Каналізаційні очисні споруди в Черкасах ще в радянські часи будували за державні кошти за участі міста й промислових підприємств. А наказом Фонду державного майна України від 20.05.2002 року №860 «Про передачу очисних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Азот», їх безплатно передано на баланс акціонерному товариству, проте вони залишаються державною власністю. Це об’єднані очисні споруди, розраховані на очищення 210 тисяч кубічних метрів стічних вод на добу з міста, і 70 тисяч кубометрів стічних вод від ПрАТ «Азот».

Хіміки ж бачать статус об’єкта трохи інакше, вказуючи, що цех очищення промислових та стічних вод — частина промислового комплексу ПрАТ «Азот». Його, мовляв, будували як невід’ємну частину хімічного заводу, він завжди перебував на балансі підприємства. Очищення стічних вод — частина промислового виробничого циклу підприємства з випуску мінеральних добрив. Крім того, на очисних спорудах ПрАТ «Азот» вже понад 30 років очищають побутові та промислові стоки міста Черкаси.

Користуючись таким статусом, промисловий гігант уже не вперше висуває вимоги комунальникам.

«Відмова комунального підприємства контролювати рівень забруднюючих речовин у стоках міста, які очищають на біологічних очисних спорудах ПрАТ «Азот», може призвести до виходу їх з ладу та екологічної катастрофи в регіоні», — йдеться в заяві, яку нещодавно поширила пресслужба акціонерного товариства.

Перевищили рівень забруднення — платіть штраф

КП «Черкасиводоканал» та ПрАТ «Азот» щорічно укладають угоду «Про надання послуг з централізованого водовідведення (в частині очищення стічних вод)». Вона передбачає, що «Азот» очищує стічні води міста на замовлення Черкасиводоканалу, а оплачує послуги це комунальне підприємство. Водоканал, згідно з угодою, має забезпечувати контроль за концентрацією забруднюючих речовин у стоках, які надходять для очищення. Ці вимоги залишаються незмінними багато років, усе в межах гранично допустимих норм.

На думку фахівців «Азоту», КП «Черкасиводоканал» систематично порушує угоду: концентрація забруднюючих речовин у стоках, які подаються на ПрАТ «Азот», істотно перевищує норми, передбачені угодою та вимогами законодавства. Зокрема вміст азоту амонійного, заліза, фенолів, а також мінералізацію, хімічне споживання кисню (ХСК), біологічне споживання кисню (БСК) у стоках міста перевищено вдвічі.

ПрАТ «Азот» неодноразово вів переговори з керівництвом КП «Черкасиводоканал» про припинення порушень договірних зобов’язань. Проте на очисні споруди «Азоту» надходять стоки з перевищенням концентрацій забруднюючих речовин. Цей факт задокументовано, про це свідчать експертні висновки, які було зроблено на замовлення ПрАТ «Азот». Тому промислове підприємство вкотре офіційно звернулося до КП «Черкасиводоканал» з вимогою укласти угоду на очищення міських стічних вод на 2021 рік, в якому передбачено конкретні штрафні санкції за перевищення концентрації забруднюючих речовин.

Оскільки переговори зайшли у глухий кут, азотівці офіційно поінформували керівництво області та міську раду про ситуацію й звернулися до відповідних правоохоронних органів щодо необхідності розв’язання питання за суттю. А на незгоду водоканалу із запропонованими умовами хімічний гігант відповів судовим позовом про примусове укладання угоди.

Не треба перекладати проблему на плечі споживачів

Про відносини з ПрАТ «Азот», судові позови, стан очисних споруд та стічних вод розповів недавно у відеозверненні до споживачів директор КП «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко. За його словами, спонукання через суд до укладання угоди — це крок до банкрутства водоканалу. На його думку, в пропонованій угоді фігурують занижені концентрації забруднюючих речовин у стічних водах. Це дає право на підставі такого документа нараховувати штрафні санкції за доочистку забруднених стічних вод у розмірі до 25 мільйонів гривень щомісяця (нині за очищення стічних вод комунальне підприємство щомісяця платить «Азоту» понад 5 мільйонів гривень). У цій ситуації Сергій Овчаренко пропонує знайти компроміс.

