною оцінкою роботи Ігоря Всеволодовича, для якого бути успішним — це випереджати час, приймати далекосяжні стратегічні рішення, займатися системним розвитком бізнесу. Причому всіх його напрямів — від удосконалення конструкцій, технологій, інновацій до розвитку методик управління персоналом, соціальними програмами, роботою з молоддю тощо.
Не менш блискучі і результати роботи самого колективу — 76% продукції, яка пройшла через руки його працівників, відвантажено минулого року на експорт. Обладнання з логотипом запорізького підприємства добре знане у 86 країнах світу. Сьогодні ZTR у десятці найбільших виробників трансформаторної продукції у світі і є найпотужнішим на території СНД та Європи. В перелік основних видів продукції входять силові трансформатори, електричні реактори, керовані шунтувальні реактори потужністю від 1 до 1250 МВА (клас напруги — від 10 до 1150 кіловольт). Щоб, приміром, лише назвати всі типи продукції, які випускає ZTR, газетної сторінки буде явно замало. А якщо додати, приміром, що лише невеликий перемикаючий пристрій з моторним приводом складається з 1500 найменувань деталей і вузлів, то, мабуть, кожному стане зрозуміло, скільки знань та вміння вимагає робота тих, хто трудиться тут.
Ще один нюанс — абсолютна більшість обладнання виготовляється з урахуванням усіх параметрів, конфігурації та інших вимог замовника. А вони, ці вимоги, далеко не однотипні. Приміром, особливістю контракту з Кенією стали жорсткі вимоги до сейсмостійкості трансформаторів та їх захисного покриття. Адже геотермальні електростанції цієї країни розташовані в місцевості з високою концентрацією сірководню та ймовірністю землетрусів. На узбережжі Перської затоки взагалі соляна «баня» з високим перепадом температур, зовсім інші вимоги до обладнання в суворих умовах російського Заполяр’я чи сейсмічній зоні Чилі на висоті 2,5 кілометра над рівнем моря.
При цьому, незалежно від агресивності середовища, обладнання має працювати безвідмовно не менш як 25 років. Однак про запас гарантії виготовленої в Запоріжжі продукції переконливо свідчить хоча б факт, що трансформатори, поставлені для Асуанської ГЕС, залишаються «на посту» донині, хоча їм уже понад 40 років. А на одній з підстанцій російської столиці працює обладнання ZTR, чий вік сягнув 57 років. Беззаперечним підтвердженням надійності є і те, що запорізькі трансформатори стали невід’ємною складовою абсолютно всіх АЕС країн СНД. Тому, як зазначають на підприємстві, головними китами, на яких тримається бренд їхнього обладнання, є передусім його висока якість та надійність, перевірена десятками років безвідмовної експлуатації в найскладніших кліматичних та екстремальних умовах Африки й Азії, Європи і Америки.
Спершу зберегти, потім примножити
Мабуть, кожному відомо, що високоякісну продукцію на обладнанні нижчого від неї класу виготовити неможливо. Тому закономірно виникає запитання: завдяки чому на ZTR випускають продукцію, яку замовляють навіть вибагливі енергетики країн Західної Європи та США? При цьому в попередні три роки її випуск щорічно зростав. Відповідь на «завдяки чому» можна одержати, побувавши у цехах та на дільницях підприємства. Там вам покажуть найновіше обладнання з Німеччини, Швейцарії, США, Південної Кореї і т. ін., на якому нині виготовляють продукцію, що експортується в десятки країн світу. Приміром, за роботою працівників на дільниці намотки обмоток трансформатора можна спостерігати лише ззовні. Оскільки в це приміщення, ізольоване від інших, заходять, мов в операційну, одягнувши бахили. Повітря сюди надходить через фільтри кондиціонерів, оптимальна вологість і температура контролюються й підтримуються комп’ютерною технікою. Загалом же за останніх п’ять років новим обладнанням, технологічними ноу-хау «нафарширували» всі виробничі підрозділи «Запоріжтрансформатора».
Звичайно, все це, як кажуть, не впало з неба і ніхто його ZTR не подарував. Для працівників підприємства не секрет, що інвестиції в модернізацію — це кошти головного акціонера Костянтина Григоришина. Як не секрет і те, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» входить у групу компаній «Енергетичний стандарт», президентом якої він є.
Свого часу, як розповідають ветерани виробництва, Костянтин Іванович не пішов шляхом тих, хто, прибравши до своїх рук заводи й фабрики, першим ділом взялися різати обладнання, продавати його на металобрухт, масово звільняти людей. Навпаки — робив усе можливе для збереження трудового колективу, технічної «начинки» підприємства, поступово оновлюючи її. Лише протягом останніх п’яти років він вклав у модернізацію ZTR майже 700 мільйонів гривень. І саме завдяки цьому «Запоріжтрансформатор» нині серед небагатьох підприємств України, які експортують не сировину чи напівфабрикати, а наукоємну продукцію. Саме завдяки інвестиціям, які дали можливість оновити виробництво та вивели підприємство на рівень світової конкурентоспроможності, впевнено почувається колектив, де середньомісячна зарплата працівника сягає чотиритисячної позначки.
На жаль, за межами цієї статті залишилось чимало аспектів з життя колективу «Запоріжтрансформатора», які могли б стати темою окремих публікацій. В тому числі про плідну співпрацю з російськими енергетиками, якою на підприємстві дорожать, трудові династії, соціальну захищеність працівників, спортивні традиції, виховання молодої зміни та багато чого іншого. В цьому ж разі приклад роботи ПАТ «Запоріжтрансформатор» став, сподіваюся, грунтовним аргументом у суперечці з тими, хто стверджує, що українським виробникам на міжнародні ринки потикатися нічого.