Недавно одержав запрошення від керівництва Сумського прикордонного загону відвідати концерт Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України. Такий іменитий колектив уперше за останні 10 років приїжджав до Сум, щоб виступити перед місцевими охоронцями державного кордону, ветеранами, військовими, їхніми рідними, кадетами — одне слово, всіма шанувальниками їхнього яскравого таланту.
Звісно, спокуса послухати і побачити такий колектив була майже непереборною. Однак десь у глибині душі озвався черв’ячок сумління: а чи доречно влаштовувати такий концерт у часи, коли на сході України палає війна, гинуть земляки, а кілька сотень глядачів у теплі й затишку насолоджуються піснями?
Утім, уже перші хвилини програми розвіяли сумнів. Не просто варто, а конче потрібно саме в такі скрутні дні наснажувати душі високим і непереборним духом, прагненням до перемоги, бажанням якомога швидше дати відсіч тим, хто зазіхнув на українську землю.
І коли після концерту спілкувався із земляками, вони заявили: високодуховні заходи обов’язково потрібні скрізь і для всіх, бо патріотична пісня, проникливе поетичне слово, ніжна мелодія здатні розбудити глибинну силу в душі й серці, змусити їх набути не тільки другого, а й третього дихання.
Нинішня культурно-мистецька палітра Сумщини і країни загалом хоч і пістрявіє різними програмами, все-таки орієнтується на воєнний час. І справді: чи доречно виставляти на загальний огляд якісь дешеві недолугі комікси, якщо вони, крім зубоскальства, не мають жодного позитиву чи світлої енергетики?
Якось випало побувати на одному з виступів членів сумського клубу КВК. Можна зрозуміти хлопців і дівчат, які аж вискакували зі своїх гумористичних штаненят, щоб розсмішити присутніх. Але їхні жарти були настільки пласкі, заїжджені й, головне, зовсім недоречні сьогодні, що дехто з глядачів так і не дочекався кінця гуморини.
Про смаки хоч і не сперечаються, але про репертуар — можна і потрібно. То невже досвідченіші члени клубу веселих і кмітливих не могли належно підготувати програму? Переконаний: місця для дошкульних дотепів тепер хоч відбавляй. Ось тільки треба вміти відсіяти зерно від полови і явити не дешевий ерзац, а повноцінний цілющий гумор, який в усі часи цінують особливо високо.
Тобто річ не в часі, а в тих, хто береться за високе мистецтво, прагнучи підтримати земляків, додати їм сили, віри і духу. А для цього потрібний особливий такт, відчуття міри, якщо хочете, витончений смак. Як у селі Комиші Охтирського району, де недавно побував на святі проводів зими і зустрічі весни.
Багаторічний керівник місцевого сільгосппідприємства «Комишанське» Володимир Зубко цілком правильно зробив акцент на параді коней, яких у господарстві найбільше в області — понад 160. На баских огирах промчали козаки, до них долучилися фаетони, в яких досхочу каталися дітлахи (та й дорослі не відмовлялися). А якщо ще долучити торгівлю, безпрограшну лотерею, виступи місцевих аматорів сцени, то й поготів.
Мовби вгадуючи мої думки, Володимир Іванович розповів про недавню його зустріч із земляком Олександром Влезьком, який приїздив у відпустку із зони АТО. Коли заговорили про майбутнє свято, гість сказав коротко: проводжайте зиму, зустрічайте весну, бо ми для того воюємо на Донбасі, щоб ви в тилу могли спокійно працювати і добре відпочивати.
Правильні й переконливі слова.