На сайті водоканалу йдеться: «Якісні характеристики стоків контролюють підприємства, які займаються господарською діяльністю. Однак це лише 10% усього обсягу, який перекачують на очисні споруди. Усе інше — це побутові стоки від жителів міста, якість яких протягом останніх років прогнозовано погіршується у зв’язку з більш раціональним водоспоживанням та широким використанням побутової хімії. Впливати на якість побутових стічних вод неможливо. Це загальнодержавна проблема, про яку на хімічному підприємстві чудово знають. Надавач послуги з очищення, аналізуючи якісний склад стічних вод протягом останніх років, повинен розуміти потенційну неспроможність очисних споруд повною мірою впоратися з навантаженням та реагувати, модернізуючи очисні споруди. Натомість «Азот» намагається розв’язати проблему за рахунок жителів міста, примушуючи водоканал сплачувати штрафи або забезпечувати недосяжні якісні показники стічних вод».

Очисні споруди експлуатують уже майже 50 років, а саме з 1972-го. За цей час, як наголошують водоканалівці, жодної масштабної модернізації, чого вимагають сучасні реалії, «Азотом» не проведено.

У разі прийняття судового рішення на користь ПрАТ «Азот» черкаський водоканал у примусовому порядку буде змушений підписати угоду, якою передбачено захмарні штрафні санкції, а це призведе до фінансового навантаження в сумі 300 мільйонів гривень на рік, що відчує на власній кишені кожен житель Черкас.

Альтернативний шлях є

На одній із конференцій Асоціації водоканалів України запрошені німецькі експерти стверджували, що проблема номер один в Україні з водою — це навіть не жахливий стан труб водопостачання, а стан каналізаційних очисних споруд. У нас ні на рівні водоканалів, ні на рівні населення не існує логічної зв’язки каналізація — річки — водоканал — кран — вода у склянці. Лише наприкінці 2017 року в нас було прийнято жорсткі правила контролю за скиданням підприємствами стічних вод, хоч у Європі вони чинні вже багато десятиліть. Більшість очисних споруд країни вже застаріла й не справляється з функціями, особливо з такою кількістю мийних засобів, яку нині використовуємо. Приміром, фосфати на очисних спорудах, побудованих 30 і більше років тому, не знешкоджують. Вони потрапляють у річки й озера і стають там прекрасною поживою для зелених водоростей. Аби очистити від них стоки, потрібно застосовувати дорогі реагенти. Тож чи не єдиний шлях розв’язання проблеми — осучаснення очисних споруд, запровадження новітніх технологічних рішень, вважають фахівці.

Як же дійти до модернізації, якщо навіть зі статусом цього об’єкта в Черкасах досі не можуть розібратися? 21 травня на сайті Черкаської міської ради було зареєстровано петиції про передачу каналізаційних очисних споруд у комунальну власність. Їхнє підпорядкування приватному підприємству створює постійну загрозу припинення централізованого водовідведення і відповідно водопостачання, наголошують у поясненні ініціатори петиції.

Усього за кілька днів петиція про передачу державних очисних споруд стічних вод у комунальну власність міста набрала необхідну кількість голосів. Тепер питання мають винести на розгляд сесії Черкаської міської ради.

Один зі шляхів, який пропонують автори петиції після передачі в комунальну власність, — реконструкція очисних споруд, що забезпечить можливість якісніше й на сучасному рівні очищати стоки, зменшить негативний вплив на довкілля, зокрема на води басейну Дніпра. Розуміючи потенційну загрозу припинення централізованого водопостачання та водовідведення, колектив КП «Черкасиводоканал» підтримує петицію.

Насамкінець.  Щороку через очисні споруди — своєрідні нирки наших міст проходить колосальний обсяг стоків, від якості очищення яких залежить екологічна ситуація і наше з вами здоров’я. Варто нагадати, що всі очисні споруди в Україні збудовано ще кілька десятиліть тому, тож ефективний строк їхньої експлуатації уже завершився чи завершується. І розраховано їх було на очищення стоків трохи іншого складу: ще 30 років тому в них не було такої кількості хімічних сполук. Нині ж з розвитком суспільства і технологій у каналізацію потрапляє те, що раніше було важко й уявити.

Окрім так званих побутових споживачів, малі й великі підприємства щодня генерують масу надзабруднених стоків: відходи миття автомобілів, заправних станцій, ресторанів, великих комплексів із приготування їжі, виробництв із використанням шкідливих речовин тощо. Усе це необхідно переробити, очистити до прийнятного рівня. Настав час, коли й ниркам міст потрібна допомога кожного — від пересічного громадянина до державних установ.

Дійти згоди про статус очисних споруд у Черкасах потрібно було давно. У місті достатньо фахівців, до думки яких слід дослухатися.