СЕЗОН

Закарпаття привабить туристів і без снігу

Ще до настання нового року в Закарпатті відкрили лижні сезони відомі курорти Красія, Плай і Драгобрат. Кожен із них нині володіє всім для вдалого відпочинку — спусками та підйомниками (перші два — сучасними крісельними), готелями, пунктами прокату спорядження. Ціни, щоправда, кусаються: в середньому по 15 грн за один підйом з довжиною траси понад кілометр. Дуже важливо, що в цих туристичних місцевостях працюють снігові гармати, які створюють повноцінну зиму за найменшого морозу.

Решта гірськолижних зон, які теж не пасуть задніх щодо  інфраструктури, однак розташовані нижче над рівнем моря, не можуть похвалитися снігом. Тож  змушені зацікавлювати туристів послугами іншого штибу. Нині саме той випадок: у передріздвяному Закарпатті білого покривала хіба що окрайці. На відміну від решти західних областей, цей регіон оминули снігопади.

— Узимку люди їдуть до нас  зазвичай кататися на лижах, але сніг буває не завжди, — каже голова Асоціації туристичних підприємств Закарпаття Володимир Чепа. — Виручає те, що в нас відбувається багато різноманітних фестивалів, святкувань за народними звичаями і обрядами, неледачим туристам є що подивитися. Багатьох на Різдво приваблять колядки: майже у всьому Закарпатті, а особливо в гірській місцевості, традиції колядування збережено. Майже в усіх райцентрах відбуватимуться конкурси-огляди різдвяних вертепів тощо.

В обласному центрі  ентузіасти-краєзнавці зацікавлюють несподіваними пішохідними маршрутами: екскурсантам пропонують зануритися в Ужгород «мадярський», «чеський», «словацький», «єврейський» тощо. У Мукачевому, де бал править місцевий старовинний замок Паланок, розраховують і на любителів меду: працює показова пасіка і магазин-бар із продуктами бджільництва. Подією січня в цьому місті стане «Червене вино» — фест, відомий уже і в Європі.

У гірській Колочаві на Міжгірщині, попри холодну пору року, приймає гостей музей просто неба «Старе село», ще дев’ять інших закладів з експозиціями різних епох і народів. Туроператори розробили кілька нових маршрутів областю — сирний, кавовий, військовий, стежками опришків. З’явився власний турпродукт і в представників православної церкви — монастирями і святими місцями Закарпаття.

Ціни доступні

Щодня до Берегового та розташованого неподалік від нього села Косино курсують десятки автобусів із любителями купання в термальних водах. Ціни на цю послугу доступні: 30 грн за одну годину або 40 — за дві. Зате є змога, не витрачаючись на далекі Єгипет чи Мертве море, відчути тепло водних глибин.

Як запевняє ужгородський термальник зі стажем Анатолій Лоєнко, комплекс басейнів у Косиному за співвідношенням ціни та якості далеко випередили такі заклади сусідньої Угорщини.

— Та попитом на наш туристичний продукт в Україні ми не задоволені, — завважує Володимир Чепа. — Дуже часто любителі зимового відпочинку віддають перевагу Словаччині або Австрії. У близькому зарубіжжі, зокрема словацьких Татрах, вартість відпочинку приблизно співвідносна з нашою, а на дітей дають 50-відсоткові знижки. Люди інколи їдуть туди навіть без посередництва туроператорів. Отримання шенгенських віз сусіди пообіцяли спростити, до того ж видаватимуть їх одразу на 5 років.

Потенціал   не розкритий

Справді, туристичних послуг Закарпаття за 11 місяців надало більш ніж на 400 млн грн, але за кількістю туристів спостерігається спад.

— Одна з основних причин цього — недостатньо розвинене транспортне сполучення краю з іншими регіонами України, —  наголошує керівник турагентства Наталія Холявицька. — Єдиний потяг, який зв’язував Закарпаття зі сходом, прямуючи з Харкова до Ужгорода, у 2012-му перестав курсувати. Тепер люди звідти до нас майже не приїжджають. Додаткові потяги, запроваджені Укрзалізницею з Києва у передноворічний період, ситуацію не рятують.

Те саме можна сказати й про автодороги, якщо вони не державного значення. Їхній незадовільний стан відлякує мандрівників. Іноземні туристи, хоч їм і подобається Закарпаття, відмовляються їхати повторно через повсюдні ями та вибоїни. Водії часто ставлять свої транспортні засоби на прикол та наймають місцевих. Власник готелю в селі Усть-Чорна Василь Федурцьо, щоб підвозити туристів із райцентру Тячів, придбав… БТР.

— Доки не матимемо належного доступного за ціною залізничного й повітряного зв’язку, проблеми із залученням туристів, навіть вітчизняних, залишатимуться, — додала пані Наталія. — І з Росії сюди їхали б охоче, якби не було дешевше і швидше з Москви долетіти до Відня, ніж поїздом дістатися Ужгорода. Скажімо, в Італію, Францію в новорічний період можна поїхати на тиждень за 150—200 євро з особи. У нас майже ті самі ціни, однак сама дорога відбере половину часу відпочинку.

Туроператори запевняють, що без підтримки держави проблему навряд чи розв’язати. Єгипет і Туреччина свою туристичну галузь підняли завдяки державним дотаціям на авіаперельоти. Нам також слід вдатися до активної державної підтримки галузі. Лише після цього можна сподіватися на бажаний результат.